Рішення № 3713261, 16.04.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2009 р. Справа №20/60

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Кодар-1", м. Кременчук

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька Торгова Гільдія", м.Кременчук

про стягнення 56408,96 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: Коровайченко Ю.В., дов. № 2 від 30.03.2009р.

від відповідача: Лазоренко В.П., дов. № 91/1а від 19.02.2009р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 14.04.09 р. для підготовки повного тексту рішення (представником відповідача в судовому засіданні 14.04.09 р. не надано згоду для оголошення вступної і резолютивної частини рішення).

Розглядається позовна заява про стягнення суми боргу в розмірі 56 408,96 грн. за надані у 2008 році роботи (послуги автокрану).

У судовому засіданні 14.04.2009р. позивач відмовився від вимоги про стягнення з відповідача 200 грн., посилаючись на сплату цієї суми 31.03.2009р.

Представник відповідача підтвердив сплату позивачу суми в розмірі 200 грн.

У письмових запереченнях на позов № 233/1 від 13.04.2009р. відповідач та у судових засіданнях його представник визнав факт надання позивачем послуг та їх часткової оплати, не спростувавши наявність заборгованості перед позивачем, проте позовні вимоги не визнав, стверджуючи про необхідність отримання від позивача документів, зокрема, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про внесення до ЄДРПОУ, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, наказу про призначення директора тощо, та проведення звірки взаєморозрахунків.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Протягом липня-листопада 2008 року позивач надавав послуги автокрана відповідачу. Як зазначено позивачем в позовній заяві, сторони не укладали письмового договору, оскільки укладення договору даного виду в усній формі не суперечить чинному законодавству України та відповідає ч.1. ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Суд погоджується з доводами позивача щодо дійсності укладеної угоди між позивачем та відповідачем на виконання робіт (послуг автокрана), оскільки укладення договорів даного виду в усній формі не заборонено чинним законодавством і у суду відсутні будь-які докази недійсності цієї угоди.

Вартість послуг позивача було встановлено в розмірі 480 грн. (в т.ч. ПДВ) за одну годину надання послуг автокрану.

На підставі складених сторонами актів виконаних робіт від 19.07.2008р., 13.08.2008р., 14.08.2008р., 18.08.2008р., 21.08.2008р., 25.08.2008р., 27.08.2008р., 03.09.2008р., 05.09.2008р., 06.09.2008р., 08.09.2008р., 09.09.2008р., 10.09.2008р., 11.09.2008р., 12.09.2008р., 15.09.2008р., 18.09.2008р., 22.09.2008р., 24.09.2008р., 25.09.2008р., 29.09.2008р., 30.09.2008р., 01.10.2008р., 02.10.2008р., 03.10.2008р., 04.10.2008р., 08.10.2008р., 09.10.2008р., 09.10.2008р., 11.10.2008р., 13.10.2008р., 14.10.2008р., 15.10.2008р., 16.10.2008р., 17.10.2008р., 18.10.2008р., 20.10.2008р., 21.10.2008р., 22.10.2008р., 23.10.2008р., 24.10.2008р., 25.10.2008р., 27.10.2008р., 28.10.2008р., 29.10.2008р., 30.10.2008р., 31.10.2008р., 04.11.2008р., 05.11.2008р., 06.11.2008р., 07.11.2008р., 10.11.2008р., 12.11.2008р., у яких відсутні будь-які заперечення відповідача щодо якості робіт, позивач надав відповідачу послуги автокрану на загальну суму 178413,60 грн.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, відповідач оплатив виконані позивачем роботи (послуги автокрану) частково, сплативши позивачу на день пред’явлення позову 122004,64 грн.

Вказана сума підтверджена складеним головними бухгалтерами сторін та скріпленим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків.

09.02.2009р. позивач направив відповідачу письмову вимогу сплатити суму 56408,96 грн. (різниця між вартістю виконаних робіт 178413,60 грн. та сплаченою сумою 122004,64 грн.), факт направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 3735 від 09.02.2009р.

