Рішення № 3713092, 13.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/108

13.05.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Тувал»

Про стягнення 38 004,26 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Баблакова С.В. –предст. (дов.№ 277 від 21.05.2008 р.)

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом ТОВ «Тувал»про стягнення заборгованості у розмірі 38 004,26 грн. (35 410 грн. –основного боргу, 288,25 грн. – 3% річних, 2 306,01 грн. - пені), що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 149ТБ від 27.08.2008 р.

Ухвалою суду від 04.03.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/108 та призначено розгляд справи на 01.04.2009 р.

Представник позивача в судове засідання 01.04.2009 р. не з'явився, натомість 30.03.2009р. відділом діловодства суду отримано клопотання позивача від 23.03.2009 р. № 212 про слухання справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 01.04.2009 р. не з'явився, про причини нез’явлення представника суд не повідомлено, вимоги ухвали суду від 04.03.2009 р. про надання документів не виконано, за таких обставин слухання справи Ухвалою від 01.04.2009р. відкладено на 13.05.2009р.

Представник відповідача в судове засідання 13.05.2009 р. не з’явився, про причини нез’явлення представника суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.05.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2008 р. між сторонами у справі було укладено Договір № 149 ТБ, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги автогрейдера ГС 14, бульдозера Б10, катка НАММ 3520, а відповідач зобов'язався сплатити надані послуги в порядку та розмірі, зазначеному в договорі. .

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги автогрейдера та передав їх за відповідними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

Акт № ТБ-0000237 від 15.09.2008р. на суму 37 990 грн.;

Акт № ТБ-0000248 від 29.09.2008р. на суму 11 310 грн.;

Акт № ТБ-0000272 від 20.10.2008р. на суму 29 870 грн.,

на загальну суму 79 170 грн.

Також позивачем здійснено перебазування техніки, про що складений Акт № ТБ-0000296 від 16.10.08р. на суму 28440грн., акти підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Загальна вартість наданих послуг складає 107 610 грн. Згідно п. 5.3 Договору відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок за надані послуги протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі наданих послуг.

В порушення умов Договору, відповідач не сплатив позивачу повну вартість наданих послуг, таким чином, станом на 13.05.2009 року основний борг за Договором становить 35410 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути 2 306,01 грн. –пені, 288,25 грн. –3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 35410 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі порушення строків оплати наданих послуг позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2306,01 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано, розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2306,01 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 288,25 грн., контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано, розрахунок відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 288,25 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 11, 527, 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тувал» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, п/р 26001300023078 в АКБ «Форум»м.Київ, МФО 322948, код ЄДРПОУ 33750920, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Буд" (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 117, п/р26007959968877 в філії «Перший Український міжнародний банк»м. Донецьк, МФО 335537, код ЄДРПОУ 33524504) 35 410 грн. – основного боргу, 2 306,01 грн. –пені, 288,25 грн. –3% річних, 380,05 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко