Постанова № 37131624, 06.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 р. Справа № 804/16305/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівОзерянської С.І. Власенко Д.О., Юркова Е.О. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, Державної реєстраційної служби України, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_7 до державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, Державної реєстраційної служби України, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з вимогами: визнати протиправним та скасувати рішення від 25.09.2013 року № 6194445 державного реєстратора Державної реєстраційної служби України - Сіволіна Михайла Юрійовича, щодо відмови у державній реєстрації права власності за ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1) на домоволодіння, розташоване у Дніпропетровській області, АДРЕСА_1, яке складається: з житлового будинку літ. А - 1 загальною площею 59,4 м.кв., житловою площею 37,7 м. кв., гаражу літ. Б, вбиральні літ. В та споруд № 1-2 (ворота, огорожа), за набувальною давністю, на підставі рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року по справі № 199/6247/13-ц(2/199/2458/13) та зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати за ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1) право власності на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1, яке складається: з житлового будинку літ. А - 1 загальною площею 59,4 м. кв., житловою площею 37,7 м. кв., гаражу літ. Б, вбиральні літ. В та споруд № 1-2 (ворота, огорожа), за набувальною давністю, на підставі рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року по справі № 199/6247/13-ц(2/199/2458/13), стягнути судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_7 звернувся з замовленням до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо реєстрації права власності за ним на домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Епіка, будинок 19 на підставі рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року по справі № 199/6247/13-ц(2/199/2458/13), яке набрало законної сили. Проте державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Сіволін Михайло Юрійович, за відсутності законних підстав, рішенням від 25 вересня 2013 року № 6194445 протиправно відмовив позивачу в проведенні державної реєстрації. У зв'язку з вищезазначеним позивач вважає відмову реєстратора неправомірною та необґрунтованою та просить відновити його порушене право.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач, державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Сіволін Михайло Юрійович, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Державної реєстраційної служби України проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Додатково зазначив, що державні реєстратори Державної реєстраційної служби України є незалежними особами, відповідно самостійно вчиняють реєстраційні дії. А тому Державна реєстраційна служба України не може відповідати за позовними вимогами та є неналежним відповідачем.

Представник третьої особи - Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши чинне законодавство, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 21 червня 2013 року Амур - Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було прийнято рішення по справі № 199/6247/13-ц(2/199/2458/13), яким визнано за ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1) право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 59,4 м. кв., житловою площею 37,7 м. кв., гаражу літ. Б, вбиральні літ. В та споруд № 1-2 (ворота, огорожа), за набувальною давністю. Зазначене рішення набрало законної сили 02.07.2013 року.

23.08.2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про державну реєстрацію права власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна. До заяви було надано рішення суду, технічний паспорт на домоволодіння, паспорт громадянина України, податковий номер та квитанція про сплату державного мита.

Заява позивача від 23.08.2013 року була передана Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області до Державної реєстраційної служби України для її подальшого розгляду та прийняття відповідного рішення.

25 вересня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіним Михайлом Юрійовичем було прийнято рішення за № 6194445 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Підставою зазначено те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване майно; порушено вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Незгода позивача з зазначеним рішенням стала підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 703 від 22.06.2011 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 19 цього Закону, підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень є рішення судів, що набрали законної сили.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року за №703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, пунктами 26 та 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковість виконання судових рішень на всій території України закріплена статтею 124 Конституції України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює аналогічні вимоги якими закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації. Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частинами 2 та 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим законом, заборонена.

Аналогічна вимога закріплена пунктом 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, що визначені в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська було визнано за ОСОБА_7 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, за набувальною давністю, яке набрало законної сили, було надано разом з іншими документами для здійснення державної реєстрації права власності та є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Щодо висновків про порушення позивачем вимог статті 376 Цивільного кодексу України, колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване майно.

При цьому, вимоги зазначеної статті встановлюють підстави для визнання права власності в судовому порядку на самочинно збудоване нерухоме майно, та не відносяться до підстав для здійснення, чи то відмови у здійсненні державної реєстрації такого майна.

