Рішення № 37127540, 06.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2014 р. Справа № 902/1698/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк", м.Вінниця

про стягнення 547700,34 грн заборгованості згідно договору поставки природного газу

За участю представників:

позивача - Безпалюк О.Л. (довіреність №14-174 від 18.11.2013, паспорт серії АВ №207252);

відповідача - Слодецький О.В. (довіреність №448-А від 01.10.2013, паспорт серії АА №395929)

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" 547700,34 грн заборгованості, з яких: 153131,42 грн -пеня; 332895,55 грн - штраф; 50168,12 - 3% річних та 11505,25 грн - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.12.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1698/13 з призначенням судового засідання на 30.01.2014.

З метою надання сторонам можливості подати додаткові докази в обґрунтування вимог та заперечень в судовому засіданні 30.01.2014 оголошена перерва до 06 лютого 2014 року.

29.01.2014 до суду надійшов відзив на позовну заяву №5 від 28.01.2014, в якому відповідач заперечив проти стягнення 9571,45 грн інфляційних втрат за зобов'язаннями вересня 2012 року та жовтня 2012 року, оскільки позивач невірно застосував при їх обрахунку показник зведеного індексу інфляції за прострочений період. За прострочення оплати за зобов'язаннями вересня 2012 року позивачем застосовано індекс інфляції 100,4% за весь період прострочення та індекс інфляції 100,3% за прострочення оплати за зобов'язаннями жовтня 2012, тоді як зведений індекс інфляції за період прострочення за зобов'язаннями вересня 2012 року та жовтня 2012 року становить 100,1%.

Позивачем нараховано інфляційних за зобов'язаннями листопада 2012 року за період прострочення заборгованості, що становить всього 15 днів, а саме з 15 грудня 2012 року (дата виникнення зобов'язання) по 29 грудня 2012 року (дата погашення заборгованості).

Відповідач зазначає, що вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007; №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Як вбачається з розрахунку пені, доданого до позовної заяви, позивач здійснює нарахування пені за зобов'язаннями вересня та жовтня 2012 року починаючи з 04.12.2012 в той час коли від початку такого строку до звернення з позовом до суду пройшло більше 1 року. Тому відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити позивачеві у стягненні пені нарахованої за період що перевищує 1 рік від дати звернення з позовом до суду в розмірі 6353,04 грн, а також просить суд зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню, на 80% зважаючи на причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та скрутний матеріальний стан, в якому опинилось підприємство, а також винятковість такого випадку, з огляду на обставини.

Прострочка з оплати за даним договором виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування та її несвоєчасне відшкодування з боку держави.

В судовому засіданні 06.02.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та заперечив проти зменшення судом розміру пені та штрафу.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, посилаючись на викладене у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 вересня 2011 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в договорі "Продавець") та Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" (в договорі "Покупець") уклали договір "на купівлю-продаж природного газу" №14/2315/11 (далі Договір), згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

11 жовтня 2011 року укладена Додаткова угода №1 до Договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2315/11 від 30.09.2011р., якою Сторони погодили викласти п. 5.2 Договору в наступній редакції: 5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

01.08.2012 укладена Додаткова угода №2 до Договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2315/11 від 30.09.2011р., якою Сторони погодили по тексту договору слова Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Відкритого акціонерного товариства "Маяк" замінити словами Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк".

01.08.2012 укладена Додаткова угода №3 до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/2315/11 від 30.09.2011, якою Сторони погодили викласти п.5.2 Договору в наступній редакції: " 5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20%-218,20, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

26 червня 2012 року господарським судом Вінницької області розглянуто спір у справі №18/36/2012/5003 за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк", м.Вінниця про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за спожитий природний газ згідно договору №14/2315/11 від 30.09.2011 року.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням суду від 26.06.2012 у справі №18/36/2012/5003 встановлено, що протягом жовтня 2011 року позивач згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1499750 тис. куб. метрів на загальну суму 1963472,72 грн. Відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши 1124335,77 грн.

З урахуванням вставлених обставин, рішенням суду від 26.06.2012 стягнуто з дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" на публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 839136,95 грн основної заборгованості за спожитий газ у жовтні 2011 року; 79427,76 грн пені, нарахованої за період з 14.11.2011 по 14.05.2012; 15479,45 грн 3% річних за період з 14.11.2011 по 14.05.2012; суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 11335,22 грн, нарахованої за період з 14.11.2011 по 14.05.2012 та 93739,59 грн штрафу.

Під час здійснення провадження у даній справі судом встановлено, що відповідач основний борг за зобов'язанням зі сплати за природний газ, отриманий у жовтні 2011 року згідно акту приймання-передачі від 31.10.2011, остаточно погасив 21.12.2012.

26 листопада 2012 року, 27 листопада 2012 року, 30 листопада 2012 року та 31 грудня 2012 року між сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу, спожитого з вересня 2012 року по грудень 2012 року на загальну суму 8193408,25 грн (а.с.22-25).

