Постанова № 37127323, 28.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 січня 2014 року Справа № 814/5163/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства фірма "Юнікс Трейд Ко", вул. Потьомкінська 81-А, м.Миколаїв, 54001;

до

Миколаївська митниця Міністерства доходів і зборів України, вул.Московська 57-А, м.Миколаїв, 54017;

про

визнання протиправним та скасування рішення від 06.09.13р. №504000003/2013/000135/2 та №504070000/2013/00035.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Юнікс Трейд Ко" (позивач) пред’явлено позов до Миколаївської Митниці Міндоходів (відповідач) з вимогою:

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів №504000003/2013/000135/2 від 06.09.13р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України №504070000/2013/00035 від 06.09.13р.

Позивач вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с.4-9).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення та дії відповідача вчинено у відповідності до вимог чинного митного законодавства (а.с.130-134).

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд - встановив:

Приватне підприємство фірма "Юнікс Трейд Ко" (позивач) зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.12.1993 року. Основними видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (а.с.11-13).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 01.02.12р. №15/12, укладеного між “BREMBO S.P.A.” (Італія) та позивачем, до митного органу була подана митна декларації №504070000/2013/005860 від 05.09.13р. (шляхом електронного декларування) та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару “диски гальмівні до легкового автомобіля”, країна відправлення Німеччина, країна походження Італія (а.с.16-17).

Під час оцінки ризику щодо митної декларації №504070000/2013/005860 від 05.09.13р. спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за кодом 105-2 “Контроль правильності визначення митної вартості товарів”.

На вимогу митного органу позивачем було надані додаткові документи на обґрунтування задекларованої митної вартості товару.

В той же час, на думку відповідача, подані декларантом документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що стало підставою для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною контракту.

06.09.2013 року відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №504070000/2013/00035 за якою митниця відмовила в прийнятті ВМД №504070000/2013/005860 від 05.09.13р., на підставі п.6 ст.54 МКУ, та рішення про визначення митної вартості №504000003/2013/000135/2, у зв'язку із тим, що нібито заявлено неповні відомості про митну вартість, не поданні документи згідно ч.3 ст.53 МКУ та відсутності в них всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості (а.с.59-62).

Позивач не погодився із вказаними рішеннями відповідача з огляду на порушення останнім положень Митного кодексу України щодо визначення митної вартості товарів, безпідставне неприйняття до уваги наданих документів, а також ігнорування раніше поданих декларацій за аналогічний товар в іншому періоді постачання, а також податкових консультацій (а.с.4-9, 65-68).

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України (далі – МКУ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості.

Згідно із ст.49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ціна, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Судом встановлено, що митна вартість товару, заявлена позивачем шляхом подання митних декларацій, була визначена за основним методом (за ціною контракту).

В той же час, відповідно до ст.363 МКУ, під час здійснення митного контролю та митного оформлення митної декларації, використовується система управління ризиками.

Згідно ст.361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства з питань державної митної справи.

Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України затверджений Наказом Міністерства фінансів України №597 від 24.05.12р., зареєстрований в МЮ України 01.06.12р. за №882/21194 (далі – Наказ).

Судом встановлено, що при занесені декларації позивача до відповідної електронної програми спрацював ризик відносно митної вартості товару, тобто програма автоматично перевела декларацію до групи ризику та визначила обов’язковість додаткових заходів, які повинен здійснювати інспектор з метою забезпечення належного контролю митної вартості товару.

Крім цього, відповідно до ч.2.5 розділу 2 наказу Державної митної служби від 13.07.12р. №362 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон” здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено.

Судом також було встановлено, що позивачем було додатково надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження обґрунтованості митної вартості товару.

Так, в судовому засіданні було досліджено наступні документи та докази позивача (а.с.52-87):

- письмові пояснення позивача відповідачу в листі від 06.09.13р. №251із додатками (а.с.52);

- пояснення щодо відсутності страхових документів, що підтверджують вартість страхування зазначену у довідці від 19.06.13р. №26;

- платіжне доручення №653 від 30.07.13р., про здійснення оплати інвойсу №7113434 від 31.05.13р., на суму - 5469,76 євро (а.с.53-55);

- витяг з бухгалтерської документації щодо сплати за транспортування та страхування, платіжне доручення з відмітками ПАТ “Фідокомбанк” від 10.07.13р. про здійснення оплати згідно рахунку №СФ-000099 від 25.06.13р. - ТОН “Актуал-Логістик”;

- лист вих.№357 від 07.11.13р. щодо додаткових документів (вх.№4896 від 15.11.13р.);

- письмові пояснення та додаткові документи, щодо оплати експедитора за послуги по організації перевезення вантажу наданих по рахунку - фактурі №СФ-000099 від 25.06.13р.;

- податкові консультації щодо порядку оподаткування ПДВ при транспортно-експедиторської діяльності та включення транспортно - експедиційних послуг до митної вартості товарів;

- роз'яснення та докази що митну вартість за ціною договору підтверджує митна декларація країни відправлення MRN 13ITQXY010001659Е6 від 05.06.13р., а також раніше ввезений позивачем аналогічний товар за ВМД 504070000/2013/003787 від 22.05.13р., №504070000/2013/002764 від 19.04.13р., №504070000/3/001408 від 12.03.13р., №504070000/2013/000068 від 14.01.13р., за якими визначено митну вартість за ціною договору та погоджено митницею (а.с.101-109);

- прайс - листи фірми виробника товару та сертифікат відповідності товару (а.с.88-100, 45);

З аналізу вказаних документів вбачається, що вони чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів за ціною договору згідно з вимогами ст.53 МКУ.

При цьому суд погоджується із посиланням позивача на відповідну судову практику із вказаного питання. Так, в Постановах Верховного Суду України, від 29.05.12р. та від 11.09.12р. зазначено, що неподання декларантом запитаних митним органом документів, при відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, митниця повинна додержуватися основного принципу, закріпленого у статті VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі - оцінка товарів для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару (Ухвала ВАСУ від 14.08.2013р. по справі №К/800/18706/13).

В той же час, судом встановлено, що відповідачем було безпідставно не взято до уваги, що позивач вже раніше постачав аналогічний товар за вказаними цінами і це не викликало будь – яких претензій з боку митних органів (а.с.101-109).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду обґрунтованість та законність прийнятих рішень щодо визначення митної вартості товару та прийняття картки відмови.

У зв’язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів №504000003/2013/000135/2 від 06.09.13р.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України №504070000/2013/00035 від 06.09.13р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірма "Юнікс Трейд Ко" (код ЄДРПОУ 20873670) сплачений судовий збір в розмірі 172грн. 05коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Повний текст постанови підписано 31.01.14р.