Окрім того, право власності, рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, визнане за позивачем на нерухоме майно за набувальною давністю, що є відмінним від самочинно збудованого майна та не дає підстав застосовувати до нього будь-які обмеження встановлені чинним законодавством саме для самочинно збудованого нерухомого майна.

Окремо суд звертає увагу, що частиною 3 пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлено, що державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Аналіз зазначеного положення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, дає підстави вважати, що відсутність зареєстрованого права власності на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1, не може бути підставою для відмови в державній реєстрації такого домоволодіння.

При цьому, суд вважає помилковими висновки державного реєстратора Державної реєстраційної служби України, щодо порушення позивачем вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 з огляду на наступне.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та розповсюджується на правовідносини, що виникли після набрання такою постановою законної сили.

В даному випадку, Амур - Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, було встановлено та зазначено в тексті рішення, що домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 було побудовано до 1974 року. Зокрема Форма 2.4 «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» технічного паспорту на зазначене домоволодіння містить дані щодо періоду його побудови, а саме: житловий будинок - 1967 рік, гараж - 1985 рік, вбиральня - 1985 рік.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 і 2 категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, документом, який посвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

01.04.2013 року ФОП ОСОБА_9 був виготовлений технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд вважає помилковим висновок державного реєстратора Державної реєстраційної служби України, відносно того, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Отже, враховуючи, що позивачем були надані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема рішення суду, що набрало законної сили та є необхідним документом, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно та відсутність встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстав для відмови в державній реєстрації, колегія суддів вважає, що рішення від 25.09.2013 року № 6194445 державного реєстратора Державної реєстраційної служби України - Сіволіна Михайла Юрійовича, щодо відмови у державній реєстрації права власності є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за ОСОБА_7 право власності на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1, яке складається: з житлового будинку літ. А - 1 загальною площею 59,4 м. кв., житловою площею 37,7 м. кв., гаражу літ. Б, вбиральні літ. В та споруд № 1-2 (ворота, огорожа), за набувальною давністю, на підставі рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року по справі № 199/6247/13-ц(2/199/2458/13), колегія вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор прав на нерухоме майно: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

В даному випадку, враховуючи вимоги встановлені статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація нерухомого майна здійснюється особисто державним реєстратором Державної реєстраційної служби, а не самою Державною реєстраційною службою.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача, щодо зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за ОСОБА_7 право власності на домоволодіння не ґрунтується на вимогах законодавства, а відтак не підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи протиправність прийнятого рішення про відмову в державній реєстрації права власності за ОСОБА_7 та з метою повного захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати саме державного реєстратора Державної реєстраційної служби України - Сіволіна Михайла Юрійовича зареєструвати за ОСОБА_7 право власності на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1, за набувальною давністю, на підставі рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року.

Відповідно до частини 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому, відповідно до задоволених вимог, а відповідачу-відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 34,41 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_7 до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, Державної реєстраційної служби України, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 25.09.2013 року № 6194445 державного реєстратора Державної реєстраційної служби України - Сіволіна Михайла Юрійовича, щодо відмови у державній реєстрації права власності за ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1) на домоволодіння , розташоване у АДРЕСА_1, яке складається : з житлового будинку літ. А - 1 загальною площею 59,4 м.кв., житловою площею 37,7 м. кв., гаражу літ. Б, вбиральні літ. В та споруд № 1-2 (ворота, огорожа), за набувальною давністю, на підставі рішення Амур - Нижньодніпровському районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року по справі № 199/6247/13-ц(2/199/2458/13)

Зобов'язати державного реєстратора Державної реєстраційної служби України - Сіволіна Михайла Юрійовича, зареєструвати за ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1) право власності на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1, яке складається : з житлового будинку літ. А - 1 загальною площею 59,4 м. кв., житловою площею 37,7 м. кв., гаражу літ. Б, вбиральні літ. В та споруд № 1-2 (ворота, огорожа), за набувальною давністю, на підставі рішення Амур - Нижньодніпровському районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року по справі № 199/6247/13-ц(2/199/2458/13).

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_7, сплачений ним судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2014 року

Суддя Суддя Суддя С.І. Озерянська Д.О. Власенко Е.О. Юрков