Вказану вимогу відповідач отримав і листом від 19.02.2009р. за підписом генерального директора ТОВ “Кременчуцька торгова гільдія” Холода Є.М. (вих. №91/1) повідомив про відсутність заперечень щодо наявності господарських взаємовідносин між сторонами, згідно з якими у відповідача виникли грошові зобов’язання перед позивачем, та для вирішення господарського спору просив позивача надати копії документів (свідоцтво про державну реєстрацію, довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, наказ про призначення директора та ін.), провести звірку взаєморозрахунків, а також повідомив, що наведена у вимозі позивача сума боргу не відповідає даним бухгалтерії відповідача, внаслідок чого відповідач виконати грошові зобов’язання не може.

При наданні юридичної оцінки обставинам справи суд виходить із наступних положень чинного законодавства України.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Представник відповідача у судових засіданнях 31.03.2009р. та 14.04.2009р. не навів обґрунтованих заперечень щодо суми боргу та не надав суду жодного доказу оплати за виконані позивачем роботи (послуги автокрану), а також не навів жодних доводів щодо здійсненої ним оплати позивачу в іншій сумі, ніж зазначив позивач. У судовому засіданні 14.04.2009р. представник відповідача лише повідомив про сплату суми в розмірі 200 грн., що підтвердили представники позивача, після чого позивач заявив про відмову від позову в частині стягнення 200 грн. Щодо решти суми боргу, яка заявлена до стягнення, то відповідач не навів спростувань наявності боргу в цій сумі та не надав будь-яких доказів відсутності боргу, так само як не навів жодних доводів та не надав доказів недійсності укладеної із позивачем угоди.

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що на час вирішення справи відповідач не сплатив позивачу за виконані роботи (послуги автокрана) суму в розмірі 56 208,96 грн. (178 413,60 грн. –122 004,64 грн. –200 грн.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку з направленням позивачем письмової вимоги відповідачу від 09.02.2009р. з проханням оплатити несплачену суму в розмірі 56 408,96 грн., строк сплати цієї суми визначений за правилами ч.2 ст.530 ЦК України, згідно з якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання відповідача, викладені у листі від 19.02.2009р., на неможливість здійснити оплату суд знаходить безпідставними, оскільки одностороння відмова від зобов'язання не допускається згідно з чинним законодавством. Крім того, чинне законодавство не ставить виконання господарського зобов’язання у залежність від надання документів, зазначених у листі відповідача від 19.02.2009р. та у письмових запереченнях на позов, а також від проведення звірки. Згідно з статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

За даних обставин, вимоги позивача щодо стягнення 56 208,96 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем в порядку ст. ст. 22, 78 ГПК України надано заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 200 грн., посилаючись на сплату цієї суми 31.03.2009р., в зв’язку з чим в цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню.

У засіданні 14.04.2009р. позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, посилаючись на ухилення відповідача від сплати боргу.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та докази, які надані на їх підтвердження, судом відхилено клопотання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про покладення на відповідача судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Як зазначено у п.11 Листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” та у пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

Позивачем надані належні і допустимі докази на підтвердження надання йому по даній справі правової допомоги адвокатом Юхно К.О. за договором №09/02-К від 23.02.2009р., на виконання якого складені акти приймання-передачі послуг №1 від 05.03.2009р., №2 від 31.03.2009р., №3 від 14.04.2009р., на загальну суму 11 000 грн. Позивачем подані докази в обґрунтування того, що вартість юридичних послуг адвоката за договором №09/02-К від 23.02.2009р. відповідає вартості послуг, які надаються ним іншим замовникам, та вартості послуг інших адвокатів у м. Кременчуці, на підтвердження чого надані копії договорів про надання юридичних послуг іншим замовникам, актів приймання-передачі юридичних послуг, виписки з банків про оплату юридичних послуг, листи інших адвокатів м. Кременчука тощо. Позивачем також надані докази фактичної сплати 11 000 грн. адвокату Юхно К.О. Відповідач вказані докази не спростував. Однак, враховуючи обставини даної справи та ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на правову допомогу адвоката, що покладаються на відповідача, сумою у 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п.1 ч.4), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцька Торгова Гільдія”(код ЄДРПОУ 33180734, вул. Першотравнева, буд. 43, м. Кременчук, 39600, п/р №26009300005191 в КФ АКБ “Форум”, МФО 331984) на користь Приватного підприємства “Фірма “Кодар-1”(код ЄДРПОУ 25158147, вул. Воровського, буд.30, кв. 74, м. Кременчук, 39600, п/р №26000202057300 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) 56 208,96 грн. боргу, 562,09 грн. державного мита, 117 грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Суддя Киричук О.А.