Постанова № 37127370, 29.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29 січня 2014 року Справа № 814/188/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О.А., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агромакс", вул. Спаська 1, м.Миколаїв, 54001;доДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул.Потьомкінська 24/2, м.Миколаїв, 54030;проскасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.14 р. №0000442201, №0000452201, №0000461703;Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромакс" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (відповідач) з наступними вимогами (а.с.4-6, 57-61):

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000442201 від 14.01.14р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36376,00грн., з яких 29101,00грн. за основним платежем та 7275,00грн. за штрафними санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000452201 від 14.01.14р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 338484,00грн., з яких 270787,00грн. за основним платежем та 67 697,00 грн. за штрафними санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000461703 від 14.01.14 р. про збільшення суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00грн.

Відповідач, в письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, зазначив що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства (а.с.115-121).

Сторони надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.122 та ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи суд, - встановив:

В період з 10.12.13р. по 16.10.13р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10р. по 16.12.13р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 12.12.13р., за результатами якої складено акт №433/14-03-22- 01/31497923 від 15.12.13р. (а.с.7-49).

Згідно з актом перевірки відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 270787,00грн. за 2012 - 2013р., заниження ПДВ на загальну суму 29101,00грн. за 2012р. та зменшення суми податку на доходи фізичних осіб на 510,00грн.

В акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем вимог ст.134, п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п."б" п.176.2 ст.176, п.198.3 ст.198, п.201 ст.200 ПКУ.

Згідно акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 14.01.14р.:

- №0000442201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 36376,00грн., з яких 29101,00грн. за основним платежем та 7275,00грн. за штрафними санкціями (а.с.51);

- №0000452201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 338484,00грн., з яких 270787,00грн. за основним платежем та 67697,00грн. за штрафними санкціями (а.с.50);

- №0000461703 про збільшення податку на доходи фізичних осіб на 510,00грн. (а.с.50).

Крім того, відповідачем в акті перевірки було зазначено, що контрагенти позивача не знаходяться за податковою адресою, у них відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, операції купівлі - продажу мають ознаки нікчемності (безтоварності) та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Вбачається також заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при цьому відповідач посилається на приписи ст.257 ЦКУ, п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ та стверджує, що вказана сума заниження складається з безповоротної фінансової допомоги та безнадійної кредиторської заборгованості, а тому відноситься до інших доходів, які підлягають оподаткуванню.

В позовній заяві позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача грунтуються на безпідставних висновках Акту перевірки, а отже прийняті відповідачем без достатніх правових підстав та підлягають скасуванню.

Дослідив матеріали справи, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої (фактичної) господарської діяльності.

В той же час, судом встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень щодо фактичної діяльності позивача та його контрагентів.

Так, із акту перевірки вбачається, що відповідач стверджує про завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування на суму 145509,00грн. та завищення податкового кредиту на суму 29101,00грн.

При цьому відповідач вказує на безпідставне віднесення до витрат вартості послуг, по яких не встановлено реальність їх здійснення та безпідставне включення до складу податкового кредиту ПДВ обчисленого з вартості послуг, придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено (стосовно ТОВ "Віджі Буд", ТОВ "Негоциант Агро", ТОВ "Реймус-Д" та ТОВ "К-В-С").

У зв'язку із цим суд зазначає, що згідно п.138.2 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.

Відповідно, наявність належним чином складеної податкової накладної та інших первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій, є підставою для формування податкового кредиту та підтверджує правомірність витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування.

Надання контрагентами позивача - ТОВ "Віджі Буд", ТОВ "Негоциант Агро", ТОВ "Реймус-Д", ТОВ "К-В-С" послуг з транспортного експедирування підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме договорами, актами приймання - передачі, видатковими та податковими накладними, товарно - транспортними накладними (а.с.80-107).

Отримана позивачем від СФГ "Аграрій" соя була поставлена ТОВ СП "Нібулон", що підтверджується первинними документами. Вказана обставина також підтверджує реальність правочину, укладеного між позивачем та СФГ "Аграрій" (а.с.108-114).

На підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності.

Судом також встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти, які виписали податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем в акті перевірки.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів (у ланцюгах) безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Безпідставним також є посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем та його контрагентами норм цивільного та господарського законодавства з огляду на врегулювання спірних правовідносин саме нормами податкового законодавства.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (фіктивними, недійсними, нереальними тощо) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд у своєму рішенні від 22.01.09р. в п.71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Стосовно інших порушень встановлених в акті перевірки суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки відповідач вказує на порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ, а саме про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1264368,00грн. за 2013р.

При цьому відповідач посилається на приписи ст.257 ЦКУ, п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ та стверджує, що вказана сума складається з безповоротної фінансової допомоги та безнадійної кредиторської заборгованості, а тому відноситься до інших доходів, які підлягають оподаткуванню.

Так, судом було встановлено, що 14.08.08р. між позивачем та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", що перейменовано у ПАТ "Укрсоцбанк", укладено договір відновлювальної кредитної лінії №646/4-370, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит у сумі 800000,00грн. зі сплатою 21% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 13.08.09р.

