Рішення № 3713163, 21.05.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.09

Справа № 5/128-09.

за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми

про зобов'язання укласти договір № 118В-400 на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів в 2009 році.

Суддя Гудим В.Д.

Представники:

Від позивача – Дудченко В.В. (довіреність від 26.12.08р.)

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить зобов’язати відповідача укласти договір № 118В-400 від 26.11.2008 р. на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів в 2009 році в редакції позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір укладається за взаємною згодою обох сторін, а сторони взаємної згоди з усіх положень договору не досягли.

Позивач подав заперечення на відзив, в якому зауважив, що редакція Договору № 118В-400 від 26.11.2008 р., запропонована ним повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Під час укладення договору на транспортування природного газу в 2009 році між сторонами виникли розбіжності по його умовах.

Так, позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати договір на транспортування природного газу у 2009 році. Відповідач направив на адресу позивача примірник оформленого договору на транспортування природного газу у 2009 році з протоколом розбіжностей до нього.

16.02.09р. позивач надіслав на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей до договору на транспортування природного газу № 118В-400 від 26.11.2008р., зазначивши, що не погодився із зазначеними в протоколі розбіжностей пропозиціями відповідача.

Позивачем та відповідачем вживалися заходи щодо урегулювання розбіжностей шляхом обміну Протоколами узгодження розбіжностей, що стосується п. п. 2.1, 2.2., 3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.11, 4.3., 6.2., 6.3, 7.2, 7.3, 7.4., 7.5. однак, як зазначає позивач, з вище перерахованих пунктів згода була досягнута по пунктах 2.2, 3.2, 4.3, 6.3.

Як вбачається із протоколу розбіжностей, відповідач не погоджується із п. п. 2.1., 3.1, 3.3, 3.5, 3.6., 3.7, 3.8., 3.9., 3.11, 6.2., 7.2, 7.3 запропонованої позивачем редакції договору. Також відповідачем запропоновано доповнити договір пунктами 7.4. та 7.5.

Відповідно до ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Статтею 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" встановлено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Відповідно до ч.2 п.10 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729, постачальники природного газу укладають з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, договори про транспортування природного газу.

Відповідно до п. 4 "Порядку постачання та реалізації природного газу для забезпечення потреб населення та установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів", затвердженого 30.12.2005 року Наказом НАК "Нафтогаз України" № 762 підприємства, що здійснюють постачання та розподіл природного газу укладають з ДК "Укртрансгаз" договори на надання послуг з транспортування природного газу для потреб населення газопроводами газотранспортних підприємств.

Обов’язок укладення договорів у цій сфері обумовлюється також монопольним положенням сторін таких договорів . Згідно ст. 1 Закону України “Про природні монополії” природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари).

Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону. У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавство України передбачає обов'язковість укладення договорів між підприємствами з газопостачання та газифікації та газотранспортними організаціями.

Закони України “Про трубопровідний транспорт” та “Про природні монополії” делегують повноваження з регулювання цих відносин Кабінету Міністрів України та Національній комісії з регулювання електроенергетики, нормативно-правові акти яких є обов'язковими для вищезазначених сторін.

Позивач запропонував викласти пункт 2.1 Договору в наступній редакції: друге і третє речення: Прийом-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу. Нерівномірна подача газу встановлюється з урахуванням ресурсів газу, кліматичних умов і пропускної спроможності магістральних трубопроводів Виконавця за графіками складеними між Замовником та Виконавцем.

Відповідач наполягає на викладенні п. 2.1 в наступній редакції: друге і третє речення викласти в наступній редакції: "В опалювальний період встановлюється нерівномірний по місяцях розподіл обсягів транспортування природного газу в залежності від температури повітря навколишнього середовища в межах встановленого місячного ліміту".

При цьому відповідач посилається на п. 2.1 "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України", затверджених Наказом "Держкомнафтогазу" № 355 від 01.11.94.

Наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994 № 355 затверджено Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України (далі - Правила).

