Рішення № 37127987, 03.12.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

03.12.2013 Єдиний унікальний номер 2-5554/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно стягнутих коштів, ?

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до ОСОБА_1 Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 18 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_1. був укладений кредитний договір №DNН4ТР13370250, згідно договору банк зобов'язався надати кредит у розмірі 2 391,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.11.2007 року.

Відповідно до умов кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати. ОСОБА_1 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Позивач свої зобов'язання виконав, кредит надав, але ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконала, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за нею станом на 14 жовтня 2011 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15 421,88 грн., яка складається з: 5388,31 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8823,00 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 710,57 грн. - штраф (процентна складова).

Оскільки, відповідач добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажає, позивач змушений був звернутися до суду і просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 15 421, 88 грн. за кредитним договором №DNН4ТР13370250 та судові витрати.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», про визнання договору недійсним та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ніколи не підписувала кредитний договір №DNН4ТР13370250 від 18.11.2006 року, а підпис, що міститься на вказаному договорі не її та виконаний не її рукою, як і її прізвище та ініціали, які також виконані на договорі не її рукою. Також, відповідач зазначила, що ніколи немала наміру укладати кредитний договір №DNН4ТР13370250 від 18.11.2006 року.

Також, ОСОБА_1 зазначила, що з її карткового рахунку, виданого відділенням №117 ПАТ КБ «Приватбанк» від 18.06.2010 р. в рахунок погашення заборгованості по кредиту НОМЕР_2 було примусово, без її дозволу стягнуто грошові кошти у розмірі 1922,00. У зв'язку з тим, що вона кредитний договір не підписувала, згідно останніх уточнень просила визнати недійсним договір DNH4TP13370250 від 18.11.2006р., стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на її користь 2 391,02 грн. та забов*язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» офіційно вибачитись перед нею.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю - Пилипчук С.В.., первісні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 первісний позов не визнала, зустрічні позовні вимоги підтримала просила задовольнити. Участі в судових дебатах не приймала.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4., зустрічні позовні вимоги підтримав, проти задоволення первісного заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню та зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 18 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_1. був укладений кредитний договір №DNН4ТР13370250, згідно договору банк зобов'язався надати кредит у розмірі 2 391,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.11.2007 року./5-6/

Відповідно до умов кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати.

Договір укладений на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності.

У відповідності до умов зазначеного кредитного договору передбачено, що ОСОБА_1 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Банк свої зобов'язання виконав, кредит надав, але ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконала, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за нею станом на 14.10.2011 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15 421,88 грн., яка складається з: 5 388,31 грн. - заборгованість по процентам; 8 823,00 грн. - заборгованість пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. - штраф (фіксована частина),710,57грн. - штраф (процентна складова).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ч.1 ст.1055 ЦК України- кредитний договір укладається у письмовій формі. Таким чином, кредитний договір є двосторонньою угодою і повинен бути підписаний сторонами.

Позивачем на підтвердження позовних вимог, надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №DNН4ТР13370250 від 18.11.2006р., /а.с.3/

Вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач надав суду як письмовий доказ кредитний договір №DNН4ТР13370250 укладений 18 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_1, за яким остання ніби-то отримала кредит в сумі 2 391,19 грн. на строк до 16.11.2007 року з виплатою 25.08 % за кожен день користування кредитом.

Як пояснив суду представник відповідача ОСОБА_4, що ОСОБА_1 ніколи не підписувала кредитний договір №DNН4ТР13370250 від 18.11.2006 року, а підпис, що міститься на вказаному договорі не її та виконаний не її рукою, як і її прізвище та ініціали, які також виконані на договорі не її рукою. Також, представник відповідача зазначив, що ніколи ОСОБА_1 немала наміру укладати кредитний договір №DNН4ТР13370250 від 18.11.2006 року.

Факт того, що ОСОБА_1 не підписувала вказаний кредитний договір підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №1958 від 16.10.2012 року, яка знаходиться в матеріалах справи/а.с.125-141/, відповідно до висновку якого:

- Рукописні записи, якими заповнені графи текст Договору (Заяви позичальника) №.№DNН4ТР13370250 від 18.11.2006 року - виконані на ОСОБА_1, а іншою особою.

- Прізвище та ініціали від імені ОСОБА_1, а також цифрові рукописні записи « 18 11 06» в Договорі (Заяви позичальника) .№DNН4ТР13370250 від 18.11.2006 року- виконані на ОСОБА_1, а іншою особою.

- Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «підпис» Договору (Заяви позичальника) №.№DNН4ТР13370250 від 18.11.2006 року - виконані на ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису.

- Рукописні записи « 13 12 04», « 044 420 3687», «Київ», «Шовковична», « 110», « 7», «ОСОБА_6», «Дніпропетровська», «Дніпропетровськ, вул.Нижня» « 1», « НОМЕР_2», «консульт», «ОСОБА_5»- виконані однією особою.

- Рукописні записи « 13 12 04», « 044 420 3687», «Київ», «Шовковична», « 110», « 7», «ОСОБА_6», «Дніпропетровська», «Дніпропетровськ, вул.Нижня» « 1», « НОМЕР_2», «консульт», «ОСОБА_5» та рукописні записи: «ОСОБА_1», « 18 11 06»- виконані різними особами.

Таким чином, не було волевиявлення позивачки на отримання кредитних коштів за вказаним правочином, такі кредитні кошти вона і не отримала.

Тому не підлягають задоволенню позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, який вона 18 листопада 2006 року з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» не укладала.

Вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно стягнутих коштів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, а саме зміст правочину не може суперечити моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що кредитний договір ОСОБА_1 не підписувала, кредитні кошти не отримувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, а отже договір №DNН4ТР13370250 від 18.11.2006 року є недійсним.

Згідно ст.. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв'язку з тим, що даний договір визнаний недійсним грошові кошти які згідно виписки по рахунку, ПАТ КБ «Приватбанк» було стягнуто з ОСОБА_1 у розмірі 2 391,02 грн.(а.с.98), ПАТ КБ «Приватбанк» повинен повернути ОСОБА_1 як безпідставно стягнуті кошти у розмірі 2 391,02 грн.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1, щодо зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» офіційно вибачитись перед нею, то дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 270 ЦК України визначено види особистих немайнових прав, які набуває фізична особа відповідно до Конституції України. Одним з таких прав є право на повагу до гідності та честі.

В силу ст. 275 ч. 1 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Так, частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно цієї норми суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зобов'язання іншої особи вибачитись не є належним способом захисту порушеного права, що визначається законом, а тому така вимога позивача не може бути задоволена.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 541, 543, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15,16, 57-60, 88, 169, 209, 213-215, 224-226,270, 275 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 15 421 грн. 88 коп. за кредитним договором №DNH4ТР13370250 від 18.11.2006 року-відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним договору та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів-задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №DNH4ТР13370250 від 18.11.2006 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 2 391 грн. 02 коп.

В задоволенні позову в іншій частині-відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Н.Г. Остапенко