Відповідач дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 800000,00грн. є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки минув строк позовної давності щодо їх стягнення.

У зв'язку із вказаним, суд зазначає, що приписами п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Підпунктом "а" п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що безнадійна заборгованість це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув, строк позовної давності.

Згідно ст.256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦКУ встановлено тривалість загальної позовної давності три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

В той же час, судом встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк", в межах строку позовної давності (в 2010р.), звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою про стягнення з ТОВ "АгроМакс" заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №646/4-370 від 14.08.08р.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07.03.13р. по справі №849/10 стягнуто з ТОВ "АгроМакс" на користь ПАТ "УкрСоцбанк" 950156,72грн. заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №646/4-370 від 14.08.08р. (а.с.62-64).

Отже, грошові кошти в сумі 800000,00грн. не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки стягнуті банком згідно рішення суду, відтак вказана грошова сума не входить до складу інших доходів та не підлягає оподаткуванню.

Стосовно твердження відповідача про не включення до складу доходів безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 464368,27грн. суд зазначає, що 28.12.12р. між позивачем та ФГ "Велика Вись" було укладено договір купівлі - продажу №1/28.12.12, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання провести оплату вартості товару до 31.06.13р. (а.с.65).

19.07.13р. між позивачем, ФГ "Велика Вись" та ТОВ "Експо - Транс" укладено договір про переведення боргу, відповідно до п.1.3.1 якого позивач перевів свій борг в сумі 471660,00грн. за договором купівлі - продажу №1/28.12.12 від 28.12.12р. на ТОВ "Експо - Транс", яке зобов'язалося сплатити ФГ "Велика Вись" 471660,00грн. в порядку та в строк, визначені договором купівлі - продажу №1/28.12.12 від 28.12.12р. (а.с.66-68).

Пунктом 1.3.3 договору про переведення боргу визначено, що залишок заборгованості в сумі 347340,00 грн. позивач зобов'язався сплатити ФГ "Велика Вись" в порядку та в строк, встановлені договором купівлі - продажу №1/28.12.12 від 28.12.12р., тобто в строк до 31.06.2013р.

У відповідності до ч.1 ст.261 ЦКУ строк позовної давності за договором купівлі - продажу №1/28.12.12 від 28.12.12р. розпочався 01.07.13р. та закінчиться 01.07.2016р.

Отже, оскільки строк позовної давності за договором, укладеним позивачем з ФГ "Велика Вись" не закінчився грошові кошти в сумі 347340,00грн. не є безнадійною кредиторською заборгованістю та відповідно не відносяться до інших доходів, які підлягають оподаткуванню.

З аналогічних підстав є необґрунтованим твердження відповідача про наявність кредиторської заборгованості в сумі 112450,00грн. по контрагенту СФГ "Агросвіт" (а.с.69-70).

Так, СФГ "Агросвіт" поставило позивачу пшеницю в загальній кількості 65т. на суму 112450,00грн. згідно видаткових накладних №25 від 12.09.12р. та №26 від 13.09.12р.

Строк оплати товару сторони не узгодили, в зв'язку з чим СФГ "Агросвіт" в серпні 2013р. пред'явило позивачу вимогу про оплату боргу 112450,00грн., яка отримана позивачем 19.08.13р.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦКУ, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням приписів вищезазначеної норми права позивач мав сплатити СФГ "Агросвіт" заборгованість в сумі 112450,00грн. в строк до 26.08.13р.

Таким чином, перебіг позовної давності за вказаним зобов'язання розпочався 27.08.13р. та закінчиться 27.08.16р.

Отже, грошові кошти в сумі 112450,00грн. не є безнадійною кредиторської заборгованістю, в зв'язку з чим правомірно не включені позивачем до складу інших доходів, які підлягають оподаткуванню.

Стосовно грошових коштів в сумі 0,14грн. (контрагент ФГ "Дахно М.О."), 0,13грн. (контрагент СТОВ "Агролан"), 13,00грн. (контрагент СТОВ "Славутич"), 4565,00 (контрагент ФГ Гарагая В.В.) вказані грошові кошти також не є безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки строк позовної давності за вказаними зобов'язаннями також не закінчився (а.с.71-79).

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 464368,27грн. не є безнадійною кредиторською заборгованістю.

Таким чином, вказане в акті перевірки заниження інших доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, судом не встановлено.

Відповідно, висновки відповідача про заниження податку на прибуток за період з 01.10.10р. по 16.12.13р. в сумі 270787,00грн. також є необґрунтованими.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного податкового законодавства, не надав та, відповідно, не довів суду законність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000442201 від 14.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36376,00грн., з яких 29101,00грн. за основним платежем та 7275,00грн. за штрафними санкціями.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000452201 від 14.01.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 338484,00грн., з яких 270787,00грн. за основним платежем та 67697,00грн. за штрафними санкціями.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000461703 від 14.01.2014р. про збільшення суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00грн.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромакс" сплачений судовий збір в розмірі 4872грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.