Правила є обов'язковими для всіх підприємств, об'єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, проектуванням систем газопостачання і газоспоживчого обладнання та його налагоджуванням незалежно від їх відомчого підпорядкування і форми власності.

Згідно п. 2.1 Правил кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу.

Кількість постачання природного газу комунально-побутовим споживачам в тому числі для населення у І, II і IV кварталах року встановлюються Кабінетом Міністрів України нерівномірно по місяцях з урахуванням ресурсів, кліматичних умов і пропускної спроможності газопроводів.

Газопостачальні і газозбутові організації повинні подавати споживачам природний газ рівномірно протягом місяця у межах середньодобової норми споживання згідно з договором та узгодженими між сторонами диспетчерськими графіками (п. 8.2 Правил).

Оскільки розбіжності сторін стосовно п. 2.1 договору стосуються включення умов про складання графіків між замовником та виконавцем по нерівномірній подачі газу, а з огляду на п. 2.1 та п. 8.2 Правил позивач не наділений компетенцією самостійно встановлювати по місяцях розподіл обсягів транспортування природного газу, то умови п. 2.1 договору у запропонованій ним редакції є мотивованими, правомірними і та таким, що не порушує прав та законних інтересів відповідача.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення п. 2.1 договору про транспортування природного газу в 2009 році в його редакції такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 3.1 Договору в наступній редакції: "Замовник передає Виконавцю газ в загальному потоці в обсягах, зазначених в пункті 2.1 даного договору, на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця".

Відповідач наполягає на викладенні п.3.1 в наступній редакції: "Виконавець передає Замовнику газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС) в пунктах приймання-передачі газу, що знаходяться на кордоні розподілу магістральних (ДК "Укртрансгаз") та розподілених мереж Замовника».

Позивач запропонував викласти пункт 3.3 Договору в наступній редакції: "Виконавець приймає газ від Замовника на пунктах прийому – передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ в загальному потоці Замовнику".

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

В обґрунтування своєї позиції щодо п. п. 3.1 та 3.3 договору відповідач посилається на те, що в кожному випадку приймання-передачі обсягів природного газу, як і любого іншого товару, робіт, послуг, складається відповідний документ (акт), що підтверджує факт передачі і кількість переданого товару (природного газу). Жодного акту, які відображували будь-яку передачу природного газу в пунктах приймання-передачі, зазначених в пункті 3.1. Договору в редакції Позивача, взагалі не існує. Проте, Договір про умови приймання-передачі природного газу на пунктах приймання-передачі та режим транспортування його споживачам, укладений між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Сумигаз» і відповідні акти приймання-передачі природного газу чітко визначають, а тому і підтверджують позицію Відповідача про те, що "Виконавець (ДК "Укртрансгаз") передає Замовнику (ВАТ "Сумигаз") газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС) в пунктах приймання-передачі газу, що знаходяться на кордоні розподілу магістральних (ДК "Укртрансгаз") та розподільних мереж Замовника".

Господарський суд вважає, що пункти 3.1та 3.3. договору про транспортування природного газу в 2009 році треба прийняти в редакції відповідача, оскільки позивач не подав обґрунтованих заперечень проти позиції відповідача.

Позивач запропонував викласти пункт 3.5 Договору в наступній редакції: "кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС.

Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами РД-50-213-80", іншим нормативним документам Держстандарту України.

За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м.) газу при температурі 20 град. С, тиску 760мм ртутного стовпчика (101325Па)".

В обґрунтування своєї позиції щодо п. 3.5. договору позивач посилається на те, що спірний договір укладається на підставі правових актів органів державної влади, а саме "Правил подачі та використання газу в народному господарстві України", затвердженими Наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 р. № 355. Згідно з п.1.1 Правила є обов'язковими для усіх підприємств, об'єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, незалежно від їх відомого підпорядкування і форм власності. Відповідно до п. 1.3 Правила визначають діяльність підприємств і організацій, спрямовану на підвищення ефективності споживання природного газу, здійснення єдиної політики в сфері його використання в народному господарстві. Крім того, відповідно до Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", виданий наказ № 245 від 3 жовтня 2007 року "Про надання чинності в Україні міждержавним стандартам, скасування нормативних документів та запровадження перехідного періоду дії нормативних документів", яким надано чинності міждержавним стандартам в Україні, а саме стандарту "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами» (РД 50-213-80 ).

