Ухвала суду № 37128820, 14.01.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/4/14 Головуючий по 1 інстанціїКатегорія: ст. 289 ч. 1, 289 ч.2, 70.75,76 КК України Кравчук В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Суходольський М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Суходольського М.І.

суддів Шкреби Р.Д., Неділька М.І.

секретаря Чорної Я.Ю.

з участю прокурора Суботіної С.А.

адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Трегубова Є.І. на вирок Шполянського районного суду від 08 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець та житель АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не

судимий,

визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 1, 289 ч. 2 КК України і йому призначено покарання:

- за ст. 289 ч. 1 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 289 ч. 2 - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. ст. 75,76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 роки та зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися в органи КВІ на реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 4000 грн. матеріальної шкоди та на користь потерпілого ОСОБА_6 4800 грн. матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 процесуальні витрати в сумі 244 грн.50 коп. на користь держави.

Вирішена доля речових доказів, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те що, що в ніч з 27 на 28 квітня 2013 року зайшов у двір жителя АДРЕСА_2 ОСОБА_7, звідки таємно, умисно з корисливою метою, незаконно заволодів скутером марки «Хонда - Діо 34», д/н НОМЕР_1 вартістю 4000 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Він же, повторно, 29 квітня 2013 року близько 2 год., умисно, таємно, з корисливою метою незаконно заволодів скутером «Ямаха» ЮР-7203865, д/н НОМЕР_2 вартістю 4500 грн., який знаходився біля бару «Селена» по вул..Червоноармійській в м.Шпола Черкаської області і належав ОСОБА_8, чим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, 05 травня 2013 року близько 4 год. таємно, умисно, з корисних мотивів незаконно заволодів мопедом «Хонда» ZX вартістю 4000 грн., що належав потерпілому ОСОБА_6 і знаходився в дворі по АДРЕСА_3, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму.

На вирок суду прокурор в кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок місцевого суду скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_4 за ст. 289 ч. 1 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ст. 263 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Обставини справи та доведеність вини і кваліфікацію дій засудженого прокурор не оспорює.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, повністю не відшкодував збитки та характеризується як особа, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, тому на його думку суд призначив занадто м'яке покарання.

Інших апеляцій від учасників процесу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали справи колегія суддів дійшла до наступного.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочині ґрунтується на зібраних в справі доказах, які перевірені в порядку ст. 349 КПК України і їм дана вірна юридична оцінка.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 є правильною.

Ні обставини події, ні доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ніким із учасників процесу не оспорюється.

Колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами прокурора, оскільки вказавши на нібито неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, прокурор не вказав який же закон необхідно було застосувати. Крім цього, прокурор просив засудити ОСОБА_4 за ст. 263 ч. 2 КК України, однак за даною нормою закону обвинувачення ОСОБА_4 не висувалося.

Будь-яких доказів, які б давали підстави для посилення призначеного покарання ОСОБА_4 прокурор не навів, тому за таких обставин апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Призначаючи покарання суд врахував тяжкість вчинених злочинів, особу винного, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання і з врахуванням думки потерпілих обґрунтовано дійшов висновку про можливість перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, застосувавши випробувальний термін на 3 роки.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є достатнім для перевиховання засудженого.

Інших даних, які б давали підстави для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Що стосується обраної міри запобіжного заходу апеляційним судом у вигляді тримання під вартою, то вона підлягає скасуванню, оскільки достовірних даних про те, що ОСОБА_4 умисно ухилявся від суду не встановлено. Як пояснив сам ОСОБА_4 він повісток про виклик до апеляційного суду не отримував, ніхто із працівників міліції до нього не приходив. Він проживає з мамою, працює і нікуди не виїжджав. Колегія суддів оцінює рапорт працівника міліції про неможливість доставки ОСОБА_4 в примусовому порядку до суду оскільки нібито останній за місцем проживання відсутній, критично, так як він ніякими даними не підтверджений (відсутні пояснення родичів, сусідів, тощо). Обираючи міру запобіжного заходу ОСОБА_4, апеляційний суд виходив з того, щоб забезпечити розгляд справи в стислі строки, а даних про причини неявки обвинуваченого до суду не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Трегубова Є.І. на вирок Шполянського районного суду від 08.08.2013 року, яким ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 289 ч. 1. 289 ч. 2 КК України залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 скасувати, звільнивши його із-під варти із зали суду.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, але може бути оскаржений в касаційному порядку на протязі 3 місяців.

Головуючий

Судді