Ухвала суду № 37133392, 10.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

про відстрочку виконання рішення суду

10.02.2014 Справа № 14/56

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду заяву державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія (83001, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 63; код ЄДРПОУ - 33161769) про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 18 липня 2006 року у справі № 14/56

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуглеснабзбут» до державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця Магістральна, будинок № 4; код ЄДРПОУ - 34032208) та державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія (83001, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 63; код ЄДРПОУ - 33161769)

про стягнення 30 011 894,51 гривень, -

за участю представників сторін:

від стягувача (позивача): Воропаєв І.О. (довіреність б/н від 08.01.2014)

від боржника (відповідача-1): не з'явився

від заявника (відповідача-2): Ніяка О.В. (довіреність б/н від 27.12.2013)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 18 липня 2006 року у справі № 14/56 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуглеснабзбут» задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуглеснабзбут» заборгованість у розмірі 15 461 856,05 гривень, витрати за державним митом у розмірі 13 137,37 гривень.

Стягнуто з державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуглеснабзбут» заборгованість у розмірі 14 152 235,12 гривень, витрати за державним митом у розмірі 12 024,63 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 55,64 гривень.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуглеснабзбут» на користь державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» витрати за державним митом у розмірі 42,50 гривень.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 03 серпня 2006 року були видані накази про примусове виконання рішення від 18 липня 2006 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 травня 2008 року здійснено заміну боржника - державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» його правонаступником - державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» в частині стягнення боргу у розмірі 13 214 635,67 гривень.

29 січня 2014 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 18 липня 2006 року у справі № 14/56.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначив, що на даний момент своєчасне виконання рішення суду ускладнене тяжким фінансово-економічним становищем державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», а саме негативною динамікою виробничих показників та недодержанням бюджетного фінансування, яке призвело до недоліку коштів. Фінансовий стан підприємства не стабільний, фінансово залежний від бюджетного фінансування. Поряд з цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів. Значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю свідчить про залежність підприємства від кредиторів, оскільки отриманні доходи не покривають проведених витрат, що в кінцевому результаті призвело до збиткової діяльності.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є збитковим підприємством, витрати на видобуток вугілля набагато перевищують доходи від реалізації продукції у зв'язку з чим підприємство одержує кошти державної підтримки, які частково покривають витрати на собівартість товарної вугільної продукції.

Протягом 2013 року доходи від реалізації склали 530 186 тисяч гривень, витрати на виробництво товарної продукції - 1 475 407 тисяч гривень. Отже, витрати на виробництво перевищують доходи від реалізації вугілля на 941 405 тисяч гривень або на 178,3 %. При цьому спостерігається збільшення бюджетного фінансування за 9 місяців 2013 року на 612 034,3 тисяч гривень до фінансування минулого року.

Протягом 2013 року фінансування з бюджету здійснено у розмірі 1 053 352,8 тисяч гривень, у тому числі державна підтримка на покриття витрат із собівартості у сумі 1 045 614,8 тисяч гривень.

Причинами нестабільного фінансового становища за 9 місяців 2013 року є:

- дефіцит коштів на поточну діяльність у зв'язку з чим відбулося значне зниження матеріальних витрат на забезпечення виробничого циклу;

- недолік бюджетного фінансування для оснащення лав і прохідницьких вибоїв, відсутність мінімально необхідного фінансування на підтримку в працездатному стані діючого очисного фронту;

- зріст цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва.

Майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання. Рухоме та нерухоме майно підприємства знаходиться у податковій заставі, що значно ускладнює виконання рішення суду, оскільки виключає можливість вільного розпорядження належним підприємству майном.

Дебіторська заборгованість підприємства станом на 30 вересня 2013 року складала 90 535 тисяч гривень, кредиторська заборгованість - 1 656 223 тисяч гривень.

На підтвердження наведеного заявником надано: аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства за 9 місяців 2013 року; баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2013 року; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 лютого 2014 року заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 10 лютого 2014 року.

10 лютого 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшла заява про уточнення вимог, в якій державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» просить відстрочити виконання рішення на строк 6 (шість) місяців, починаючи погашення суми заборгованості з серпня 2014 року.