Виходячи з зазначеного, позивач вважає що запропонована ним редакція спірного п. 3.5 Договору повністю відповідає чинному законодавству України.

Відповідач наполягає на викладенні п.3.5 в наступній редакції: "Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на комерційних вузлах обліку Споживачів".

В обґрунтування своєї позиції щодо п. 3.5. договору відповідач посилається на те, що підпунктом 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2002 року №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» встановлено, що потреба в природному газі установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів задовольняється з ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Абзац 2 підпункту 2 пункту 2 Постанови передбачає, що реалізація природного газу для потреб зазначених підприємств здійснюється дочірньою компанією "Газ України".

Тому, при формулюванні вищевказаного пункту необхідно керуватись виключно умовами Договору від 31.12.2008р. № 06/08-2349 (а.с.61, I том) поставки природного газу для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, укладеного між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз".

Пункт 4.1. в розділі «Порядок обліку газу» чітко встановлює, що "Кількість газу, яка подається, визначається за показами комерційного вузла обліку газу Споживача. Комерційний вузол обліку повинен відповідати вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», державним будівельним нормам ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", "Правилам подачі та використання природного газу в народному господарстві України ", «Правилам обліку природного газу підчас його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затвердженими наказом Мінпаливенерго України від 27 грудня 2005 року №618, міждержавним та державним стандартам, нормативним та методичним документам Держсоживстандарту України та НАК "Нафтогаз України", експлуатаційній документації на засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), що входять у вузол ".

Крім того, відповідач зазначає, що пункт 3.5. в редакції позивача суперечить предмету Договору № 118В-400 на транспортування природного газу для потреб установ і організацій, що фінансуються з та місцевих бюджетів. Через ГРС Позивача проходить природний газ, призначений для всіх категорій споживачів, а саме - промисловість, комунально-побутові споживачі, населення, бюджет, теплоенергетика. Природний газ, призначений для певної категорії споживачів, не має властивостей, притаманних саме для цієї категорії. Виділити кількість природного газу, яка призначається для бюджетних для бюджетних установ і організацій, із загальної кількості газу, що проходить через ГРС на цій стадій не Представляється можливим.

При цьому, в даному випадку господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення п. 3.5 договору про транспортування природного газу у 2009 році в його редакції такими, що підлягають задоволенню, оскільки запропонована ним редакція пункту договору не суперечить нормам чинного законодавства.

Позивач запропонував викласти пункт 3.6 Договору в наступній редакції: "Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС."

Відповідач наполягає на викладенні п.3.6 в наступній редакції: "Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням мінімального рівня тиску в розподільчих мережах Замовника (3 кгс/см2) в цілях безперебійного та безаварійного забезпечення населення природним газом".

Враховуючи те, що здійсненню обов'язку позивача - надати послуги з транспортування природного газу, кореспондується зустрічний обов'язок відповідача оплатити послуги за транспортування газу господарський суд вважає, що редакція п. 3.6 запропонована позивачем є обґрунтованою, а вимоги щодо викладення зазначеного пункту в редакції позивача, такою, що підлягає задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 3.7 Договору в наступній редакції: "Обсяг відбору газу Замовником на ГРС протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається Замовником в магістральні трубопроводи Виконавця в цьому місяці."

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не подав обґрунтованих заперечень проти редакції п. 3.7. договору запропонованого позивачем, а також те, що позивач як газотранспортна організація, що не має власних ресурсів газу, може передати на ГРС лише ту кількість газу, яка надійшла в магістральні газопроводи для споживачів від їх постачальників, господарський суд вважає позовні вимоги в частині викладення п. 3.7. Договору в редакції запропонованій позивачем обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 3.8 Договору в наступній редакції: "При зменшенні обсягів надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 цього договору, Виконавець відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС".

