Ухвала суду № 37125955, 25.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 р.Справа № 2-а-7462/10/2170

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О. Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року по справі за позовом Дочірнього підприємства «Вендельн України» до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Білозерському районі Херсонської області подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою від 07 червня 2011 року Херсонський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов Дочірнього підприємства «Вендельн України» до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнати недійсним податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року № 000162203/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт посилається на те, що по контрагентам позивача по 2, 3 ланцюгу постачання неможливо підтвердити факт надходження податку до бюджету.

Дочірнє підприємство «Вендельн України» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки від 17 грудня 2010 року №789/23-020/23702294 зазначено, що згідно наданих позивачем податкових декларацій з ПДВ, останній заявив до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за червень 2009 р. - 645 797 грн., за липень 2009р. - 1 237 604 грн., за серпень 2009р. - 900 368 грн.

Наведені в акті перевірки суми бюджетного відшкодування за червень, липень та серпень 2009 року підтверджені наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за ці періоди із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за вказані періоди 2009 року, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за червень на 2 815 грн., за липень на 24 204 грн. та за серпень на 60 334 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу зменшено бюджетне відшкодування.

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 2 815 грн. за червень 2009 року податковий орган в акті перевірки обґрунтовує тим, що одним з постачальників позивачу паливно-мастильних матеріалів у травні 2009 року було ЗАТ БК «Содружество» на загальну суму ПДВ 3 377,52 грн., постачальником якого в свою чергу було ТОВ «Торговий дім «Термінал». Постачальником ТОВ «Торговий дім «Термінал» у третьому ланцюгу були ТОВ «Пором-сервіс-термінал» та ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт». Постачальником ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» було ТОВ «Рокада-ХХІ», яке має стан « 3» - прийнято рішення про припинення. Ці обставини на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати ПДВ по постачальнику ТОВ «Рокада-ХХІ».

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 24 204 грн. за липень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що одним з основних постачальників позивачу соняшника у червні 2009 року було ТОВ «Адель Експо» на загальну суму ПДВ 1 367 969,09 грн., постачальниками якого були такі підприємства як ПП «Агроекспо» на суму ПДВ 24 999,70 грн., ПП «ТАС Агротранс» на суму ПДВ 393 833,33 грн., ТОВ «Агрофірма ім. Шевченко» на суму ПДВ 166 855,20 грн., ТОВ «Вісмут-2009» на суму ПДВ 323 761,34 грн., ТОВ «Багмір» на суму ПДВ 415 851,58 грн. Постачальником ПП «Агроекспо» по третьому ланцюгу є ПП «Херсонський завод пластикових виробів», а постачальником останнього по четвертому ланцюгу було ПП «Биа Плюс». В свою чергу постачальником ПП «Биа Плюс» по п'ятому ланцюгу було ТОВ «Південна будівельна компанія 9», яке згідно відповіді ДПІ у Приморському районі м. Одеса №36345/7/23-513 від 09 червня 2010 року не знаходиться за юридичною адресою та входить до переліку платників податків високого ризику. Ці обставини на думку ДПІ також роблять неможливим підтвердження факт сплати ПДВ по постачальнику ТОВ «Південна будівельна компанія 9».

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 60 334 грн. за серпень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що одним з постачальників позивачу соняшника у липні 2009 року було ТОВ «Шторм» на загальну суму ПДВ 71 049,95 грн. Згідно відповіді ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №7/23-037 від 19 жовтня 2010р. провести перевірку ТОВ «Шторм» з питань взаєморозрахунків з ДП «Вендельн Україна» неможливо в зв'язку із вилученням працівниками міліції документів ТОВ «Шторм». Одним з постачальників позивачу паливно-мастильних матеріалів у липні 2009 року було ЗАТ БК «Содружество» на загальну суму ПДВ 11 735,31 грн., постачальником якого в свою чергу було ТОВ «Торговий дім «Термінал». Постачальником ТОВ «Торговий дім «Термінал» у третьому ланцюгу були ТОВ «Пром-сервіс-термінал» та ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт». Постачальником ТОВ «Пром-сервіс-термінал» було ПІІ «Лукойл-Україна» та ТОВ «ТД Атланта», які згідно бази даних ДПА у 2009 р. мало стан « 36», а з березня 2010 р. стан « 10». Ці обставини за твердженням ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати ПДВ по постачальникам у четвертому ланцюгу - ПП «Лукойл-Україна» та ТОВ «ТД Атланта». Також ДПІ вказує на те, що постачальником ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» було ТОВ «Рокада-ХХІ», яке має стан « 3» - прийнято рішення про припинення. Ці обставини на думку ДПІ роблять неможливим підтвердження факту сплати ПДВ по постачальнику ТОВ «Рокада-ХХІ».

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що згідно акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування за червень, липень та серпень 2009 року ґрунтується виключено на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в першому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок товарів.

