Рішення № 37129764, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/22930/13 10.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Агро-регіон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К."

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 024,42 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від позивача: Коміссаров С.П., Клімушев Є.В. - представники за дов.;

Від відповідача: Дирда І.Є. - представник за дов.

У судовому засіданні 10.02.2014, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Агро-регіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 024,42 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2013 порушено провадження у справі №910/22930/13, розгляд справи призначено на 16.12.2013.

В судовому засіданні 16.12.2013 оголошено перерву на 13.01.2014 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, про що сторони повідомлені належним чином.

У відзиві на позов, відповідач заперечує проти позову, та зазначає, що позивач не повідомив відповідача про день та місце проведення авто товарознавчого дослідження, що перешкоджає об'єктивному та достовірному ставленню до проведеного автотоварознавчого дослідження. Окрім того, у відзиві на позов, відповідач посилається на п.14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання практики застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

В судовому засіданні 13.01.2014 оголошено перерву на 27.01.2014, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, про що сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою від 27.01.2014, на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору та в судовому засіданні оголошено перерву на 10.02.2014, про що сторони повідомлені належним чином.

07.02.2014 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання, в якому посилається на п.14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди", та зазначає, що в разі прийняття рішення про стягнення з ТОВ А.Т.К." заподіяної шкоди, ПАТ "ПЗ "Агро Регіон" зобов'язане повернути пошкоджену кабіну, що підлягала заміні. Відповідач, з урахуванням зазначеного, просить вирішити це питання при прийнятті рішення.

Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (п. 9 постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6).

У судовому засіданні 10.02.2014 подане відповідачем клопотання було обговорено та роз'яснено, що позивачу на підставі вищевикладеного необхідно повернути замінені деталі пошкодженого автомобіля, а відповідачу його право в разі не повернення позивачем деталей на звернення до суду з окремим позовом з відшкодування їх вартості.

У судовому засіданні 10.02.2014, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Любарського районного суду Житомирської області від 04.02.2013 по справі № 282/209/13-п встановлено, що 16.01.2013 о 02:45 год. гр. Борщик П.П. по вул. Центральній в с. Печанівка Романівського району, керуючи автомобілем КАМАЗ-4310 державний номер АМ 4895 АІ (який належить ТОВ "А.Т.К.", рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з автомобілем КАМАЗ-45142 державний номер АІ 4536 ВТ (який належить ПАТ "Племінний завод "Агро-Регіон"), який стояв позаду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вищевказаною постановою Борщика Петра Петровича визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.

Між ТОВ "А.Т.К." та ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Віенна Іншуранс Груп" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу АВ/1894359 (страховий поліс), за яким забезпечено цивільно-правову відповідальність страхувальника, пов'язану з експлуатацією транспортного засобу КАМАЗ, державний номер АМ 4895 АІ.

Відповідно до висновку №636 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля КАМАЗ - 45142-010-15, державний номер АІ 4536 ВТ, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу автомобіля складає 63 024,42 грн.

Висновок складений Фізичною особою-підприємцем Землюк Вадимом Володимировичем, згідно свідоцтва №1282 Міністерства юстиції України, належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що за зверненням позивача до ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Віенна Іншуранс Груп" про виплату страхового відшкодування, страхова компанія визнала настання страхового випадку та 16.04.2013 на підставі полісу АВ/1894359 сплатила страхове відшкодування позивачу, як вбачається з банківської виписки у розмірі 49 490,00 грн.

Сума страхового відшкодування була виплачена позивачу в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну (50 000,00 грн.) та за мінусом франшизи (510,00 грн.), що встановлені умовами полісу АВ/1894359.

Враховуючи розмір матеріальної шкоди завданої відповідачем позивачу відповідно до висновку №636 (63 024,42 грн.) та страхове відшкодування виплачене страховиком своєму страхувальнику (49 490,00 грн.), позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків, розмір яких становить 13 024,42 грн., що не були покриті страховим відшкодуванням враховуючи ліміт відповідальності за полісом.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положення вказаної статті визначають правила застосування такого способу захисту цивільних прав, як відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме у силу правил вказаної статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Однією із складових поняття "збитки" законодавець виокремлює поняття "реальна шкода", під якою слід розмежовувати дві групи витрат:

1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі тощо.

2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Як встановлено вище судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.01.2013, транспортний засіб марки КАМАЗ-45142, державний номер АІ 4536ВТ зазнав механічних пошкоджень. Наявними у матеріалах справи документами підтверджується факт завдання ПАТ "Племінний завод "Агро-Регіон", як власнику пошкодженого транспортного засобу, збитків у розмірі 63 024,42 грн. Такого висновку суд дійшов з огляду на визначення вартості відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу, розмір якого зафіксовано у висновку №636 від 16.04.2013. Наразі слід зауважити, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є навіть більшим вартості матеріального збитку, що підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком-фактури №000000179 від 03.04.2013 ТОВ "Житомирський автоцентр "Камаз".

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між ТОВ "А.Т.К.", який є власником пошкодженого автомобіля та ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Віенна Іншуранс Груп" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу АВ/1894359.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Обов'язок страховика здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку унормований положеннями статті 988 ЦК України.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 16 статті 9 Закону України "Про страхування", визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування (ч. 17 ст. 9 ЗУ "Про страхування").

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Таким чином, у силу вищезазначених законодавчих норм, шкоду завдану ПАТ "Племінний завод "Агро-Регіон", власник пошкодженого транспортного засобу, повинен відшкодувати власник транспортного засобу, який перебував під керуванням водія, винного у вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто ТОВ "А.Т.К.".

Наразі, статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Норми ст.1194 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У розумінні зазначених вище положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до ТОВ "А.Т.К." із вимогою здійснити відшкодування на свою користь 13 024,42 грн.

Заперечення відповідача щодо не повідомлення його про дату та місце проведення авто товарознавчого дослідження, спростовується належним чином засвідченою копією повідомлення про вручення поштового відправлення з доказами отримання повідомлення відповідачем (27.03.2013) (фіскальний чек №3703 від 27.03.2013 наявний в матеріалах справи).

Із вказаного повідомлення вбачається, що ФОП Землюк В.В. (експерт, що проводив автотоварознавче дослідження) враховуючи заяву позивача №27 від 27.03.2013, направив відповідачу повідомлення про проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля КАМАЗ-45142, державний номер АІ4536ВТ.

В п. 3.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, зі змінами), у разі неявки осіб чи їх законних представників, що викликалися, у визначений час на місце події або огляду об'єкта дослідження (огляд) проводиться без їх участі, про що зазначається у висновку.

Посилання відповідача щодо проведення перевірки правоохоронними органами, якою встановлено, що пошкоджена кабіна транспортного засобу, котра не могла використовуватись за призначенням після ДТП, відремонтована та переставлена на інший автомобіль, судом не приймається до уваги, оскільки в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не доведено.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 35 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." (01021, М. Київ, вул.. Липська, 19/7, квартира 20, код 32826820) на користь Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Агро-регіон" (08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Гагаріна, 11, код 32054570) шкоду у розмірі 13 024,42 грн. (тринадцять тисяч двадцять чотири гривні 42 коп.) та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Дата підписання

повного тексту рішення: 13.02.2014

Суддя М.Є. Літвінова