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Господарський суд вважає позовні вимоги в частині викладення п. 3.8. Договору в редакції запропонованій позивачем обґрунтованими, оскільки позивач, як газотранспортна організація, що не має власних ресурсів газу, може передати на ГРС лише ту кількість газу, яка надійшла в магістральні газопроводи для споживачів від їх постачальників.

Позивач запропонував викласти пункт 3.9 Договору в наступній редакції: "При перевитратах добової норми відбору газу Замовником понад обумовлені даним договором обсяги Виконавець має право здійснювати примусове обмеження подачі газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження."

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення п. 3.9 в редакції позивача обґрунтованим та таким, що не суперечить нормам, оскільки відповідно до п. 2.6. "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України" при перевитратах добової норми відбору природного газу газозбутовою організацією понад обумовлені договором обсяги газопостачальній організації надається право здійснювати примусове обмеження подавання газу до встановленого добового об'єму через 24 години з часу попередження, а газозбутовій організації щодо споживача здійснювати примусове обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.

Позивач запропонував викласти пункт 3.11 Договору в наступній редакції: "У випадку не виділення постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або неоплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу Замовнику, про що Виконавець в письмовій формі повідомляє Замовника."

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Відповідно до п. 2.1. "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві" - кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу.

Згідно п. 12 "Порядку забезпечення споживачів природним газом", затвердженим Постановою КМУ № 1729 від 27.12.01 - "газотранспортні підприємства НАК "Нафтогаз України" обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає п. 3.11 договору запропонований позивачем, таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 6.2 Договору в наступній редакції: "Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу у звітному місяці здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу."

Відповідач запропонував виключити другий абзац п. 6.2 з тексту Договору.

Господарський суд вважає, що закріплення обов'язку відповідача розрахуватися з позивачем протягом місяця, наступного за місяцем надання послуг, є таким, що не суперечить чинному законодавству, так як, згідно умов договору природний газ транспортується Позивачем Відповідачу безперервно, протягом року, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо викладення п. 6.2. договору в редакції позивача підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 7.2 Договору в наступній редакції: "У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу."

Відповідач запропонував викласти пункт 7.2 Договору в наступній редакції "За несвоєчасне перерахування коштів, які фактично надійшли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу."

Враховуючи те, що положення пункту 7.2. Договору, запропонованого позивачем, відповідають вимогам чинного законодавства, господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення зазначеного пункту договору в його редакції обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 7.3 в наступній редакції: "Виконавець відповідає за втрату газу, яка виникла в магістральних трубопроводах під час його транспортування від пунктів прийому – передачі газу, зазначених в пункті 3.1. даного договору, до ГРС у розмірі фактичної шкоди, якщо він не доведе, що втрата сталася не з його вини."

Відповідач запропонував викласти пункт 7.3 в наступній редакції: "Виконавець відповідає за втрату прийнятого ним для транспортування у пунктах приймання – передачі газу в розподільчі газопроводи в розмірі вартості такого газу".

В обґрунтування своєї позиції щодо п. 7.3. договору позивач зазначає про те, що запропонована відповідачем редакція практично не відрізняється від редакції позивача. Навпаки, в редакції даного пункту договору, що запропонував позивач повністю відображається та враховується ситуація щодо умов транспортування природного газу та умов його обліку. Даний пункт в редакції позивача відповідає чинному законодавству, технічним характеристикам на специфіці галузі.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не подав обгрунтованих заперечень проти позиції позивача, господарський суд вважає п. 7.3 договору запропонований позивачем, таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач запропонував доповнити текст Договору п. 7.4, який викласти в наступній редакції: "У випадку невиконання в повному обсязі транспортування газу на місяць Виконавець сплачує на користь замовника пеню за кожний день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, протягом якого відбувалася затримка виконання зобов'язання, від вартості непротранспортованих об'ємів природного газу у відповідному місяці."

