Постанова № 37127362, 27.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 січня 2014 року Справа № 814/5081/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг", пр-т Героїв Сталінграду 113, м.Миколаїв, 54025;

до

Миколаївської Митниці Міндоходів, вул.Московська 57/а, м.Миколаїв, 54017;

про

визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (позивач) пред’явлено позов до Миколаївської Митниці Міндоходів (відповідач) з вимогою (а.с.5-10):

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №504070000/2013/000017/1 від 24.10.13р., прийняте Митним постом “Костянтинівка” Миколаївської митниці Міндоходів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504070000/2013/00050 від 24.10.13р., прийняту Митним постом “Костянтинівка” Миколаївської митниці Міндоходів.

Позивач вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та поясненнях (а.с.5-10, 66-68).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення та дії відповідача вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.49-56, 83, 94-96).

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд - встановив:

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 20.05.13р. №UA-TT-WR-1-2013, укладеного між компанією “CNH International SA” Швейцарія та ТОВ “Техноторг” Україна (позивач), до митного органу (відповідач) була подана митна декларації №504070000/2013/006694 від 24.10.13р. (шляхом електронного декларування) та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення зернових жниварок 24СНСР (7,3 метра) (а.с.15-18).

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано такі документи:

- контракт від 20.05.13р. №UA-TT-WR-1-2013 (а.с.19-27); додаток №4 від 25.09.13р. до контракту №UA-TT-WR-1-2013 від 20.05.13р. (а.с.28-29); CMR б\н від 10.10.13р. (а.с.40); - лист від 14.10.13р. №б/н (щодо витрат на навантаження та транспортування) (а.с.41); інвойс №FTCNH130403872 від 30.09.13р. (а.с.30); договір на перевезення від 24.07.13р. №39 (а.с.36-39);

На думку відповідача, подані декларантом документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (а.с.12), що стало підставою для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною контракту (а.с.11-12).

Згідно програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів України відповідачем було встановлено, що рівень митної вартості подібного (аналогічного) товару, митне оформлення якого здійснено Київською регіональною митницею за основним методом визначення митної вартості, складає 15000 євро/шт. В той же час позивачем була заявлена контрактна ціна 10000 дол.США/шт.

24.10.2013 року відповідачем було прийнято рішення №504070000/2013/000017/1 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митна вартість товару була змінена в бік збільшення в наслідок застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо аналогічних товарів, замість застосованого позивачем методу - за ціною контракту (а.с.11-12).

На підставі зазначеного вище рішення, митницею було оформлено картку відмови в прийняті митних декларації, митному оформлені чи пропуску товарів через митний кордон (а.с.13-14).

Позивач не погодився із вказаними рішеннями відповідача з огляду на порушення останнім положень Митного кодексу України щодо визначення митної вартості товарів.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України (далі – МКУ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості.

Згідно із ст.49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ціна, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Судом встановлено, що митна вартість товару, заявлена позивачем шляхом подання митних декларацій, була визначена за основним методом (за ціною контракту).

В той же час, відповідно до ст.363 МКУ, під час здійснення митного контролю та митного оформлення митної декларації, використовується система управління ризиками.

Згідно ст.361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства з питань державної митної справи.

Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України затверджений Наказом Міністерства фінансів України №597 від 24.05.12р., зареєстрований в МЮ України 01.06.12р. за №882/21194 (далі – Наказ).

Судом встановлено, що при занесені декларації позивача до відповідної електронної програми спрацював ризик відносно митної вартості товару, тобто програма автоматично перевела декларацію до групи ризику та визначила обов’язковість додаткових заходів, які повинен здійснювати інспектор з метою забезпечення належного контролю митної вартості товару.

Крім цього, відповідно до ч.2.5 розділу 2 наказу Державної митної служби від 13.07.12р. №362 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон” здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Так, згідно програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів України рівень митної вартості аналогічного товару та за аналогічних умов постачання, митне оформлення якого здійснено Київською митницею за основним методом визначення митної вартості, складає 15000 євро/шт. (а.с.95). В той же час позивачем була заявлена значно нижча ціна 10000 дол.США/шт.

Відповідно до наданих позивачем відповідачу документів з метою здійснення митного оформлення товару було встановлено недостатність інформації щодо встановлення ціни товару.

Виходячи з ціни товару, що зазначена позивачем в митній декларації та наявною інформацією митного органу, що міститься в системі управління ризиками, ціна товару на аналогічний товар, що ввозився на територію України ТОВ “Техноторг” була явно заниженою.

Декларантом не були надані витребувані митницею каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Надана банківська гарантія (на англійській мові без перекладу) не містила відомостей, які підтверджували заявлену митну вартість товару.

Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені в ч.2 ст.53 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Статтею 57 Митного кодексу передбачено такі методи визначення митної вартості: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів); на основі додавання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не було застосовано у зв’язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у ст.59 Митного кодексу.

Згідно зі ст.60 МКУ у разі, якщо митну вартість оцінюваних товарів не може бути визначено відповідно до ст.58 і 59, за митну вартість береться вартість операції з аналогічними товарами.

У зв'язку із цим, а також у зв'язку із не наданням позивачем відповідачу достатніх документів на підтвердження обґрунтованості ціни товару, відповідачем під час митного оформлення було правомірно скориговано митну вартість товару, а саме визначено нову митну вартість товару та оформлено відповідне Рішення від 24.10.13р. №504070000/2013/000017/1 (ст.60 МКУ) (а.с.11-12).

На підставі зазначеного вище рішення, митницею було також правомірно оформлено картку відмови в прийняті митних декларації, митному оформлені чи пропуску товарів через митний кордон України (а.с.13-14).

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання відповідача на відповідну судову практику Верховного суду України з вирішення спорів даної категорії.

Так, в Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 10.04.2012 року було зазначено, що Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митниця повинна додержуватися основного принципу, закріпленого у статті VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі - оцінка товарів для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару (Ухвала ВАСУ від 14.08.2013р. по справі №К/800/18706/13).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду відповідність нормам законодавства процедури, підстав та законності прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Інші доводи та міркування позивача є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування або визнання неправомірними законних рішень відповідача про коригування митної вартості товарів.

У зв’язку з цим, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати покладені на позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Повний текст постанови підписано 31.01.14р.