Рішення № 3713231, 25.05.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2009

Справа №2-24/1214-2009

За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, 52/1; ідентифікаційний код 00153117)

До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А; ідентифікаційний код 03358593)

Про стягнення 1565587,02 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача – Білялов М.Р, довіреність № 11/60 від 16.12.2008 р., у справі

Від відповідача - не з’явився

Обставини справи: Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про стягнення 1565587,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду АР Крим від 01.06.2004 р. у справі №2-3/662-2004 з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» була стягнута заборгованість за договором № 1 від 05.04.2001 р. у сумі 1460677,64 грн. із урахуванням індексу інфляції, 36049,38 грн. пені, 7793, 41 грн. 3% річних, а всього – 1504520,00 грн.

Проте, враховуючи те, що до часу подачі позову до суду вказана сума боргу не була погашена відповідачем, позивач просить стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» 3% річних у розмірі 207005,46 грн. та 1358581,56 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.03.2009р. порушено провадження по справі суддею Господарського суду АР Крим Пєтуховою Н.С.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 03.04.2009 р. у зв’язку з хворобою судді Господарського суду АР Крим Пєтухової Н.С. справу № 2-9/1214-2009 передано судді Господарського суду АР Крим Колосовій Г.Г. з привласненням їй номеру № 2-24/1214-2009.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.04.2009р. справу прийнято до провадження суддею Господарського суду АР Крим Колосовою Г.Г.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Також у відзиві на позов та у судовому засіданні, яке відбулось 21.04.2009 р., позивач просить суд застосувати до спірних відносин строк позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду АР Крим від 01.06.2004 р. у справі №2-3/6622-2004 позов Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» був задоволений повністю, з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» була стягнута заборгованість за договором № 1 від 05.04.2004 р. у сумі 1460677,64 грн. із урахуванням індексу інфляції, 36049,38 грн. пені, 7793, 41 грн. 3% річних, а всього – 1504520,00 грн.

Проте, на час подачі позову до суду вказана сума заборгованості відповідачем сплачена не була, що і стало приводом для нарахування на вказану суму інфляційних втрат та процентів за користування грошовими коштами, та для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вказаної статті, збитки від інфляції, а також 3 % річних підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов’язання.

Крім того, застосування положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.1992 р. „Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції” якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

У зв'язку з чим, з набранням законної сили вищезазначеного судового рішення у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми інфляційних та 3% річних за весь період часу, протягом якого рішення суду не виконувались.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду АР Крим від 01.06.2004 р. було стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 1504520,00 грн.

Зазначене рішення відповідно до ст.ст. 84,85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 14.06.2004 р., проте відповідачем виконано не було.

У зв'язку з чим, з набранням законної сили вищезазначеного судового рішення у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми інфляційних та 3% річних за весь період часу, протягом якого рішення суду не виконувались.

Представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення 3 % та індексу інфляції в порядку ст. 257 Цивільного кодексу України.

Суд вважає за можливим вказане клопотання задовольнити у зв’язку з наступним.

За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином суд приходить до висновку, що починаючи з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили, тобто з 15.06.2004 р. у позивача виникло право на нарахування індексу інфляції та 3 % річних.

Однак, позивач не скористався своїм правом звернення до суду за захистом свого порушеного права у межах встановленого законом строку. Відповідно до штампу поштового відділення на конверті, позивач звернувся з позовом до суду 03.03.2009 р. (а.с.14).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Така заява була зроблена відповідачем у запереченні на позов від 21.04.2009 р.

Враховуючи, що право на нарахування індексу інфляції та 3 % річних виникає у позивача кожний день прострочення виконання рішення, враховуючи сплив строку позовної давності для нарахування 3 % річних та індексу інфляції у період з 15.06.2004 р. по 02.03.2006 р., суд вважає, що задоволенню підлягає сума інфляційних витрат за період з 03.03.2006 р. по 22.12.2008 р. та сума 3 % річних за період з 03.03.2006 р. по 22.12.2008 р.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до розрахунку індексу інфляції та 3 % річних позивача, останній нараховував індекс інфляції та 3 % річних з 01.06.2004 р., тоді як прострочення виконання рішення сталося з 15.06.2004 р.

Суд вважає за необхідним провести перерозрахунок індексу інфляції та 3 % річних відповідно:

Період нарахування індексу інфляції з 03.03.2006 р. по 22.12.2008 р. – 1504520,00 грн. ( сума заборгованості) * (99,7, 99,6, 100,5, 100,1, 100,9 , 100,0, 102,0 , 102,6, 101,8, 100,9 – індекси інфляції за період з березня 2006 р. по грудень 2006 р., 116,6 – середній розмір індексу інфляції за 2007 р., 122,3 – середній розмір індексу інфляції за 2008 р.) – 1504520,00 грн. = 819963,40 грн.

Період нарахування 3 % річних з 03.03.2006 р. по 22.12.2008 р. – 1504520,00 грн. ( сума заборгованості) * 1026 дн. (кількість днів прострочення) * 3 % / 365 = 126874,32 грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з 03.03.2006 р. по 22.12.2008 р. у розмірі 819963,40 грн. та сума 3% річних за період з 03.03.2006 р. по 22.12.2008 р. у розмірі 126874,32 грн. підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з відповідача.

В частині стягнення 538618,16 грн. індексу інфляції та 80131,14 грн. 3 % річних у задовленні позову відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А; ідентифікаційний код 03358593) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», 95000 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, 52/1; ідентифікаційний код 00153117; р/р 26000000131709 АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», МФО 384577) 126874,32 грн. річних, 819963,40 грн. інфляційних витрат, 9468,37 грн. державного мита та 71,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 538618,16 грн. індексу інфляції та 80131,14 грн. 3 % річних у задовленні позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.