Постанова № 3713168, 20.05.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2009 Справа№ 11/10-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю представників сторін:

позивач: Білий С.В.

відповідач: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Славнафта", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.09р. у справі № 11/10-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славнафта", м. Дніпропетровськ

до приватного підприємства „Торговельний дім „Лікойл-Україна”, м. Новомосковськ

про стягнення 620 162,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми 620 162,42 грн., що складає заборгованість за отримані паливно-мастильні матеріали та талони на пальне у розмірі 607 514,18 грн. та 3% річних в сумі 12 648,25 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2009 року у справі № 11/10-09 (суддя Мельниченко І.Ф.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов’язання щодо оплати переданого йому товару, оскільки позивач не довів належними доказами факт пред’явлення вимоги на оплату товару.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому скаржник посилається на доведеність обставин щодо вручення відповідачу вимоги на оплату отриманого товару.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В межах провадження у справі відповідачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи. При цьому не визначено мету проведення експертизи, вид експертизи, питання, які належить поставити на її розгляд, не надано гарантій щодо оплати останньої, не наведено належного обґрунтування доцільності останньої проведення тощо. Представник позивача висловив заперечення з приводу клопотання про призначення експертизи. За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.05.09р.

В судовому засіданні 20.05.09р. оголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, в період з 10 по 27 грудня 2007р. ТОВ „Славнафта” відвантажено відповідачу пальне (бензин та дизельне паливо) на загальну суму 549 478,37 грн. (яке було отримане представником відповідача за довіреністю) та передав талони на отримання палива на суму 58035,81 грн.

Відповідний договір між сторонами укладений не був.

Таким чином, цивільні права та обов'язки сторін виникли внаслідок дій позивача та відповідача з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

За відвантажений товар позивач вимагає сплати грошових коштів у сумі 607 514,18 грн., а відповідач зобов’язання зі сплати останніх не визнає, посилаючись в суді першої інстанції на неотримання товару, а в апеляційному суді –на повернення пального в зв’язку з його неналежною якістю, а талонів –в зв’язку з надмірним зносом.

Доводи кожної із сторін спростовуються матеріалами справи.

З дослідження наданих сторонами документів убачається, що взаємовідносини сторін складаються з двох самостійних правочинів, здійснюваних одночасно: передачі позивачем бензину та дизельного палива представнику відповідача за довіреністю та передачі відповідачем позивачу бензину та дизельного палива за договором зберігання, оформленої видатковими накладними як повернення товару.

Так, паливо (бензин в асортименті та дизельне пальне), відвантажене відповідачу на підставі видаткових накладних №№ СЛ-0000499 від 10.12.07р., СЛ-000500 від 12.12.07р., СЛ-0000501 від 13.12.07р., СЛ-0000502 від 15.12.07р., СЛ-0000503 від 17.12.07р., СЛ-0000504 від 20.12.07р., СЛ-0000505 від 25.12.07р., СЛ-0000506 від 27.12.07р., в повному обсязі повернуто позивачу на підставі видаткових накладних №ВП-0000002 від 20.12.07р. (товарно-транспортні накладні №№ 10/12-1 від 10.12.07р., 12/12-1 від 12.12.07р., 13/12-1 від 13.12.07р., 15/12-1 від 15.12.07р., 17/12-1 від 17.12.07р., 20/12-1 від 20.12.07р.), № ВП-0000003 від 28.12.07р. ( товарно-транспортні накладні №№25/12-1 від 25.12.07р., 27/12-1 від 27.12.07р., 27/12-2 від 27.12.07р.), № ВП-0000004 від 31.01.08р. (ттн № 31/12-1 від 31.01.08р.), №ВП-0000005 від 28.02.08р. (ттн № 29/02-1 від 29.02.08р.), №ВП-0000006 від 13.03.08р. (ттн №13/03-1 від 13.03.08р.).

З аналізу матеріалів справи у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про те, що правовідносини сторін не являються правовідносинами з купівлі-продажу пального; діями сторін посвідчується, що правовим наслідком вказаного правочину не являється зобов’язання зі сплати грошових коштів, відтак, вимоги позивача щодо виконання відповідачем грошового зобов’язання у сумі 549 478,37 грн. є безпідставними.

Надані заперечення щодо повернення палива, на які посилається скаржник, не можуть бути прийняті до уваги, як такі, що не підтверджені належними засобами доказування.

Окрім відвантаження паливно-мастильних матеріалів, у спірний період позивачем були передані відповідачу талони на пальне на загальну суму 58035,81 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.18-30) та не заперечується відповідачем.

Так, між сторонами виникло господарське зобов’язання в силу якого відповідач зобов’язаний сплатити кошти за отриманий товар, а позивач має право вимагати виконання цього обов’язку (ст.173 ГК України).

Оплату вартості отриманих талонів відповідач не здійснив. Банківські виписки, надані позивачем в підтвердження оплати талонів, не можуть вважатися належними доказами, оскільки не засвідчують факт оплати саме спірних талонів і містять посилання на інші рахунки. Твердження відповідача про повернення талонів позивачу через їх надмірний знос документально не доведено.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки продаж талонів на отримання бензину та дизельного палива здійснювався без договору, сторонами не був узгоджений строк виконання зобов’язання щодо їх оплати.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Вимога щодо погашення заборгованості була пред’явлена позивачем листом №43 від 14.03.08р. (а.с.36); факт отримання вказаної вимоги відповідачем посвідчується листом останнього від 24.03.08р. (а.с.91); відповідно до приписів чинного законодавства здійснити оплату талонів відповідачу належало до 21.03.08р., що останнім виконано не було; вимоги позивача щодо оплати вартості отриманих талонів є правомірними і підлягають задоволенню в сумі 58035,81 грн.

В силу ст. 625 ЦК України у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання боржник повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, за період з 22.03.08р. по 01.12.08р. стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 1211,60 грн., відтак вимоги позивача в зазначеній сумі відповідають вимогам законодавства і являються правомірними.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 59247,41 грн. (58035,81+1211,60).

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Славнафта” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2009 року у справі №11/10-09 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Торговельний Дім „Лікойл-Україна” (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Радянська, 46/56, р/р 26002806151840 в Акціонерному Комерційному Інноваційному банку „Укрсиббанк” у м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32341661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Славнафта” (49005, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 12, р/р 26002085107961 в обл.. філії АКБ „Укрсоцбанк” у м. Дніпропетровську, МФО 305017, код ЄДРПОУ 33808142) 58035 грн. 81 коп. основного боргу, 1211грн. 60 коп. відсотків річних, 620 грн.16 коп. витрат по сплаті державного мита та 11 грн.80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В. Чоха