Постанова № 37127427, 25.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 грудня 2013 року Справа № 814/4866/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О. А., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Технобуд", вул. Костянтинівська, 23, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 доЮжноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область,55001 проскасування податкового повідомлення - рішення від 26.07.2013р. № 0000412201, від 26.07.2013р. № 0000422201,Приватним підприємством "Технобуд" (позивач) пред'явлено позов до Южноукраїнської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (відповідач) з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.13р. №0000412201 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 110,51грн. та застосування штрафної санкції в сумі 27,63грн., всього на загальну суму 138,14грн., та від 26.07.13р. №0000422201 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 5544грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1386грн., всього на загальну суму 6930грн. (а.с.4-11).

Відповідач, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, у судове засідання повторно не з'явився, письмових заперечень проти позову не надав (а.с.98, 105).

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.122 та ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Дослідив матеріали справи суд, - встановив:

Приватне підприємство "Технобуд" (позивач) зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської Ради 31.10.2002р., перебуває на податковому обліку у відповідача та здійснює основні види діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво мостів і тунелів, інші будівельно - монтажні роботи тощо (а.с.13-20).

В період з 03.07.13р. по 09.07.13р. відповідачем проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання законодавства при правових відносинах із суб'єктом господарської діяльності ТОВ "Дайкор торг" (код ЄДРПОУ 38211929) за період з 01.08.12р. по 30.09.12р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 15.07.13р. №27/22- 01/31948871 (а.с.23-29).

За наслідками перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:

- від 26.07.13р. №0000412201 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 110.51грн. та застосування штрафної санкції в сумі 27,63грн., всього на загальну суму 138.14грн.;

- від 26.07.13р. №0000422201 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 5544грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1386грн., всього на загальну суму 6930грн.

З визначеними сумами податкових зобов'язань та штрафними санкціями позивач не погодився та оскаржив рішення в адміністративному порядку (а.с.30-32, 43-45, 57-60).

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 02.10.13р. №1540/10/14-29-10-0310, та Міністерства доходів і зборів від 04.11.13р. №14589/6/99-99-10-01-15, скарги позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін (а.с.33, 46-51, 52-55).

Відповідачем в акті перевірки було зазначено, що контрагент (ТОВ "Дайкор Торг") позивача не знаходиться за податковою адресою, його "податковий кредит сформовано за рахунок контрагентів з наявними актами нікчемності" (а.с.25), у нього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності (а.с.26), усі операції купівлі - продажу ТОВ "Дайкор Торг" мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" (а.с.26).

В позовній заяві позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача грунтуються на безпідставних висновках Акту перевірки, а отже прийняті відповідачем без достатніх правових підстав та підлягають скасуванню (а.с.4-11).

Дослідив матеріали справи, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої (фактичної) господарської діяльності.

В той же час, судом встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень щодо фактичної діяльності позивача та його контрагентів.

Так, судом встановлено, що матеріали справи містять достатні докази для спростування висновків Акту перевірки. Судом було досліджено наступні докази надані позивачем:

- договір постачання №01/08 від 01.08.12р., рахунок - фактура №СФ-565 від 08.08.12р., видаткова накладна №565 від 08.08.12р., податкова накладна №565 від 08.08.12р., рахунок-фактура №СФ-566 від 16.08.12р., видаткова накладна №566 від 16.08.12р., податкова накладна №566 від 16.08.12р., платіжні доручення №112 від 20.09.12р. та №139 від 24.10.12р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012р., податкова декларація з ПДВ за серпень 2012р., додаток 5, податкова декларація з податку на прибуток за 3кв. 2012р., витяг з оборотно - сальдової відомості по рахунку "152-1", - акти переміщення основних засобів, товарно - транспортні накладні та подорожній лист (а.с.61-93).

Придбаний товар (мотокущоріз потужністю 2,6Квт та навісна щітка УМТ-80) були оплачені по безготівковому рахунку на рахунок постачальника в повному обсязі (а.с.70). Відповідно до вимог податкового законодавства, підприємством постачальником (ТОВ "Дайкор Торг") були оформлені та видані відповідні податкові накладні (а.с.66, 69).

На підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосереднього контрагента були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності.

Судом також встановлено, що позивач та його безпосередній контрагент, який виписав податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем в акті перевірки.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів (у ланцюгах) безпосереднього партнера позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Безпідставним також є посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем та його контрагентами норм цивільного та господарського законодавства з огляду на врегулювання спірних правовідносин саме нормами податкового законодавства.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (фіктивними, недійсними, нереальними тощо) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

Слід також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акту перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях та на неперевірених даних, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ (п.198.6 ст.198 ПКУ).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Таким чином позивачем правомірно сформовано податковий кредит по зазначеним операціям.

Суд також приймає до уваги відповідну судову практику із зазначеного питання. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0000412201 про визначення приватному підприємству "Технобуд" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 110,51грн. та застосування штрафної санкції в сумі 27,63грн., всього на загальну суму 138,14грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0000422201 про визначення приватному підприємству "Технобуд" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5544грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1386грн., всього на загальну суму 6930грн.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Технобуд" сплачений судовий збір в розмірі 172грн. 05коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський