Постанова № 37129643, 04.02.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9597/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельова Є.О.,

при секретарі: Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування вимоги №Ю-1У від 05 листопада 2013 року про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» (далі-ДП «Антраит», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі- СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів) про скасування вимоги №Ю-1У від 05 листопада 2013 року про сплату боргу.

В обґрунтування позовних вимог державним підприємством «Антрацит» зазначено, що вимога СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ №Ю - 1У від 05 листопада 2013 року винесена з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованою, адже поточні нарахування єдиного внеску за липень, серпень та вересень 2013 року державним підприємством «Антрацит» сплачені у повному осбязі. Також позивачем зазначено, що 09 січня 2013 ухвалою господарського суду Луганської області по справі №913/124/13-г було порушено провадження у справі про банкрутство відносно ДП "Антрацит" та введено мораторій на задовлення вимог кредиторів. На думку позивача, стягення відбулось на підставі документу, який містить майнову вимогу, що заборонено положеннями ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та зазначив, що станом на дату винисення вимоги - 05.11.2013 заборгованість з єдиного внеску, яка підлігіє сплаті, в умовах порушення справи про банкрутство відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про відновлення поатоспороможності боржника або визнання його банктрутом», за ДП «Антрацит» була відсутня.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому він додатково зазначив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 №812/8085/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013, скасовано вимогу УПФУ в м. Антрацит ат Антарцитівськомц районі Луганської області №Ю-788 від 06.08.2013 в чатсині нарахування недоїмки, оскільки заборгованість з єдиного внеску за січень, лютий, березень, квітень, травень, та червень 2013 року за ДП «Антрацит» біла відсутня. А сплата ДП «Антрацит» поточних нарахувань єдиного внеску за липень-версень 2013 року підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у письмових запереченнях (а.с.61-64), просив відмовити в задоволенні позовни вимог повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ДП «Антрацит», як платником страхових внесків, було подано звіти про суми нарахованого єдиного внеску 08.08.2013 - за липень 2013 року, 10.09.2013 - за серпень 2013 року, 09.10.2013 - за вересень 2013 року (арк. справи 9-11, 17-21, 31-35).

Платіжними дорученнями від 21.08.2013 № № 2272, 2273, від 20.09.2013 № 34 на загальну суму 583101,20 грн. ДП «Антрацит» було сплачено єдиний внесок за липень 2013 року. ДП «Антрацит» було сплачено єдиний внесок за серпень 2013 року; платіжними дорученнями від 16.08.2013 № № 2225, 2226, від 21 серпня 2013 року №№ 2289, 2290, від 13 вересня 2013 року № №2545, 2546, від 27 вересня 2013 №№2704, 2706, від 04 листопада 2013 року №38 на загальну суму 738948,52 грн. ДП «Антрацит» було сплачено єдиний внесок за вересень 2013 року платіжними дорученнями від 24 жовтня 2013 року №2985, 2984, від 31 жовтня 2013 року №3085, 3086 на загальну суму 596255,11 грн., про що зазначено в графі «Призначення платежу» (арк. справи 14-16, 22-30, 36-39).

Згідно з карткою особового рахунку станом на 04.11.2013 за позивачем рахується заборгованість (недоїмка) в сумі 1086038,53грн. (арк. справи 65-70).

Судом також встановлено, що сплачені позивачем суми єдиного внеску за липень, серпень та вересень 2013 року зараховувалися УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, де позивач перебував на обліку як платник страхових внесків, за попередні звітні періоди в порядку календарної черговості. Вказана обставина підтверджується карткою особового рахунку (арк. справи 65-70) та не заперечується сторонами.

06 листопада 2013 року Спеціалізованою державної податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено вимогу № Ю-1У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 1086038,53 грн., яка виникла станом на 04 листопада 2013 року (арк. справи 7).

Право податкового органу на надіслання вимоги про сплату, зокрема, недоїмки встановлене частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Нормами цієї ж статті передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Особливість цієї справи полягає в тому, що стосовно позивача порушено справу про банкрутство.

Так, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 у справі № 13-б/913/124/13-г за заявою ТОВ «Ставр» порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 8).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-12 (далі - Закон № 2343) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Порушення справи про банкрутство розділило цю заборгованість на два різновиди: конкурсну та поточну заборгованість.

З огляду на зазначене, починаючи з 9 січня 2013 року, погашення конкурсної кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство здійснюється в межах процедури банкрутства, погашення поточної кредиторської заборгованості здійснюється за загальною процедурою.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини третьої цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З аналізу вищенаведених положень слідує, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Частиною шостою статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи вищевказане, для з'ясування питання щодо законності вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 05.11.2013 № Ю-1У необхідно встановити наявність у ДП «Антрацит» поточної заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 04.11.2013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 № 812/8085/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013, скасовано вимогу УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 06.08.2013 № Ю-788 про сплату недоїмки, оскільки заборгованість з єдиного внеску за лютий, березень, квітень, травень та червень 2013 року за ДП «Антрацит» була відсутня (арк. справи 88-96). Постановою суду від 18.11.2013 було встановлено, що станом на 06.08.2013 заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за ДП «Антрацит» була відсутня.

Формування та надіслання вимоги про сплату боргу є обов'язком органів доходів і зборів у випадку наявності у платника на кінець звітного базового періоду недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Зважаючи, що станом на 06.08.2013 позивач не мав заборгованості зі сплати єдиного внеску, що підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, а сплата позивачем єдиного внеску за липень, серпень та вересень 2013 року підтверджується відповідними платіжними дорученнями, у відповідача не було підстав для винесення оскарженої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення вимоги від 05.11.2013 № Ю-1У, що є підставою для задоволення позову.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування вимоги №Ю-1У від 05 листопада 2013 року про сплату боргу, - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування вимоги №Ю-1У від 05 листопада 2013 року про сплату боргу в сумі 1086038,53 грн. (один мійльойн вісімдесят шість тисяч тридцять вісім гривень 53 копійки).

Стягнути з Державного бюджету на користь державного підприємства «Антрацит» (ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: вул.. Ростовська, 38, м. Антрацит, Луганська область 94613) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 10 лютого 2014 року.

Суддя Є.О. Кисельова