Дані зобов'язання відповідачем повністю погашені 02 жовтня 2013 року, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Неналежне виконання останнім зобов'язання згідно договору №14/2315/11 від 30.09.2011 стосовно вчасної оплати за отриманий товар стало підставою до звернення з даним позовом до суду про стягнення 50168,12 грн 3% річних, нарахованих за періоди з 15.05.2012 по 21.12.2012, з 15.10.2012 по 20.12.2012, з 15.11.2012 по 21.12.2012, з 15.12.2012 по 29.12.2012, з 15.01.2013 по 02.10.2013; 153131,42 грн пені за період з 04.12.2012 по 20.12.2012, з 15.12.2012 по 29.12.2012, з 15.01.2013 по 14.07.2013; 11505,25 грн інфляційних втрат за період з вересня 2012 по січень 2013; 332895,55 грн штрафу (а.с.9-11).

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 3% річних суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» за №01-06/928/2012 від 17.07.2012 визначено, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач має право на звернення з позовом стосовно стягнення 3% річних та інфляційних. Однак, дослідивши наданий позивачем розрахунок ціни позову (а.с.9-11) на предмет дотримання норм закону та відповідності судовій практиці, судом встановлено, що при його здійсненні позивачем проігноровані положення діючого законодавства, згідно яких: "...моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора" (п.30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Таким чином день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (абз.1 п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Також позивачем не враховано, що оскільки у пункті 6.1 укладеного між сторонами договору зобов'язання стосовно остаточного розрахунку за отриманий газ визначено до настання 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, - то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну - тобто 13 число (абз.2 п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Також нарахувавши пеню та 3% річних ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не дотримано вимоги частини 5 статті 254 ЦК України, згідно яких: "Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день." Так, зокрема, нараховуючи 3% річних в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за вересень 2012 року позивачем визначений початок строку нарахування зазначеної суми - з 15 жовтня 2012 року, тоді як відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України правомірним є розрахунок починаючи з 16 жовтня 2012 року.

Визначаючи суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів згідно зобов'язань за вересень 2012 року (з урахуванням здійсненої повної оплати заборгованості в сумі 553588,67 грн - 20 грудня 2012 року) позивачем розрахована інфляція за період з 16.09.2012 по 15.12.2012; за зобов'язання за жовтень 2012 року інфляційні нараховані за період з 16.10.2012 по 15.12.2012 та визначені у розмірі 4152,26 грн; за зобов'язання за листопад 2012 року позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 5138,64 грн за період з 16.11.2012 по 15.12.2012, що не відповідає висновкам, викладеним у абзаців 2, 3 п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013. Так, відповідно до даних роз'яснень: "Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)."

З урахуванням зазначених роз'яснень суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів згідно зобов'язань за вересень 2012 року тільки за листопад 2012 року. Разом з цим, індекс інфляції у листопаді 2012 року склав 99,9 (тобто мала місце дефляція). За таких обставин суд вважає, що вимога позивача стосовно стягнення інфляційних за цей період задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідач повністю розрахувався за зобов'язання за жовтень 2012 року - 21 грудня 2012 року, суд вважає, що нарахування інфляційних в даному випадку є неправомірним. Оскільки (як уже зазначено вище) інфляційні мають нараховуватись починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто: платіж мав бути здійснений у листопаді, інфляційні можуть нараховуватись починаючи з грудня. Разом з цим: "Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції." Борг за зобов'язання за жовтень на кінець грудня 2012 року дорівнював нулю, тому і розмір інфляційних за даний період (тобто за грудень 2012 року) теж дорівнюють нулю, а не 4152,26 грн, як визначено позивачем.

З аналогічних підстав не підлягає стягненню визначена позивачем сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, нарахована за отриманий у листопаді 2012 року газ за період з 16.11.2012 по 15.12.2012 (а.с.10) в розмірі 5138,64 грн.

З урахуванням вищевикладених висновків суд дійшов висновку, що в позові в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 11505,25 грн слід відмовити.

Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що правомірним є вимога стосовно стягнення 3% річних, заявлена до стягнення в зв'язку з невчасним погашенням заборгованості за жовтень 2011 року, - за період з 15.05.2012 по 20.12.2012 в сумі 13546,61 грн; за вересень 2012 року - за період з 16 жовтня 2012 по 19.12.2012 в розмірі 2949,45 грн; за зобов'язання з жовтень 2012 року - за період з 15.11.2012 по 20.12.2012 в сумі 4080,80 грн; за листопад 2012 року - за період з 15.12.2012 по 28.12.2012 в сумі 2482,35 грн та за грудень 2012 року - за період з 15.01.2013 по 01.10.2013 в розмірі 26344,46 грн. Таким чином позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 49403,67 грн. За таких обставин у позові стосовно стягнення 764,45 грн слід відмовити.

Також судом розглянута вимога публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стосовно стягнення пені та штрафу, за наслідками чого встановлено, що відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст.551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору №14/2315/11 від 20.09.2011 сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

З урахуванням викладених положень закону та умов договору суд вважає, що вимога стосовно стягнення пені та штрафу є правомірною.

При перевірці правильності визначення позивачем розміру штрафу, судом помилок не виявлено.

Визначаючи суму пені, що підлягає стягненню судом також розглянута заява про застосування позовної давності до вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в цій частині позову, що викладена відповідачем у пункті 2 відзиву №5 від 28.01.2014.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до п.1 ч.2 цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу вимог статті 253 ЦК України: "Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок."

