Рішення № 37129896, 11.02.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р.Справа № 922/5007/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ПП "Євробуд", м. Харків до ТОВ "Українська ливарна компанія", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Удовікова І.М., дов. б/н від 08.01.14 р.;

відповідача - Вишневська Г.В., дов. б/н від 14.12.13 р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство "Євробуд" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.02.14 р., яка була прийнята судом) стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" заборгованість за договором підряду № 17/08/11 від 17.08.2011р. у розмірі 40000,00грн., пеню в сумі 1395,62 грн., 3% річних в сумі 956,71 грн., інфляційні збитки в сумі 158,40 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за вказаним договором.

11.02.14 р. відповідач через канцелярію суду надав письмовий відзив, в якому заявив про застосування позовної давності щодо нарахування пені та вважає, що вимога про стягнення інфляційних збитків в сумі 158,40 грн. була заявлена вже після початку розгляду справи по суті, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає. Основний борг в сумі 40000,00 грн. відповідач визнав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.14 р., за клопотанням сторін, строк розгляду справи № 922/5007/13, відповідно до ст. 69 ГПК України, був продовжений до "20" лютого 2014 року та відкладений на 11.02.14 р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.14 р. підтримав свій відзив, проти нарахуванню пені та інфляційних заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір підряду (далі - договір) № 17/08/11 від 17.02.11 р. (а.с. 13-16), відповідно до умов якого, підрядник (позивач) зобов'язався виконати роботи по улаштуванню майданчиків та бункерів під стержневі автомати B40 GSI у ливарному цеху інв. № Л-7 ТОВ "Українська ливарна компанія", за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277, а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити роботи на умовах, визначе них договором.

Згідно п. 3.1 договору в редакції, викладеної у додатковій угоді № 1 від 24.10.2011 р. (а.с. 17) до договору підряду № 17/08/11 від 17.08.2011 р., вартість робіт по договору складає 297386,40 грн.

Пунктом 1 вказаної додаткової угоди до спірного договору визначено новий строк виконання робіт - до 30.11.2011 р.

В пункті 3.3 договору зазначено, що оплата виконаних позивачем робіт здійснюється відповідачем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача: передплата в сумі 70000,00 грн. протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору (п. 3.3.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.3.2 п. 3.3 договору, подальші розрахунки з підрядником здій снюються замовником на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання робіт по формі КБ-2в і довідок про вартість будівництва по формі КБ-3, шляхом перерахування гро шових коштів протягом трьох банківських днів на поточних рахунок підрядника.

У серпні-вересні 2011 року відповідачем на поточний рахунок позивача перераховано грошові кошти в сумі 80000,00 грн. у якості передплати.

На виконання умов договору, позивачем були виконані роботи по улаштуванню майданчиків та бункерів під стержневі автомати B40 GSI у ливарному цеху інв. № Л-7 ТОВ "Українська ливарна компанія", за адресою: м. Харків, пр. Московський, 277, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за жовтень 2011 р. (а.с. 18-19) на суму 209496,00 грн. та актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за листопад 2011 р. на суму 87890,40 грн. (а.с. 21-22), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Акт № 1 був підписаний сторонами 11.10.11 р., акт №2 - 29.11.11 р.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт виконав не в повному обсязі, сплативши лише 257386,40 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача за актом виконаних робіт № 2 склала 40000,00 грн.

Вказані факти не заперечуються сторонами та підтверджуються актом звірки розрахунків між ПП " Євробуд" та ТОВ "Українська ливарна компанія" за період з 01.08.2011 р. по 01.01.2013 р. (а.с. 24).

11.04.2013 року ПП "Євробуд" направило ТОВ "Українська ливарна компанія" претен зію (а.с. 25) з вимогами сплатити заборгованість у розмірі 40000,00 грн., пеню в розмірі 4141,67 грн., інфляційні збитки у розмірі 40,00 грн. та три проценти річних у розмірі 1600,00 грн., усього 45781,67 грн.

На вказану претензію позивачем отримано відповідь № 455 від 30.04.2013 р., відповідно до якої ТОВ "Українська ливарна компанія" визнало основну суму боргу, інфляційні збитки та три проценти річних.

Проте, незважаючи на визнання претензії ТОВ "Українська ливарна компанія" заборгованість та збитки до теперішнього часу не погасило.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України).

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 40000,00 грн. заборгованості не сплатив, та не надав суду жодних заперечень щодо суми боргу.

Отже, враховуючи підписання сторонами акту виконаних робіт № 2 за листопад 2011 року 29.11.11 р., відповідач визнається судом таким, що з 05.12.11 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду № 17/08/11 від 17.08.2011р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 40000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1395,62 грн. пені, відповідно до п. 7.2 договору підряду, в якому зазначено, що за порушення замовником строків оплати вико наних робіт, останній сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від неоплачених робіт за кожен день прострочення.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Як вже було зазначено, зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт мало бути виконано до 05.12.11 р. Таким чином, строк позовної давності вимоги про стягнення неустойки мав сплинути 06.12.12 р.

Проте, в частині 1 ст. 264 ЦК України закріплено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина 3 вказаної статті).

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, відповідачем остання оплата боргу була здійснена 03.09.12 р., отже, строк позовної давності переривався та сплинув 04.09.13 р.

Оскільки позовна заява була подана до господарського суду Харківської області 04.12.13 р., тобто після спливу строку давності, суд вважає за необхідне, заяву відповідача про застосування строку позовної давності задовольнити та в задоволенні позову в частині стягнення 1395,62 грн. пені, відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 956,71 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки вимога про стягнення інфляційних збитків в сумі 158,40 грн., яка фактично змінює предмет позову, була заявлена вже після початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне в задоволенні цієї частини позову відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" (61055, м. Харків, пр. Московський, 277, код ЄДРПОУ 32759676) на користь приватного підприємства "Євробуд" (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького,3, код ЄДРПОУ 31344085) заборгованість в сумі 40000,00 грн., 3% річних в сумі 956,71 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1657,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2014 р.

Суддя Т.В. Інте