Постанова № 37126027, 05.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-2543/12/2770

05.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Кирюхіна Яніна Миколаївна, довіреність № 684/9/10-0 від 08.07.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Никольська Ксенія Борисівна, довіреність № 688/9/10-0 від 08.07.13

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 24.09.13 у справі № 2а-2543/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" (вул. Пісочна, 17,Севастополь,99018)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. 7-го Ноября, буд.3,Севастополь,99042)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 528» (далі ТОВ «БУ 528») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 липня 2012 року: № 0000162200 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 486 269,94 грн., у тому числі за основним платежем - 389 016,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 97 253,94 грн.; № 0000032200 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 255 000,0 грн.; від 01 серпня 2012 року № 0001461700 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1 743,35 грн., у тому числі за основним платежем - 991,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 752,07 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.09.13 у задоволенні позовних вимог ТОВ «БУ 528» відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки судом не прийнято до уваги, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлюють виключні випадки, коли платник податку позбавляється права на формування його валових витрат.

В судовому засіданні 05.02.2014 представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 06 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складений акт від 06 червня 2012 року № 60/22-030/34670239, яким виявлені порушення позивачем:

- ст.3, ст.5 п.5. пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 402 954,0 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 63 750,0грн.;

- п.126.1 ст.126 Податкового Кодексу України, що свідчить про порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість по строку 26.04.2012;

- п.3.4 ст.3, пп.4.2.9 «е» п.4.2 ст.4, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.164.2.17 «е» п.164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті нарахований податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 092,78 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2012 року:

- №0000082200 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 503 692,50 грн., в тому числі за основним платежем - 402 954,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 100 738,50 грн.;

- №0000012200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 63 750,0грн. (завищення від'ємного значення за 1 квартал 2011 року); №0000571700 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2 385,98 грн., з яких за основним платежем - 1 092,78 грн. та 1 293,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями підприємство оскаржило них до органів Державної податкової служби.

Рішенням Державної податкової служби у м. Севастополі від 25 липня 2012 року №1658/10/10-225: податкове повідомлення-рішення №0000082200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 503 92,50 грн., скасовано в частині податку у розмірі 13 938,0 грн. та у частині застосування штрафної санкції у розмірі 3 484,56 грн., у іншій частині (389 016 грн. - податок та 97 253,94 грн. - штрафна санкція) залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0000012200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 63 750,0грн. (завищення від'ємного значення за 1 квартал 2011 року) скасовано та одночасно ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС доручено прийняти за актом перевірки від 06.06.2012 №60/22-030/34670239 податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік на 255 000,0 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000571700 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2 385,98грн., скасовано в частині визначення податку у розмірі 171,48 грн. та у частині застосування штрафної санкції у розмірі 557,61 грн., у іншій частині (921,3 грн. - податок та 735,59 грн. - штрафна санкція) залишено без змін.

За наслідками прийняття рішення про результати розгляду скарги ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року: № 0000162200 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 486 269,94 грн., в тому числі за основним платежем - 389 016,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 97 253,94 грн.; № 0000032200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 255 000,0 грн. (завищення від'ємного значення за 1 квартал 2011 року); від 01 серпня 2012 року № 0001461700 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1 743,35 грн., з яких за основним платежем - 991,28 грн. та 752,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Рішенням Державної податкової служби України від 05 жовтня 2012 року № 3102/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарги, повторна скарга ТОВ «БУ 528» залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат, податкового кредиту з ПДВ є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності для отримання доходу. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, оскільки позивачем не надано документів, що свідчать, що виконавці дійсно проводили певну роботу та отримали результати, які замовник може використати в своїй діяльності з метою отримання доходу, а також обґрунтованість формування податку з доходів фізичних осіб, тому висновок податкового органу про завищення валових витрат та податку з доходів фізичних осіб підтверджено у ході судового засідання.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія з урахуванням наступного.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп.5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та згідно пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Тобто, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у випадку повернення права власності на товари (результати робіт, послуг) продавцю, прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині формування валових витрат за господарською операцією з ПП «Лія-Трейд» суд першої інстанції виходив з того, що місцезнаходження платника податків не встановлено, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Лія-Трейд» анульовано, встановлено відсутність необхідних умов у ПП «Лія-Трейд» для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення основного виду господарської діяльності. Позивачем договір між ним та ПП «Лія-Трейд» ані під час перевірки, ані при розгляді справи у суді першої інстанції не наданий, висновки судової експертизи не приймаються судом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Під час апеляційного перегляду справи, судовою колегією встановлено, що між ТОВ «БУ 528» та ПП «Лія-Трейд» існували господарські відносини з постачання ПП «Лія-Трейд» на адресу позивача піску у кількості 50 тон за видатковою накладною № РН-000008 від 23.12.2009 та податковою накладною № 1291 від 23.12.2009 на загальну суму 4 000,0 грн., в тому числі ПДВ 666,67 грн. Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі, що підтверджено банківською випискою від 23.12.2009. Відповідачем не оспорюється існування первинних документів (9 аркуш акту перевірки № 60/22-030/34670239), а також придбання товару безпосередньо для використання позивачем у господарської діяльності.

Недоліків при складанні видаткової та податкової накладних з боку податкового органу не встановлено, вони відповідають встановленій формі та містять усі реквізити.

Письмового договору між сторонами не укладалось.

Проте, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, які згідно ст.ст. 626, 627, 638, 639 Цивільного кодексу України, є домовленістю двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, відповідно до ст.6 кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Отже, безумовно договір є підставою для виникнення обов'язків у сторін договору на здійснення певних дій. Але, договір це лише намір сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі первинних документів, які є основою податкового та бухгалтерського обліку платника податків. А тому, відсутність укладеного між сторонами договору не може свідчить про нікчемність господарських операцій та бути підставою для позбавлення права платника податку на формування за результатами господарської операцій валових витрат.

Враховуючи викладене, та той факт, що з боку відповідача не надано належних доказів, в тому числі рішення суду, яким би встановлювались обставини щодо не існування між позивачем та ПП «Лія-Трейд» господарських відносин або складання первинних документів лише з метою ухилення від оподаткування, як підстави для коригування доходів та витрат, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язує можливість формування витрат лише з підтвердженням постачання товарів розрахунковими та первинними документами, обов'язковість складення яких передбачена законодавством, та використання таких товарів у господарської діяльності, тому висновок суду першої інстанції про неправомірне формування позивачем за операцією з ПП «Лія-Трейд» валових витрат, колегія суддів вважає помилковим.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що навіть за умови відсутності у будь-якого суб'єкта господарювання умов для вироблення товарно-матеріальних цінностей та/або надання послуг (виконання робіт), як-то: матеріальних ресурсів, виробничих приміщень, робочої сили і таке інше, не виключена фізична наявність певного товару (послуг, робіт) у розпорядженні відповідної особи та здійснення такою особою господарських операцій з товарами; зокрема, товари можуть залучатися на умовах товарного кредиту, з доставкою покупцю чи безпосередньо особі, якої він перепродається, а роботи можуть виконуватись із залученням найманих працівників та орендованої техніки й так далі. Цивільним та господарським законодавством України передбачена значна кількість видів господарських договорів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без власних складських приміщень, транспорту, з незначною кількістю працюючих, у тому числі, однією посадовою особою. Будь-які матеріальні цінності можуть знаходитися у розпорядженні суб'єкта господарювання й внаслідок незаконного отримання таких цінностей. Але, все це не виключає фізичної наявності товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт), які можуть виступати предметом купівлі-продажу (підряду). Неналежне ведення суб'єктом господарювання бухгалтерського та податкового обліку, не оприбуткування матеріальних цінностей, знаходження таких поза його обліком, знов-таки не виключає можливість фізичної наявності певного товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт) й їх продажу (надання) іншим суб'єктам господарювання. У такому разі, відповідальність за дії щодо ухилення від належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями у податковій звітності, несплату податків з відповідних операцій, в силу частини другої статті 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер) має нести саме та особа, яка допустила такі порушення, а не добросовісний покупець, який веде бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарських операцій у повній відповідності з вимогами законодавства. До того ж, фактів ухилення ТОВ «БУ 528» від оподаткування, зокрема, не декларування відповідних фінансово-господарських операцій, перевіркою не встановлено.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Стаття 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині формування валових витрат в зв'язку з отриманням бухгалтерських послуг суд першої інстанції зазначив, що позивачем за період з 01 жовтня 2009 по 31 грудня 2011 укладено угоди та віднесено на валові витрати бухгалтерські послуги тих же самих осіб, що складають штатну численність бухгалтерського складу ТОВ «БУ 528». Документів, що свідчать про те, що виконавці дійсно проводили певну роботу та отримали результати, які замовник може використовувати в своїй діяльності з метою отримання доходу позивачем надано не було. Акти здачі-приймання надання послуг суд також не може вважати первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки фактичне здійснення вказаних господарських операцій не підтверджено ні під час перевірки, ні у судовому засіданні. Таким чином, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат внаслідок включення до їх складу витрат по сплаті бухгалтерських послуг підтверджено у ході судового розгляду справи та не спростовано висновками експертизи.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних причин.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві затверджено штатний розклад, якім у бухгалтерському складі передбачено посади головного бухгалтера - 1 одиниця, бухгалтера - 2 одиниці.

