Рішення № 37127840, 06.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23909/13 06.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 15 492,18 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явивсявід відповідача Кудрявський С.М. (дов. № ГО-13/283 від 11.12.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06 лютого 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова група "ТАС" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 15 492,18грн., а також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/23909/13, слухання справи призначено на 21.01.2014 року.

20.12.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного транспортного (страхового) бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2013 року.

У судовому засіданні 21.01.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача також надав усні пояснення по суті спору, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав не доведенням вини Кохановського Г.В. у вчиненні ДТП в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.02.2014 року.

У судове у засідання 06.02.2014 року представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2014 року надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позову, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Згідно з пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" (страховик) та Іродюком Олександром Григоровичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 200006-06200181, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "ВАЗ 2107", державний номер ВО 9774 АЕ.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2011 року в с. Баланівка Вінницької області по вул. Радянській сталася дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "ВАЗ 2107", державний номер ВО 9774 АЕ та автомобіля марки "ВАЗ 2106", державний номер 70981 ВИ, яким керував Кохановський Г.В.

Цивільно-правова відповідальність Кохановського Г.В. за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "ВАЗ 2106", державний номер 70981 ВИ була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5238768 від 27.07.2010 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "ВАЗ 2107", державний номер ВО 9774 АЕ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Висновку № 705Е-09 експертного дослідження автомобіля (ВАЗ 2107) від 23.09.2011 року, складеного Приватним підприємством ЕНДЦ "Експертиза", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "ВАЗ 2107", державний номер ВО 9774 АЕ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 28 532,76 грн.

09.11.2011 року позивач, виходячи Висновку № 705Е-09 експертного дослідження автомобіля (ВАЗ 2107) від 23.09.2011 року, складеного Приватним підприємством ЕНДЦ "Експертиза", та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 15 492,18 грн., про що склав страховий акт 42-25238.

Відповідно до умов договору добровільного страхування добровільного страхування наземного транспорту № 200006-06200181, від 18.01.2011 року, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 15 492,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9284 від 09.11.2011 року та № 9289 від 14.11.2011 року (належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи).

За твердженням позивача, згідно з постановою Бершацького РВ УМВС України про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.08.2011 року Кохановського Г.В. визнано винним у вчинені спірної ДТП.

Зважаючи на вищенаведене, 14.09.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 15 492,18 грн.

Проте, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" сплачене не було.

Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує з підстав недоведеності вини Кохановського Г.В. у скоєні спірної ДТП за відсутності у матеріалах справи постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, а відтак, позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" є безпідставними та необґрунтованими.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2011 року в с. Баланівка Вінницької області по вул. Радянській сталася ДТП за участю автомобіля марки "ВАЗ 2107", державний номер ВО 9774 АЕ та автомобіля марки "ВАЗ 2106", державний номер 70981 ВИ, яким керував Кохановський Г.В.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "ВАЗ 2107", державний номер ВО 9774 АЕ отримав механічні пошкодження.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до пункту 4 Роз'яснення Вищого арбітражного (господарського) суду України від 01.04.1994 року № 02-5/212 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", за статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Також, відповідно до пункту 4 частини 2 вказаних Роз'яснень, крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив про те, що згідно з постановою Бершацького РВ УМВС України про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.08.2011 року Кохановського Г.В. визнано винним у вчинені спірної ДТП.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 221 Кодексу про адміністративні правопорушення України встановлено, що постанови по справам про адміністративні правопорушення у тому числі щодо порушень правил дорожнього руху приймаються районними судами.

Позивачем не надано суду доказів про притягнення Кохановського Г.В. до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що призвело до дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась 07.08.2011 року в с. Баланівка Вінницької області по вул. Радянській сталася ДТП за участю автомобіля марки "ВАЗ 2107", державний номер ВО 9774 АЕ та автомобіля марки "ВАЗ 2106", державний номер 70981 ВИ, а постанова Бершацького РВ УМВС України про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.08.2011 року, яка залучена до матеріалів позовної заяви, сама по собі не є доказом вини Кохановського Г.В. у вчинені спірної ДТП.

Відтак, за недоведеності належними та допустимими доказами протиправної поведінки і вини водія Кохановського Г.В. у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, суд не вбачає можливим встановити вину даної особи у вчиненні спірної ДТП, протиправність її поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою.

З огляду вищенаведене, у суду відсутні підстави для застосування деліктної відповідальності (аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 12.11.2012 року по справі № 10/5005/4725/2012).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду належних та безумовних, доказів вини Кохановського Г.В. у скоєні дорожньо - транспортної пригоди яка відбулась 07.08.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон".

Витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРШИВ:

У позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.2014 року

Суддя С.В. Стасюк