Представник заявника Ніяка О.В. в судовому засіданні наполягала на задоволенні заяви з урахуванням уточнених вимог, просила суд задовольнити заяву та надати відстрочку виконання рішення на строк 6 (шість) місяців.

Представник позивача Воропаєв І.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на заяву про відстрочку виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, заслухавши пояснення представників заявника та стягувача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19, пункту 1 частини третьої статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (стаття 4-5 Господарського процесуального кодексу України).

Так, в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З правового аналізу статті 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим господарський суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

В контексті зазначеного, господарський суд, оцінюючи вимоги заявника наголошує на наступному.

За приписами статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, саме на відповідача покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав для відстрочки виконання рішення, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, змагальність сторін полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Доводи заявника щодо необхідності відстрочки виконання рішення полягають в обґрунтуванні скрутного фінансового становища і оцінки негативних наслідків виконання такого рішення без її надання.

Виходячи з встановлених судом обставин, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становище, ступінь якого істотним чином впливає на можливість продовження поточної діяльності з одночасним виконанням грошових зобов'язань перед позивачем, встановлених рішенням у розглядуваній справі.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є збитковим підприємством, витрати на видобуток вугілля набагато перевищують доходи від реалізації продукції у зв'язку з чим підприємство одержує кошти державної підтримки, які частково покривають витрати на собівартість товарної вугільної продукції. Майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання. Рухоме та нерухоме майно підприємства знаходиться у податковій заставі, що значно ускладнює виконання рішення суду, оскільки виключає можливість вільного розпорядження належним підприємству майном.

Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року свідчить про те, що діяльність державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» є збитковою, підприємство не має у своєму розпорядженні матеріальних і фінансових ресурсів та джерел для одночасної оплати стягнутої за рішенням господарського суду Донецької області від 18 липня 2006 року у справі № 14/56 суми заборгованості.

Приймаючи до уваги, що відомості щодо стану відповідача підтверджені наданими до матеріалів заяви документами, тоді як позивач означені обставини не спростував та не надав доказів ухилення відповідача від виконання рішення суду, господарський суд оцінює обґрунтованість та адекватність вимог заявника виключно за наявними документами.

Враховуючи значний розмір наявної заборгованості перед стягувачем, неможливість державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» погасити зазначену заборгованість одразу, зазначені обставини можуть призвести до паралізації діяльності підприємства боржника, що, в свою чергу, не може вважатися адекватним заходом, оскільки негативні наслідки для відповідача та позитиві для позивача не є рівноцінними.

Частиною першою статті 115, частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю, статтею 22, частинами першою та шостою статті 24, частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» визначено:

- заробітна плата повинна виплачуватись регулярно в робочі дні, в установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів.

- керівники підприємств усіх форм власності зобов'язані вживати заходів щодо своєчасної виплати заробітної плати та вжиття заходів з погашення заборгованості по її виплаті.

- своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

- суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

- оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Стягнення з боржника всієї суми заборгованості призведе до невиплати з боку державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» заробітної плати працівникам підприємства.

Отже, заявник під час вирішення питання про можливість відстрочки виконання рішення суду, надав належних доказів, які підтверджують викладені у заяві обставини.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наяву загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК і статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Прийнявши до уваги те, що винятковість випадку є оціночним поняттям, враховуючи доводи заявника та його майновий стан, з метою створення належних умов для виконання рішення, та задля уникнення паралізації діяльності боржника у світлі його фінансового становища, і необхідності збереження можливості останнього здійснювати свою діяльність, господарський суд вважає за можливе заяву задовольнити частково та відстрочити виконання рішення на 4 місяці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Заяву державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 18 липня 2006 року у справі № 14/56 задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 18 липня 2006 року у справі № 14/56 на 4 (чотири) місяці.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили 10 лютого 2014 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Виконання рішення господарського суду Донецької області від 18 липня 2006 року у справі № 14/56 здійснювати з урахуванням цієї ухвали.

Суддя С.М. Фурсова