Рішення № 37130710, 13.02.2014, Вільхівський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Артемівський районний суд м. Луганська)

13.02.2014

Справа № 434/8275/13-ц

Провадження № 2/434/826/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

07 лютого 2014 року Артемівський районний суд міста Луганська в складі: головуючого - судді Река А.С., при секретарі - Малько А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2013 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», від імені якого діє представник за довіреністю, пред'явило дійсний позов. Просило стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що утворилась за період з 01.01.2000 року по 01.06.2013 року в сумі 5379,76 гривень основного боргу; 3619,46 гривень - втрати від інфляційних процесів; 1077,73 гривень - 3% річних, а всього стягнути - 10076,95 гривень, і судові витрати мотивуючи тим, що відповідачі належним чином не виконують зобов'язання щодо оплати отриманих послуг.

Ухвалою Артемівського районного суду від 07.02.2014 року позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, суми заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.01.2000 року по 01.06.2013 року, було залишено без розгляду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву в якій просив суд розглядати справу без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

У відповідності із ч.1 ст.224 ЦПК України, судом ухвалено розгляд справи в заочному порядку.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 розташована у багатоповерховому будинку та забезпечується централізованим опаленням і гарячим водопостачанням, послуги з якого надаються ЛМКП «Теплокомуненерго».

З даних довідки за формою № 3, виданої КП «Центрожилком» № 273 від 07.06.2013 року вбачається, що вищезазначена квартира не є приватизованою і за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини в сфері комунальних послуг, в яких ЛМКП «Теплокомуненерго» є виробником послуг з централізованого опалення, що надаються до будинку, де розташована вищезазначена квартира, а споживачем - власник або мешканець квартири. Дійсні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплозабезпечення», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. N 630, нормами ЦК України.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 162 ЖК України регламентує, що власник квартири зобов'язаний вносити плату за комунальні послуги згідно затверджених в установленому порядку тарифами.

Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання» споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Поняття «споживач» також надано у ч.1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. N 630, згідно якої це особа, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Обов'язковість укладання договору виробника послуг і споживача вищезазначеними нормативними актами не передбачена.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі періодично здійснювали оплату за спожиті послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що підтверджується витягом з особового рахунку № НОМЕР_1, та свідчить про наявність між сторонами фактичних договірних правовідносин.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідачі свої зобов'язання не виконали, чим порушили майнові права позивача.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених судом правовідносин, суд приходить до висновку, що фактичне прийняття відповідачем, який є споживачем послуг, відповідних зобов'язань, і є підставою для задоволення позовних вимог.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1, зобов'язань по платі за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, перед позивачем виникла заборгованість за період з 01.01.2000 року по 01.06.2013 року в сумі 5379,76 гривень основного боргу; 3619,46 гривень - втрати від інфляційних процесів; 1077,73 гривень - 3% річних, а всього стягнути - 10076,95 гривень.

Відповідно до ЦК УРСР (1963 р.) для звернення до суду з позовом було встановлено трирічний строк позовної давності, який повинен був застосовуватись судом незалежно від волі і думки сторін. Пропуск строку позовної давності був підставою для відмови у позові, за виключенням тих випадків, коли суд за клопотанням позивача визнає поважною причину пропуску строку позовної давності і знайде причини для його поновлення.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, але не є беззаперечною підставою для відмови у позові і застосовується судом лише у випадках, коли про це заявила одна із сторін. Такого клопотання у визначені судом строки і в порядку, встановленому законом, учасники процесу не заявили.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водовідведення за період з 01.01.2004 року по 01.06.2013 року. Підстав для стягнення боргу за період до 01.01.2004 року, суд не вбачає у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності і відсутності підстав для поновлення строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за період з 01.01.2004 року по 01.06.2013 року в сумі - 3647,45 гривень основного боргу, втрат від інфляційних процесів у розмірі - 2453,99 грн., 3 % річних у розмірі - 730,70 грн., а всього стягнути - 6832,14 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 217, 322, 360, 526, 625 ЦК України, ст. 162 ЖК України, ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, холодному та гарячому водопостачанню та водовідведенню, ст.ст.10,11,60, 88, 212-215, 217, 224, 257 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23А, ЛФ АБ «Укргазбанк» р/р 26032132415157, код 24047779, МФО 320478) заборгованість по платі за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.01.2004 року по 01.06.2013 року в сумі 6832 (шість тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 14 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23А, р/р 26032132415157, код 24047779, МФО 320478 ЛФ АБ «Укргазбанк») судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення у десятиденний строк з дня отримання копії заочного рішення суду, шляхом подання відповідної письмової заяви до Артемівського районного суду м. Луганська.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Артемівський районний суду м. Луганська у десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана.

Повний текст було складено 11.02.2014 року.

Суддя А.С. Река