Рішення № 3712643, 24.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.09 Справа№ 6/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроторговий дім „Волинь”, м.Трускавець

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Олвер-999”, м.Трускавець

про: стягнення 25502грн. 80коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Валовін Ю.В.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області товариством з обмеженою відповідальністю „Агроторговий дім „Волинь” подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Олвер-999” про стягнення 13500грн. 00коп. основного боргу, 9293грн. 50коп.інфляційних втрат, 2709грн. 30коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 28.01.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.02.2009р. В судовому засіданні 17.02.2009р. судом оголошувалась перерва до 03.03.2009р.

В судовому засіданні 17.02.2009р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить задоволити позовні вимоги частково, а саме 10500грн.00грн. основного боргу, оскільки платіжним дорученням №66 від 30.01.2009р. ним перераховано позивачу 3000грн. 00коп., 891грн. 00коп. інфляційних втрат та 102грн. 08коп. 3 % річних, нарахованих з суми 13500грн. 00коп.

В продовженому судовому засіданні 03.03.2009р. представником позивача подано суду уточнену позовну заяву від 02.03.2009р. № 57, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 10500грн. 00коп. основного боргу, 9227грн. 50коп. інфляційних втрат та 2718грн. 00коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 03.03.2009р. розгляд справи відкладено на 24.03.2009р.

В судовому засіданні 24.03.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням уточненої позовної заяви.

Відповідач в судове засідання 24.03.2009р. не з’явився.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

27.04.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроторговий дім „Волинь” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Олвер-999” було укладено договір купівлі-продажу баштового крана №27/04 відповідно до якого позивач зобов’язувався передати відповідачу баштовий кран КБ-405-1А №862 (далі товар), а відповідач –сплатити його вартість протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі та прийняти його згідно з відпускними документами( п. 2.2.1, 4.2 договору).

Позивач стверджує, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 13500грн.00коп.; обов’язок продавця виконано в повній мірі ще у червні 2005року, що підтверджується видатковою накладною №80/1 від 17.06.2005р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на відсутність акту прийому-передачі, що є істотною умовою договору №27/04, а тому і заперечує порушення умов договору. Крім того зазначає, що відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Однак, позивачем такої вимоги пред”явлено не було.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з з врахуванням уточнення позовних вимог з огляду на наступне:

На підставі укладеного між сторонами договору № 27/04 від 27.04.2005р. позивач продав відповідачу баштовий кран КБ-405-1А вартістю 115000грн.00коп., оплата за який відповідно до п.4.2 договору повинна була бути здійснена протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

Посилання відповідача на те, що оскільки відсутній акт приймання-передачі, то і оплата не може вважатися протермінованою є безпідставним, оскільки факт передачі крану підтверджений видатковою накладною № 80/1 від 17.06.2005р., довіреністю серії ЯКЖ №655252 від 17.06.2005р. та податковою накладною № 17.06./01 від 17.06.2005р.

13.11.2008р. позивач звертався до відповідача із претензією № 4 про сплату недооплаченої суми вартості отриманого товару (крану) в розмірі 13500грн.00коп.

30.01.2009р. відповідачем було переказано на розрахунковий рахунок позивача платіжним дорученням № 66 від 30.01.2009р. кошти в сумі 3000грн.00коп., що підтверджує визнання ним факту наявності заборгованості.

Відповідач проти суми основної заборгованості не заперечує.

Станом на 16.02.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 10500грн.00коп.

В судове засідання позивачем подано уточнення до позовної заяви № 54 від 02.03.2009р., відповідно до якого позивач просить суд стягнути із відповідача 10500грн.00коп. основної заборгованості, 9227грн.50коп. інфляційних втрат та 2718грн.00коп. 3 % річних.

Таким чином, сума позову зменшилась і складає 22445грн.50коп.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов”язково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦК України.

Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк та у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно представленого суду розрахунку розмір інфляційних втрат становить 9227грн. 50коп., а 3 % річних становить 2718грн. 00коп., є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідають періоду виникнення грошових зобов”язань у відповідача по оплаті отриманого крану відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем визнано заборгованість перед позивачем, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю з врахуванням уточнення позовної заяви.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 509,525,526,625, 665, 692 ЦК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Олвер-999”, м.Трускавець, вул.В.Стуса, 13/8 ( п/р 26007335120601 в ЛФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 325774, код ЄДРПОУ 30250871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроторговий дім „Волинь”, м.Трускавець, вул.Городище, 8 (р/р 2600800602036 в філії ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 325718, код ЄДРПОУ 31120922) 10500грн. 00коп. основного боргу, 9227грн. 50коп. інфляційних втрат, 2718грн. 00коп. 3 % річних, 224грн. 45коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя