Постанова № 37127344, 15.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 січня 2014 року Справа № 814/4913/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", вул.Заводська 2, смт.Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57232;доЖовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул.Торгова 63-а, м.Миколаїв, 54050;проскасування податкового повідомлення - рішення від 19.11.13р. №00004622004;За участю представників:

Від позивача: Ільчик І.С., довіреність від 03.10.13р.;

Від відповідача: Бартошук С.А., довіреність від 30.08.13р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (позивач) пред'явлено позов до Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.13р. №0000462200 (а.с.4-11).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с.4-11).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення від 19.11.13р. №0000462200 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.142-143).

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд - встановив:

В період з 16.09.13р. по 25.10.13р. відповідачем була проведена виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.12р.

За результатами перевірки був складений Акт №154/14-20-22-31-34539925 від 01.11.13р. про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані", код за ЄДРПОУ 34539925, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.13р. по 31.12.12р. (а.с.12-36).

За наслідками перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем:

- п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, внаслідок чого, на думку відповідача занижено ПДВ, що підлягає сплаті на суму 5880922грн., (у зв'язку із застосуванням звичайних цін), у т. ч.: за липень 2011р. - на суму 1161162грн., за серпень 2011р. - на суму 3965212грн., за вересень 2011р. - на суму 724109грн., за липень 2012р. - на суму 30439грн.

Заперечення позивача на акт перевірки не були прийняті відповідачем до уваги (а.с.46-54).

19.11.13р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000462200, згідно з яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на 8821383грн., у тому числі: 588922грн. за основним платежем та 2940461грн. - за штрафними санкціями (а.с.55).

Позивач не погодився із висновками Акту перевірки та вважає, що Повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню із підстав наведених у позові (а.с.4-11, 37-45).

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні було встановлено, що сума на яку відповідач здійснив нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ складається із нарахування ПДВ у зв'язку із застосуванням "звичайних цін" за операціями з продажу цукру в липні-вересні 2011р. на суму 5845615,2грн. (а.с.13-15) та зменшення податкового кредиту з ПДВ у зв'язку із здійсненням позивачем, на думку відповідача, безтоварних операцій з липня 2011р. по червень 2012р. на суму 35306грн. (а.с.16-34).

Під час перевірки відповідач також дійшов висновку, що позивачем було занижено більше ніж на 20% ціну продажу цукру в порівнянні із середньою споживчою ціною на внутрішньому ринку України (а.с.14), і відповідно, невірно визначено базу оподаткування операцій (а.с.56-62).

При цьому відповідач послався в акті перевірки на п.188.1 ст.188 та ст.39 ПКУ, в редакції, яка з 01.09.13р. втратила чинність. Відповідно до п.1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ ст.39 набрала чинності з 01.01.13р.

Господарські операції з продажу цукру, при яких начебто мале місце порушення, здійснювались позивачем протягом липня-вересня 2011р.

Отже, відповідач в Акті перевірки здійснив правову оцінку дій позивача відповідно до норми законодавства, яка на період здійснення оподаткованих операцій не набрала чинності, та застосовує процедуру визначення звичайної ціни, яка втратила чинність на момент проведення перевірки.

Так, згідно із п.188.1 ст.188 ПКУ, в редакції що набула чинності з 01.09.13р. відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.13р. №408-VІІ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ, акцизного податку та ін.).

Відповідно до пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ контрольованими операціями є:

- господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які:

- задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;

- застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок звітного року;

- сплачують податок на прибуток підприємств та/або ПДВ за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно ПКУ, станом на початок податкового (звітного) року;

- не були платниками податку на прибуток підприємств та/або ПДВ станом на початок податкового (звітного) року;

- операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсотків нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується КМУ. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни;

- у разі коли в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), платником податку подається довідка (або її нотаріально засвідчена копія), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену у державі його реєстрації, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, у строки, визначені пп.39.4.2 для подання звіту про контрольовані операції;

- операції, передбачені у пп.39.2.1.1 і 39.2.1.2, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування ПДВ) за відповідний календарний рік.

Таким чином, діюча редакція п.188.1 ст.188 ПК передбачає застосування звичайних цін тільки у разі здійснення контрольованих операцій.

В той же час, судом встановлено, що операції з продажу цукру, що здійснювались позивачем в 2011р., не підпадають під визначення контрольованих операцій, що наведене у пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для застосування звичайних цін.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені ст.39 ПКУ. Згідно з п.79.4 ст.79 ПКУ перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій здійснюється з урахуванням особливостей, визначених ст.39 ПКУ. Згідно з п.86.12 ст.86 результати перевірок платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій оформлюються з урахуванням особливостей, визначених ст.39 ПКУ.