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що відповідно до частини 4 статті 51 ГПК України позивач звернувся з даним позовом до господарського суду 12 грудня 2013 року (про що свідчить відповідний відтиск дата-штамп Укрпошти на поштовому конверті - а.с.55).

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що позивач має право на судовий захист в частині стягнення пені, нарахованої починаючи з 12 грудня 2012 року.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача про нарахування пені у вказаний вище період, суд вважає за необхідне застосувати строки позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені за період з 04.12.2012 по 11.12.2012.

Дослідивши наданий ПАТ НАК "Нафтогаз України" розрахунок ціни позову (а.с.9,10), врахувавши висновки, зроблені під час розгляду даного спору судом встановлено, що судовому захисту підлягає вимога позивача стосовно стягнення пені:

- в зв'язку з невчасним погашенням заборгованості за вересень 2012 року - за період з 12.12.2012 по 19.12.2012 в розмірі 1815,04 грн;

- за зобов'язання за жовтень 2012 року - за період з 12.12.2012 по 20.12.2012 в сумі 5088,27 грн;

- за листопад 2012 року - за період з 15.12.2012 по 28.12.2012 в сумі 12411,74 грн

- та за грудень 2012 року - за період з 15.01.2013 по 14.07.2013 в розмірі 124560,65 грн.

Отже, позов щодо стягнення пені в сумі 143875,7 грн заявлено правомірно; позов в частині стягнення 9255,72 грн пені задоволенню не підлягає.

Перевірка правильності нарахування позивачем позовних вимог здійснена судом за допомогою бази даних інформаційно-пошукової системи "Законодавство".

Розглянувши клопотання дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" про зменшення розміру штрафу та пені на 80% від суми, що підлягає стягненню (пункт 3 відзиву №52 від 28.01.2014), суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу та пені, що підлягають стягненню, на 50%, тобто штрафу до 166447,78 грн та пені до 71937,85 грн виходячи з наступного.

П.1 ст.233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Окрім того, у п.7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" №01-06/767/2013 від 29.04.2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Відповідач обґрунтовуючи клопотання про зменшення неустойки, послався на складний фінансовий стан підприємства обумовлений наступними обставинами:

- наявність невідшкодованої різниці в тарифах за 2011 рік, що підтверджується витягом з протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Вінницької області №29 від 22 квітня 2013 року, відповідно до якого, узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню ДП «Теплокомуненерго Маяк» ПАТ «Маяк» за 2011 рік у розмірі 472 078,39 грн;

- наявність невідшкодованої різниці в тарифах за 2012 рік, що підтверджується витягом з протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Вінницької області №29 від 22 квітня 2013 року, відповідно до якого, узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню ДП «Теплокомуненерго Маяк» ПАТ «Маяк» за 2012 рік у розмірі 10 817 516,54грн;

- наявність невідшкодованої різниці в тарифах за 9 місяців 2013 року, що підтверджується витягом з протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Вінницької області №33 від 31 жовтня 2013 року, відповідно до якого, узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню ДП «Теплокомуненерго Маяк» ПАТ «Маяк» за 9 місяців 2013 року у розмірі 8 296 319,81 грн;

- наявність заборгованості населення перед Підприємством з оплати послуг теплопостачання, яка станом на 27.01.2014 становить 1829792,35 грн, що підтверджується довідкою № 50 від 28.01.2014, підписаною головним бухгалтером ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк";

- наявність заборгованості бюджетних установ перед Підприємством з оплати послуг теплопостачання, яка станом на 27.01.2014 становить 1 120 044,70 грн, що підтверджується довідкою № 49 від 28.01.2014, підписаною головним бухгалтером ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк";

Крім іншого, сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Також приймаючи рішення стосовно зменшення розміру штрафу та пені, з огляду на положення п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, судом взятий до уваги той факт, що станом на час розгляду справи в суді основна заборгованість згідно договору №14/2315/11 від 30.09.2011 за спожитий газ у жовтні 2011 року, вересні 2012 року - грудні 2012 року дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" погашена у повному обсязі, тобто розмір неустойки значно перевищує розмір основної заборгованості. При цьому відповідачем не надано будь-яких пояснення в обґрунтування розміру збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань стосовно вчасної оплати за отриманий газ протягом визначеного у позові періоду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" про стягнення 547700,34 грн заборгованості згідно договору поставки природного газу підлягає частковому задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно вимог, що заявлені правомірно.

Також суд враховує п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" (Хмельницьке шосе, 145, м.Вінниця, 21029; ідентифікаційний код 23110524) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 20077720) 49403,67 грн 3 % річних; 71937,85 грн пені; 166447,78 грн штрафу та 10523,50 грн витрат, понесених в зв'язку зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в сумі 11505,25 грн; пені в розмірі 81193,57 грн; штрафу в сумі 166447,77 грн та 764,45 грн 3% річних.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 13 лютого 2014 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ "НАК "Нафтогаз України " (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6);

3 - відповідачу - дочірньому підприємству "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" (21029, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, буд.145)