Рішення № 3713015, 21.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.09 р. Справа № 40/38

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ВВ-Будтранс”, м. Донецьк

про стягнення 132 842 грн. 05 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Козак О.Д. – начальник юридичного відділу

від відповідача: не з’явився

З метою усунення рівності та змагальності учасників судового процесу, відповідно до ухвали керівництва суду, строк вирішення спору було продовжено на підставі частини 3 статті 69 ГПК України додатково на один місяць.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ-Будтранс” про стягнення основного боргу за лізинговими платежами в сумі 123 044 грн. 39 коп., інфляційних в сумі 8 586 грн. 22 коп. та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 1 211 грн. 44 коп. згідно договору фінансового лізингу № 01-92/08-обл від 09.05.2008р.

Відповідач письмово на листі позовні вимоги визнав у повному обсязі, по викладеним у відзиві доводам.

Акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами підписано відповідачем без зауважень.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представників позивача та відповідача, суд встановив:

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання.

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, далі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю “ВВ-Будтранс”, далі Лізингоодержувач, був укладений договір фінансового лізингу №01-92/08-обл від 09.05.2008р., далі договор.

За умовами пункту 1.1 цього договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг за актом приймання – передачі майна від 27.05.2008р. гусеничний екскаватор (далі майно), а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти майно і своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі відповідно до Графіку лізингових платежів.

Проте всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач зобов’язання за договором щодо своєчасної сплати періодичних лізингових платежів виконав не в повному обсязі. Таким чином за період з 21.08.2008р. по 20.01.2009р. у нього виникла основна заборгованість в сумі 123 044 грн. 39 коп.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Лізингодавець намагається стягнути з Лізингоотримувача три проценти річних за договором фінансового лізингу №01-92/08-обл від 09.05.2008р. за період з 20.06.2008р. по 20.01.2009р. в сумі 1 211 грн. 44 коп.

Крім того, згідно розрахунків суми збитки від інфляції за період з 20.06.2008р. по 20.01.2009р.складають 8 586 грн. 22 коп.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом.

До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням ізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 123 044 грн. 39 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 1 211 грн. 44 коп. та збитки від інфляції в сумі 8 586 грн. 22 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та по забезпеченню судового процесу, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За згодою представника позивача, присутнього у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 526, 599, 625, 806 ЦК України від 2003р., ст. 292 ГК України, ст.ст. 22, 44, 45, 47, 49, 82, 84, ч.ч. 2, 3, ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВВ-Будтранс”, 83108, м. Донецьк, вул. Кармелюка, 20, ід. код 33670725, р/р 260020103480 в ЗАТ „Про кредит банк”, МФО 320984, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, ід. код 30575865, п/р 26003024740201 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005 основний борг в сумі 123 044 грн. 39 коп., три проценти річних в сумі 1 211 грн. 44 коп., збитки від інфляції в сумі 8 586 грн. 22 коп., державне мито в сумі 1 328 грн. 42 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Підченко Ю.О.