Постанова № 37133426, 11.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р.Справа № 915/2079/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів: Ярош А.І., Лавренюк О.Т.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 16.01.2014р. №52 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Репченко Д.В., за довіреністю від 20.08.2013р.

від відповідача: Третяк Л.В., за довіреністю №642 від 05.04.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Енергогенеруюча компанія „Енергоатом" Відокремлений підрозділ „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2013 року

по справі №915/2079/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Контакт-1"

до відповідача Державного підприємства „Енергогенеруюча компанія „Енергоатом" Відокремлений підрозділ „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом"

про стягнення 230317,59 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Контакт-1" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП „Енергогенеруюча компанія „Енергоатом" Відокремлений підрозділ „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.12.2013р., про стягнення 204157,93 грн. основного боргу, 6799,49 грн. пені, 1569,11 грн. 3% річних та 17791,06 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2013 року у справі №915/2079/13 (суддя Фролов В.Д.) позов ТОВ „Контакт-1" задоволено частково; з ДП „Енергогенеруюча компанія „Енергоатом" Відокремлений підрозділ „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом" на користь позивача стягнуто 204157,93 грн. основного боргу, 1569,11 грн. 3% річних, 3399,75 грн. пені, 8595,53 грн. штрафу та 4606,35 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджуються матеріалами справи, а саме актами форми КБ-2в та довідками форми КБ-3. Окрім того місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та наявність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню, на 50%.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з посиланням, при цьому, на порушення місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Контакт-1") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою Державного підприємства „Енергогенеруюча компанія „Енергоатом" Відокремлений підрозділ „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 09.10.2012р. між ДП „Енергогенеруюча компанія „Енергоатом" Відокремлений підрозділ „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом" (замовник, відповідач) та ТОВ „Контакт-1" (підрядник, позивач) було укладено договір підряду №77/72-14-8-12-2401 (надалі - договір підряду), за умовами якого підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами, якісно і у встановленому договором термін роботи з реконструкції: утеплення фасаду прохідної, контори, профкому ВП ЮУ АЕС, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити виконані роботи.

За п.п.2.1, 2.2 договору підряду договірна ціна робіт, доручених підряднику, складає 954085,85 грн., в т.ч. ПДВ. Договірна ціна є твердою.

Пунктами 4.1, 4.3, 4.4, 4.5 договору підряду встановлено, що замовник протягом 3-х днів після підписання договору підряду перераховує на р/р підрядника аванс у розмірі 286225 грн., що складає 30% від вартості договірної ціни. Погашення авансу здійснюється в процентному відношенні від виконаних робіт. Остаточні розрахунки за виконані роботи за договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на р/р підрядника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання сторонами актів здавання-приймання виконаних робіт. Погашення (зарахування) авансу проводиться при оплаті місячних актів здавання-приймання виконаних робіт, пропорційно їх вартості.

Відповідно до п.11.3 договору підряду на замовника покладається відповідальність за своєчасність приймання й оплати робіт підрядника, що складають предмет договору.

Згідно з п.11.4 договору підряду у випадку порушення замовником строків остаточного розрахунку за договором відповідно до п.4.4, замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період. Пеня нараховується від вартості неоплаченої вчасно суми за кожний день прострочення.

Договір підряду вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 30.08.2013р. (п.16.1 договору підряду).

Вказаний договір підряду підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору підряду було виконано на користь позивача роботи на суму 818140,37 грн., що підтверджується відповідними Довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від 26.11.2012р. та 28.08.2013р. і Актами виконаних робіт форми КБ-2в від 26.11.2012р. та 28.08.2013р. (а.с. 13-18), які підписані належними представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями №УКС/1925 від 13.11.2013р., №УКС/2509 від 28.12.2012р., №УКС/2508 від 28.12.2012р., №УКС/2507 від 28.12.2012р., №УКС/2506 від 28.12.2012р., №УКС/2126 від 11.12.2012р., №УКС/2127 від 11.12.2012р., №УКС/2087 від 05.12.2012р., №УКС/2086 від 05.12.2012р. (а.с. 19-23) підтверджується факт часткової оплати виконаних позивачем на користь відповідача робіт за спірним договором на суму 613982,44 грн.

02.10.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією №168, в якій просив відповідача оплатити заборгованість за виконані роботи за договором підряду у розмірі 254157,93 грн. та нараховані на таку заборгованість штрафні санкції та 3% річних.

У відповідь на вказану претензію відповідачем 25.10.2013р. було направлено лист №51/16450, в якому відповідач фактично визнав заборгованість та зазначив, що заборгованість у розмірі 254157,93 грн. буде погашено до 15.11.2013р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заборгованість за виконані позивачем підрядні роботи за спірним договором в повному обсязі так сплачена і не була, що стало підставою для звернення ТОВ „Контакт-1" до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, аналогічні положення містяться й у ст. 875 ЦК України.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали та обставини справи, приймаючи до уваги довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від 26.11.2012р. та 28.08.2013р. і акти виконаних робіт форми КБ-2в від 26.11.2012р. та 28.08.2013р. (а.с. 13-18), апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем, на виконання умов договору підряду від 09.10.2012р. №77/72-14-8-12-2401, було виконано відповідні роботи на користь відповідача на суму 818140,37 грн., а відповідачем прийнято відповідні роботи.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи факт часткової оплати відповідачем за виконані позивачем роботи у сумі 613982,44 грн., приймаючи до уваги, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості у відповідача за спірним договором, або на підтвердження погашення відповідної заборгованості, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Контакт-1" в частині стягнення з відповідача 204157,93 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1569,11 грн. 3% річних апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів приймає його як обґрунтований та складений відповідно до вимог чинного законодавства і погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Контакт-1" в частині стягнення з відповідача 1569,11 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6799,49 грн. пені, та 17791,06 грн. штрафних санкцій, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів приймає його як обґрунтований та складений відповідно до вимог чинного законодавства.

За ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є Державним підприємством та належить до державного сектора економіки.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника, стосовно того, що стягнення штрафних санкцій за ст. 231 ГК України є неправомірним, з огляду на те, оскільки вказані доводи скаржника є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, здійснений на підставі ст. 231 ГК України, колегія суддів приймає його як обґрунтований та складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано до місцевого господарського суду заяву про зменшення штрафних санкцій від 20.12.2013р.

За ст. 233 ГК України, яка кореспондується з вимогами ч.3 ст. 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При застосуванні частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття „значно" та „надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Аналогічні правові висновки викладені в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що порушення зобов'язань з боку відповідача не призвело до понесення позивачем збитків, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені до 3399,75 грн. та штрафних санкцій на підставі ст. 231 ГК України до 8595,53 грн.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Контакт-1" на суму 217722,32 грн.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Енергогенеруюча компанія „Енергоатом" Відокремлений підрозділ „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2013 року у справі №915/2079/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Енергогенеруюча компанія „Енергоатом" Відокремлений підрозділ „Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 13 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов О.Т. Лавренюк А.І. Ярош