Таким чином, відповідачем, під час проведення та оформлення результатів документальної планової перевірки, було порушено вимоги ст.75 ПКУ та ст.39 ПКУ.

На підставі вказаного, суд зазначає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем положень п.188.1 ст.188 ПКУ є необґрунтованим.

Судом також встановлено, що єдиним джерелом інформації, що був використаний відповідачем для формування висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань, в Акті перевірки (а.с.14) зазначений лист Головного управління статистики у Миколаївській області від 26.09.13р. №515/14-28 про рівень середніх цін на цукор.

Згідно з Додатком №7 до Акту перевірки середня споживча ціна на цукор по Миколаївській області суттєво відрізняється від середньої споживчої ціни на цукор по Україні (перша значно нижче). На стор.29 Акту перевірки (а.с.15) йде посилання на наказ Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області від 24.10.13р. №139 "Про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" на підставі встановленого під час перевірки заниження ТОВ "ЮШК" ціни продажу цукру в порівнянні із середньою ринковою ціною на внутрішньому ринку України. Відповідно до вищевказаного, наказом вирішено застосувати при визначенні податкових зобов'язань при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ "ЮШК" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.11р. - 31.12.11р. звичайні ціни.

В той же час відповідачем не надано суду (та не зазначено в акті) правове обґрунтування для вибору саме вищої ціни, не вказано також, якою нормою чинного законодавства передбачено право податкового органу приймати накази, якими би вирішувались зазначені питання.

Стосовно визначення господарських операцій позивача та його контрагентів як безтоварних суд зазначає на таке.

В Акті перевірки вказано, що позивачем порушено п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, а саме завищено податковий кредит з ПДВ на суму 51176,41грн. по взаємовідносинам з ПП "Експрес-ДС" на суму ПДВ 14953,85грн., ПП "Сендпіт" на суму ПДВ 12728,16грн. та ТОВ "Нафта Авто Строй" на суму ПДВ 7624,00грн. (а.с.16).

В той же час, відповідно до ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої (фактичної) господарської діяльності.

В той же час, судом встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень щодо фактичної діяльності позивача та його контрагентів.

Так, судом встановлено, що матеріали справи містять достатні докази для спростування висновків Акту перевірки. Судом було досліджено наступні докази надані позивачем:

- копії договорів поставки №Ю-9/9 від 09.09.11р. із специфікаціями, №Ю-20/3 від 20.03.12р. зі специфікаціями, №Ю-19/8 від 19.08.11р.; зі специфікаціями, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" в Філії «КІБ» ПАТ "Креді Агріколь Банк" на підтвердження розрахунків за товар (а.с.63-128).

За договором поставки №Ю-9/9 від 09.09.11р. ТОВ "Експресс- ДС" в жовтні 2011р. здійснювало поставку позивачу металопрокату - труб, що були використані для здійснення реконструкції підприємства позивача. Факт постачання підтверджується видатковими та податковими накладними, факт оплати - виписками з банківського рахунку позивача.

Згідно з договором поставки №Ю-20/3 від 20.03.12р. ПП "Сендпит" у березні 2012р. здійснювало постачання позивачу будівельних матеріалів: цементу, щебеню та піску, що використані товариством при реконструкції. Факт постачання підтверджується видатковими та податковими накладними, факт оплати - виписками з банківського рахунку позивача.

Відповідно до договору поставки №Ю-19/8, укладеному з ТОВ "Нафта Авто Строй" 19.08.11р., позивач придбав у жовтні 2011р. паливно - мастильні матеріали для забезпечення власної тракторної техніки та тепловозів. Факт постачання підтверджується видатковими та податковими накладними, факт оплати - виписками з банківського рахунку позивача.

На підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності.

Судом також встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти, які виписали податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем в акті перевірки та в суді.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів (у ланцюгах) безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Слід також зазначити, що згідно з п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.

Відповідачем не надано суду доказів порушення позивачем вимог п.198.3 та 198.6 ст.198 ПКУ. Усі податкові накладні, що підтверджують формування податкового кредиту з зазначеними вище контрагентами підтверджені відповідними податковими накладними.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд також приймає до уваги відповідну судову практику із зазначеного питання. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.11.2013р. №0000462200.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 34539925) сплачений судовий збір в розмірі 458грн. 80коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Повний текст постанови

підписано 17.01.14р.