Також, в матеріалах справи наявні договори, укладені ТОВ «БУ 528» з фізичними особами - підприємцями, про надання бухгалтерських послуг. Надання бухгалтерських послуг за укладеними договорами підтверджується актами виконаних робіт, які відповідають поняттю первинного документа.

Враховуючи, що висновки акту перевірки в частині формування валових витрат за рахунок отримання бухгалтерських послуг від фізичних осіб - підприємців та доводи позивача, викладені в адміністративному позові та підтверджені первинними документами, суперечать один одному для встановлення чи відносяться бухгалтерські послуги, отримані від фізичних осіб - підприємців, що є предметом перевірки, до господарської діяльності ТОВ «БУ 528», та чи дублюють вони функціональні обов'язки бухгалтерів підприємства у справ було призначено судову економічну експертизу.

Згідно з висновком судової економічної експертизи від 29 березня 2013 року № 1587 по адміністративній справі № 2а-2543/12/2770, на підставі змісту первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку в результаті зіставлення періодів виконання обов'язків бухгалтерів ТОВ «БУ 528» та отриманих бухгалтерських послуг від фізичних осіб - підприємців встановлено, що перелік наданих робіт та послуг, як з боку робітників бухгалтерії ТОВ «БУ 528», так і з боку суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не перекликаються та не дублюють один одного.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про пов'язаність отримання позивачем від фізичних осіб - підприємців окремих бухгалтерських послуг із господарською діяльністю позивача, та, враховуючи, що надання таких послуг підтверджується первинними документами, недоліків в оформленні яких податковим органом не встановлено, тому судова колегія вважає, що ТОВ «БУ 528» на підставі вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обґрунтовано віднесло отримані бухгалтерські послуги до валових витрат, оскільки без ведення бухгалтерського обліку неможливо проводити фінансово-господарську діяльність, яка направлена на отримання доходу.

З приводу завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток судовою колегією Севастопольського апеляційного адміністративного суду встановлено.

Під час перевірки з врахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги від 25.07.2012 № 1658/10/10-225 встановлено, що при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року не враховано в тому числі завищення валових витрат щодо включення до рядку 4.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року збитків 2009 року у розмірі 35 572,0 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, розрахованого згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачалось, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Згідно підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами наступних податкових періодів з 01 квітня 2011 року встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, яка передбачає - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року, до складу якого в тому числі входить від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду, тобто те, що утворилось як станом на 1 січня 2010 року, так і що виникло протягом 2010 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат наступних кварталів 2011 року наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Вказаний висновок узгоджується з численною судовою практикою та інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 13.09.2012 № 2019/12/13-12.

Також, на підтвердження цього й Державна податкова служба України прийняла наказ №575 від 05 липня 2012 року «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток».

Таким чином, судова колегія вважає вірним доводи позивача, що ним був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року, а саме: включено до валових витрат до рядку 4.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року збитки 2009 року у розмірі 35 572,0 грн. та правомірно враховано вказані суми у податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Щодо визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб судова колегія зазначає наступне.

Згідно з висновками акту перевірки № 60/22-030/34670239, при видачі та використанні підзвітних коштів по авансових звітах встановлено не утримання податку на доходи фізичних осіб з додаткових доходів, утворених при відшкодування коштів робітникам ТОВ «БУ 528» згідно з авансовими звітами, в зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що підтверджують витрати готівки (оригінали фіскальних чеків, прибуткових касових ордерів чи квитанцій про сплату товарів та послуг відсутні). Також за авансовим звітом від 07.09.2011 на суму 1 892,0 грн. здійснена оплата відрядження працівнику - ОСОБА_5 Але згідно з наказом № 127-к від 06.09.2011 директор підприємства ОСОБА_5 з 07.09.2011 знаходився у черговій відпустці, а згідно з наказом №1 28-к від 06.09.2011 він з 07.09.2011 перебував у відрядженні в м. Києві. До авансового звіту наданий авіаквиток, придбаний 03.09.2011. По авансовому звіту директору компенсовані витрати за авіаквиток в сумі 1704,0 грн. та видані добові в сумі 188,0 грн. (документи, які підтвердили б перебування директора у відрядженні 07.09.2011 до перевірки не надані).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до підпунктів 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно з абз. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Згідно з пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону, який визначає оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Відповідно до підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осі», податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Підпункт 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України також встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп.5.2.1).

Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Згідно з пп.14.1.7 п.140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, а саме: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Отже, до складу витрат платника податку можуть бути включені витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, та витрати, видані під звіт особі для використання них у господарської діяльності платника податку. Проте, таки витрати можуть бути враховані платником податків лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат, та документів, що підтверджують зв'язок таких витрат (відрядження або видача коштів під звіт) з діяльністю такого платника податку. В противному випадку, таки витрати вважаються додатковим благом та включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. При цьому, в такому випадку позивач як податковий агент повинен обчислити, нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів платника податків.

На підставі матеріалів справи, а саме: оригіналів авансових звітів ТОВ «БУ 528» та первинних документів до них, регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «БУ 528» та висновку судової економічної експертизи від 29 березня 2013 року № 1587 по адміністративній справі № 2а-2543/12/2770 судовою колегією Севастопольського апеляційного адміністративного суду встановлено, що витрачання грошових коштів, виданих ТОВ «БУ 528» під звіт, у господарської діяльності позивача підтверджується первинними документами, встановленого зразку, оригінали яких надані під час проведення перевірки та розгляду справи у суді, в тому числі були дослідженні при проведенні експертизи. Звіти про витрачання (авансові звіти) та підтверджуючи документи надані підзвітними особами з дотриманням встановлених строків, розрахунки із підзвітними особами знайшли відображення у бухгалтерському обліку ТОВ «БУ 528».

Обґрунтованість виплати позивачем директору ОСОБА_5 витрат на відрядження до м. Києва у вигляді вартості авіаквитків та добових також документально підтверджена, а саме: пов'язаність відрядження директора підприємства до м. Києва до Фонду державного майна України з господарською діяльністю позивача підтверджується наказом №128-к від 06.09.2011, командировочним посвідченням та договором оренди цілісного майнового комплексу ВАТ «Харківметробуд», власником акцій якого на час відрядження є Фонд державного майна України.

Проте, згідно з висновком судової економічної експертизи від 29 березня 2013 року № 1587 сума необґрунтовано прийнятих первинних документів, якими не можуть бути підтверджені суми виданих підзвітних коштів, складає 489 грн., у тому числі: ОСОБА_6 - 50 грн. у січні 2010; ОСОБА_7 - 120 грн. січні 2010; ОСОБА_8 - 80 грн. у квітні 2010; ОСОБА_9 - 140 грн. у жовтні 2010; ОСОБА_3 - 99 грн. у грудні 2010.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осі», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, а тому сума податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає нарахуванню з доходів співробітників ТОВ «БУ 528», складає 73,35 грн., у тому числі: ОСОБА_6 - 7,50 грн.; ОСОБА_7 - 18 грн.; ОСОБА_8 - 12 грн.; ОСОБА_9 - 21 грн.; ОСОБА_3 - 14,85 грн.

Підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

За цих обставин, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що податкове повідомлення-рішення від 01серпня 2012 року № 0001461700 підлягає визнанню протиправним та скасуванню лише в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 917,93 грн. та застосуванню штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 223,73 грн.

В силу положень ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду не відповідає вищевказаним нормам процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 528» задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 вересня 2013 року у справі № 2а-2543/12/2770 скасувати.

3.Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 528» задовольнити частково.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 25 липня 2011 року № 0000162200 про збільшення ТОВ «Будівельне управління 528» суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 486 269,94 грн., в тому числі за основним платежем - 389 016,0грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 97 253,94 грн.

5.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 25 липня 2012 року № 0000032200 про зменшення ТОВ «Будівельне управління 528» суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 255 000,0 грн.

6.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 01серпня 2012 року № 0001461700 в частині збільшення ТОВ «Будівельне управління 528» суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1 141,66 грн., в тому числі за основним платежем - 917,93грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 223,73 грн.

7.В решті позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 528» - відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва