Ухвала суду № 37133502, 11.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2909.1/13-а

11.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Журавльова Н.А.

за участю сторін:

представник позивача: ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 11.05.12

представник відповідача: Військового комісаріату Автономної Республіки Крим - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,

розглянувши матеріали справи № 801/2909.1/13-а за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 (ОСОБА_3) та Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 06.08.2013

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 152, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

представник позивача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Військового комісаріату АР Крим про визнання протиправними дії посадових осіб Військового комісаріату АР Крим щодо відмови у реєстрації її за місцем знаходження на квартирному обліку, зобов'язання Військовий комісаріат АР Крим оформити документи та зареєструвати її по базі Військового комісаріату АР Крим до отримання постійного житла; стягнення з Військового комісаріату АР Крим моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2013 у справі № 801/2909.1/13-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії посадових осіб Військового комісаріату АР Крим щодо відмови у реєстрації ОСОБА_2 за місцем знаходження на квартирному обліку.

Зобов'язано Військовий комісаріат АР Крим оформити документи та зареєструвати ОСОБА_2 по базі Військового комісаріату АР Крим до отримання постійного житла.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 34,41 грн.

Не погодившись з вказаною постановою суду, представник ОСОБА_2 (ОСОБА_3) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить частково її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

Не погодившись з вказаною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 11.02.2014 представник відповідача не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2012 у справі №2а-4371/12/0170/1, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012, позовні вимоги ОСОБА_3 (батько позивача) до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, Військового комісару АР Крим Данчука Володимира Івановича про визнання незаконною та скасування вимоги, визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій, задоволені частково.

Визнані протиправними дій Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо витребування від позивача документів для перереєстрації його облікової справи, які не визначені п.2.21 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737.

Зобов'язано Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим оформити документи та зареєструвати ОСОБА_3 по базі Військового комісаріату АР Крим до одержання жилого приміщення.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Листом від 26.10.2012 №4429 відповідачем остаточно відмовлено у забезпеченні позивача законних прав щодо реєстрації за місцем находження на квартирному обліку.

У відповіді Військового комісаріату АР Крим від 26.10.2012 за №3724 на заяву позивача щодо реєстрації її за адресою Військового комісаріату АР Крим повідомляється про таку неможливість, з посиланням на те, що на неї, як на члена сім'ї військовослужбовця у 1992 році з фондів Міністерства оборони України вже було одноразово виділено двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

Також відповідач посилається на Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України N 737 від 30.11.2011 щодо права члена сім'ї військовослужбовця звільненого з військової служби лише до одержання жилого приміщення зареєструватися за місцезнаходженням військового комісаріату. Відповідно до п. 1.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України N 737 від 30.11.2011, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, і члени їх сімей за відсутності в них у даному населеному пункті житла в приватній власності мають право до одержання жилого приміщення зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням, а в разі звільнення військовослужбовця з військової служби та розформування військової частини - за місцезнаходженням військового комісаріату.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м.Сімферополя виділити ОСОБА_3 на склад родини з 2 осіб благоустроєне житлове приміщення у відповідності зі встановленими діючим законодавством нормами житлової площі; зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м.Сімферополя виділити ОСОБА_5 благоустроєне житлове приміщення у відповідності зі встановленими діючим законодавством нормами житлової площі (арк.с.27-31).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2012 по справі №2а-4371/12/0170/1, яка набрала чинності 24.09.2012, встановлено, що ОСОБА_3 (батько позивача) є військовослужбовцем, звільненим з військової служби, в якого відсутнє у м. Сімферополі житло, та підтверджено право ОСОБА_3 (батько позивача) отримати на сім'ю з двох осіб благоустроєне житлове приміщення (арк.с.43-49).

Крім того, судом зобов'язано Військовий комісаріат АР Крим оформити документи та зареєструвати ОСОБА_3 по базі Військового комісаріату АР Крим до одержання жилого приміщення.

У відповідності з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Військового комісаріату АР Крим щодо відмови у реєстрації ОСОБА_2 за місцем знаходження на квартирному обліку та зобов'язання Військового комісаріату АР Крим оформити документи та зареєструвати позивача по базі Військового комісаріату АР Крим до отримання постійного житла.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 грн., судова колегія зазначає наступне.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Позивачем не вказано у позовній заяві та не надано суду жодних пояснень з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивача, нанесена їй діями відповідача, а також не додано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно зі статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 (ОСОБА_3) та Військового комісаріату Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2013 у справі № 801/2909.1/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом 20-ти днів з дня складення у повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2014 р.

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко

Судді Г.П.Ілюхіна

Т.Р.Лядова