Рішення № 37126592, 11.02.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7363/2011

Провадження № 2/344/107/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Островського Л.Є.

секретаря Федорак Я.С.

розглянувши в відкритому заочному судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання дійсним договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Івано-Франківська та стягнення судових витрат., суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання дійсним договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Івано-Франківська та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно кредитного договору №IFUOGA0000000026 від 27.08.2008 року ОСОБА_4 отримала в позивача грошові кошти в сумі 25450,65 доларів США з терміном погашення до 27.08.2023 року зі сплатою 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та зобов'язався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 25.08.2011 року за ОСОБА_4 наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 31962,04 долари США, в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 21948,71 долари США, заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 5070,46 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1912,20 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 1478,80 доларів США, штраф (фіксована частина) в розмірі 31,36 доларів США, штраф (процентна ставка) в розмірі 1520,51 доларів США. Умовами договору встановлено, що наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Кредитний договір забезпечений іпотекою. Положеннями договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Причину неявки суду не повідомили.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник із кредитного договору, забезпеченого іпотекою, умовами якого передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену вимогу в один із передбачених договором способів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

27 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №IFUOGA0000000026 (а.с.8-11), за яким банк надав, а позичальник (ОСОБА_4) отримала кредит в сумі 25450,65 доларів США та зобов'язалася погасити кредит відповідно до умов п.8.1 Додаткової угоди №1 до 27.08.2023 року. Умовами кредитного договору встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, який становить 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно цього ж пункту кредитного договору відповідач зобов'язався щомісяця з 20 по 25 число надавати банку кошти на погашення кредиту в розмірі 383,41 долари США.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, ОСОБА_4 систематично порушувала строки та розмір погашення кредиту і сплати процентів, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №IFUOGA0000000026 від 27.08.2008 року (а.с4).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу дії ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту та процентів пунктами 8.4 кредитного договору визначено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник (відповідач) зобов'язаний сплатити банку (позивачу) пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Згідно п.п. 2.4.1. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором.

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 25.08.2011 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №IFUOGA0000000026 від 27.08.2008 року року (а.с.4), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача перед банком за кредитними зобов'язаннями в розмірі 31962,04 долари США, в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 21948,71 долари США, заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 5070,46 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1912,20 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 1478,80 доларів США, штраф (фіксована частина) в розмірі 31,36 доларів США, штраф (процентна ставка) в розмірі 1520,51 доларів США.

Будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання даного кредитного договору від 27.08.2008 року між позивачем та відповідачами - ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_3, які є майновими поручителями ОСОБА_4 27.08.2008 року укладено договір іпотеки (а.с.13-15), згідно п. 33.3 якого останні передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру, загальною площею 44,5 кв.м, жилою площею 31,0 кв.м. предмет іпотеки належить ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 01.04.2005 року Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду, згідно з розпорядженням міського голови від 01.04.2005 року за №131-р, що є зареєстрованим Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за №4137/33, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6899179.

Згідно п. 33.4 договору іпотеки вартість предмету іпотеки визначена сторони в розмірі 155 754 грн. 66 коп.

У відповідності п. 16.7.1. договору іпотеки якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, іпотекодаржатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якою визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель (іпотекодержатель) набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). За рахунок предмета застави, іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб реалізації предмета застави, іпотеки встановлений ст. 591 ЦК України та ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» закріплено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до положень ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст.38 цього Закону.

Враховуючи вимоги ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», суд зазначає, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна).

Зі змісту ч. 1 ст. 383 ЦК України вбачається, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Статтею ст. 47 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Статтею 109 Житлового кодексу встановлюється порядок виселення громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні. Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Частиною 3 вказаної статті чітко встановлений порядок виселення громадян з жилого приміщення на яке звернуто стягнення, зокрема: звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду та порядок виселення мешканців врегульовано також Законом України "Про іпотеку".

Частиною 1 статті 38 вказаного Закону встановлено: якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Разом з тим, у ч. 1 ст. 40 вказаного Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, законодавець вимагає дотримання обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Недотримання вищезазначеної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звернуто стягнення.

Вказаний порядок виселення з житлового приміщення закріплений і Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Пунктом 43 вказаної Постанови визначено, що «при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк».

У вказаній Постанові йдеться про обов'язкову письмову вимоги іпотекодержателя або нового власника про добровільне звільнення житлового будинку чи житлового приміщення. Відповідно до листа від 15.08.2011 року позивач надсилав іпотекодавцям лист-вимогу про добровільне звільнення нерухомого майна двохкімнатної квартири, загальною площею 44,5 кв.м, жилою площею 31,0 кв.м. предмет іпотеки належить ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 01.04.2005 року Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду, згідно з розпорядженням міського голови від 01.04.2005 року за №131-р, що є зареєстрованим Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за №4137/33, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6899179.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Оскільки проживання відповідачів, на яку звертається стягнення, перешкоджатиме реалізації предмета іпотеки, суд приходить до висновку про необхідність виселення відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 47 Конституції України, ст. ст. 9, 109 Житлового кодексу УРСР, ст.ст. 321 ч.1, 383 ч.1, 526, 527 ч. 1, 530, 546 ч. 1, 548 ч. 1, 589, 590, 591, 610, 611, 612, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 33, 38, 39 ч. 2, 40 Закону України «Про іпотеку», п. п. 42, 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ІFU0GА0000000026 від 27.08.2008 року, в розмірі 31962.04 [Доларів США], що в гривневому еквіваленті становить 254785.40 грн., який був укладений з ОСОБА_4 - звернути стягнення на двокімнатну квартиру загальною площею 44, 50 м.кв, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Застосувати процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст.41 Закону України «Про іпотеку» шляхом проведення публічних торгів, зазначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна.

Виселити ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, ОСОБА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_2, ОСОБА_3, ідентифікаційний код - НОМЕР_3 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" з ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, ОСОБА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_2, ОСОБА_3, ідентифікаційний код - НОМЕР_3, судові витрати в розмірі 1700 грн. та 120 грн ІТЗ.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Островський Л.Є.