Відповідач запропонував доповнити текст Договору п. 7.5, який викласти в наступній редакції: "За передачу Виконавцем Замовнику газу нижчої, ніж якість газу. яка передбачена договором, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 10,0% від вартості обсягу газу, якість якого не відповідає вимогам, встановленим даним договором.

В разі невиконання Виконавцем умови договору щодо підтримання мінімально-допустимого тиску, зазначеного в п.3.6. даного Договору, що призвело до порушення прав або законних інтересів споживачів газу, Виконавець компенсує збитки, пов'язані з заподіяною шкодою споживачу, його майну, житловому приміщенню, навколишньому природному середовищу, в розмірі фактично пред'явленої або відшкодованої Замовником суми, відповідно до вимог ст.ст.224-226 ГК України".

Позивач заперечує проти включення п. п. 7.4., 7.5. в текст договору.

Господарський суд вважає вимоги щодо включення до тексту Договору п. п. 7.4. та 7.5 з боку відповідача необґрунтованими, враховуючи ту обставину, що позивач не має власного резерву газу, а тому не має можливості передати в мережу замовника природний газу в обсягах більших, ніж поступили в газотранспортну систему Виконавця для Замовника.

Господарські витрати відносяться на сторін порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Вважати укладеним договір № 118В-400 від 26.11.2008 р. на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів в 2009 році між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

2. Стосовно пунктів договору, по яких між сторонами не було досягнуто згоди щодо їх редакції, вважати укладеними в наступній редакції:

пункт 2.1 - друге і третє речення: Прийом-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу. Нерівномірна подача газу встановлюється з урахуванням ресурсів газу, кліматичних умов і пропускної спроможності магістральних трубопроводів Виконавця за графіками складеними між Замовником та Виконавцем.

пункт 3.1 - Виконавець передає Замовнику газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС) в пунктах приймання-передачі газу, що знаходяться на кордоні розподілу магістральних (ДК "Укртрансгаз") та розподілених мереж Замовника.

пункт 3.3. не включати в текст договору № 118В-400 від 26.11.2008 р. на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів в 2009 році.

пункт 3.5 - кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 даного договору, та на ГРС.

Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам "Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами РД-50-213-80", іншим нормативним документам Держстандарту України.

За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб. м.) газу при температурі 20 град. С, тиску 760мм ртутного стовпчика (101325Па).

пункт 3.6 - Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.

пункт 3.7. - Обсяг відбору газу Замовником на ГРС протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається Замовником в магістральні трубопроводи Виконавця в цьому місяці.

пункт 3.8 - При зменшенні обсягів надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в пунктах прийому-передачі газу, зазначених в пункті 3.1 цього договору, Виконавець відповідно зменшує обсяг подачі газу Замовнику на ГРС.

пункт 3.9 - При перевитратах добової норми відбору газу Замовником понад обумовлені даним договором обсяги Виконавець має право здійснювати примусове обмеження подачі газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження.

пункт 3.11 - У випадку не виділення постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або неоплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу Замовнику, про що Виконавець в письмовій формі повідомляє Замовника.

пункт 6.2 - Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу у звітному місяці здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

пункт 7.2 - У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

пункт 7.3 Виконавець відповідає за втрату газу, яка виникла в магістральних трубопроводах під час його транспортування від пунктів прийому – передачі газу, зазначених в пункті 3.1. даного договору, до ГРС у розмірі фактичної шкоди, якщо він не доведе, що втрата сталася не з його вини

пункт 7.4 не включати в текст договору № 118В-400 від 26.11.2008 р. на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів в 2009 році.

пункт 7.5 не включати в текст договору № 118В-400 від 26.11.2008 р. на транспортування природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів в 2009 році.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми, вул. Огарьова, 21 (код ЄДРПОУ 03352432) на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1 (код ЄДРПОУ 30019801, р/р 26006001200004 в ОПЕРУ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 42 грн. 50 коп. державного мита, 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Суддя В.Д.Гудим

Повний текст судового рішення підписано 25.05.09р.