Суд першої інстанції встановив, що одним з видів діяльності позивача є експорт зернових культур за межі митної території України, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями зовнішньоекономічних контрактів позивача із нерезидентом - компанією «Ю.С. Юкрейн Саппорт ГмбХ» (Німеччина), копіями вантажно-митних декларацій та податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій. Враховуючи, що позивач є експортером зернових культур (соняшника), поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Суд першої інстанції встановив, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за періоди які перевірялись, що підтверджено матеріалами справи - наданими позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, видаткових та товарно-транспортних накладних, довідок про приймання соняшника, договорів на поставку соняшника,

Також суд першої інстанції встановив, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та суб'єктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав товари (послуги). Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтвердила факт придбання позивачем товару у постачальників по першому ланцюгу: ЗАТ БК «Содружество» на загальну суму ПДВ 3 377,52 грн. - у травні 2009р. та на 11 735,31 грн. - у липні 2009 р.; ТОВ «Адель Експо» на загальну суму ПДВ 1 367 969,09 грн. у червні 2009 р.; ТОВ «Шторм» на загальну суму ПДВ 71 049,95 грн. у липні 2009 р., що також підтверджено наданими позивачем копіями документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факти придбання, перевезення, приймання та зберігання товарів від вказаних постачальників по першому ланцюгу, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення товару, акти приймання автотранспорту на зернозберігальному підприємстві, довідки про приймання соняшника.

Проте докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності постачальника у першому ланцюгу - ТОВ «Шторм», та постачальників у четвертому та п'ятому ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Окрім іншого суд першої інстанції встановив, що згідно наданої ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області копії податкової декларації ТОВ «Шторм» з ПДВ за липень 2009р. із додатком №5, дане підприємство в повному обсязі відобразило у складі своїх податкових зобов'язань обсяг поставки позивачу соняшника у липні 2009 року на суму ПДВ 71 049,95 грн.

Суд першої інстанції встановив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у першому четвертому та п'ятому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем суми бюджетного відшкодування, а факт того, що податковий кредит у спірних періодах формувався позивачем виключно на підставі податкових накладних, які виписані суб'єктами господарювання, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що дії позивача при формуванні бюджетного відшкодування з ПДВ за червень, липень та серпень 2009 року свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, з'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляну справи, у судове засіданні не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, внаслідок чого, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

17 грудня 2010 року на підстав ч. 1 п. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадовими особами Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області проведена позапланова невиїзна документальна перевірки ДП «Вендельн Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень - серпень 2009 року.

За наслідками перевірки складений акт від 17 грудня 2010 року № 789/23-020/23702294 (т. 1 а.с. 1321), на підставі якого податковий орган прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0001622301/0 від 23 грудня 2010 року (т. 1 а.с. 8), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року в розмірі 2 815 грн., за липень 2009 року - 24 204 грн., за серпень 2009 року 60 334 грн.

Відповідно до акту перевірки, письмових заперечень та апеляційної скарги податкового органу єдиною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень - серпень 2009 року в розмірі 87 353 грн., є встановлення податковим органом обставини діяльності постачальників позивача у першому, четвертому та п'ятому ланцюгах постачання, а саме неможливість проведення перевірок ТОВ «Шторм» у зв'язку із вилученням працівниками міліції документів; ТОВ «Рокада-ХХІ», яке має стан « 3» - прийнято рішення про припинення; ТОВ «Південна будівельна компанія 9», яка не знаходиться за юридичною адресою та входить до переліку платників податків високого ризику.

При цьому як при проведенні перевірки, як при розгляді справи судом першої інстанції так і при апеляційному оскарженні судового рішення податковий орган не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за грудень 2009 року; не посилається на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та суб'єктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав товар. Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факт придбання позивачем товару у постачальників по першому ланцюгу. При цьому згідно наданої ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області копії податкової декларації ТОВ «Шторм» з ПДВ за липень 2009р. із додатком №5, дане підприємство в повному обсязі відобразило у складі своїх податкових зобов'язань обсяг поставки позивачу соняшника у липні 2009 року на суму ПДВ 71 049,95 грн.

Апеляційний суд погоджується із встановленими судом першої інстанції фактами реальності здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявності у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку, що підтверджено матеріалами справи.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що порушення податкової дисципліни контрагентами позивача по третьому, п'ятому ланцюгу постачання не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, та отримання бюджетного відшкодування, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічні висновки містяться також у судових рішеннях Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року у справі № 21-593во06, від 11 грудня 2007 року в справі № 21-1376во06, від 09 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року в справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року в справі № 21-47а10.

Таким чином, з урахуванням положень п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час формування податкового кредиту та заявленя сум ПДП до бюджетного відшкодування, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за липень-серпень 2009 року на суму 87 353 грн., та про визнання спірного рішення недійсним.

Доводи апеляційної скарги, які повністю дублюють доводи письмових заперечень податкового органу на адміністративний позов (т. 2 а.с. 38-43) не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ст. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко