Рішення № 3712554, 13.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/255

13.05.09

За позовом

прокурора м. Бердичева в інтересах держави в особі Фінансового управління виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області

до

Акціонерного комерційного банку «Київ»

про

розірвання договору банківського вкладу та стягнення 3 298 661,74 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники

від позивача:

Оверчук Л.О. (довіреність № 15/1175 від 08.05.2009);

Тимошенко А.Г. (довіреність № 15/1176 від 08.05.2009);

від відповідача –

не з’явився;

від прокуратури –

Некрасов О.М. (посвідчення № 180 від 07.12.2004).

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Бердичева в інтересах держави в особі Фінансового управління виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (далі –Вкладник або позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ»(далі –Банк або відповідач) про розірвання договору № 6508 банківського вкладу (депозиту) з правом поповнення або зменшення та щомісячною виплатою процентів від 12.03.2008, укладеного між Відповідачем та Позивачем, (далі –Депозитний договір) у зв’язку із невиконанням відповідачем його умов, а також стягнення 3 061 500 грн. вкладу та нарахованої за несвоєчасне повернення вкладу пені в сумі 237 161,74 грн.

У судовому засіданні 13.05.2009 позивач, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1 061 500 грн. вкладу, 72 296,34 грн. нарахованих на суму вкладу відсотків за грудень 2008 року –березень 2009 року, а також 177 756,01 грн. пені нарахованої за прострочення повернення вкладу та виплати відсотків.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Депозитним договором щодо повернення на першу вимогу Клієнта суми вкладу (пункт 3.2.5) та виплати в установлені пунктом 2.4 Депозитного договору строки відсотків. За вказані прострочення позивачем на підставі пункту 4.3 Депозитного договору нарахована пеня за період з листопада 2008 року до травня 2009 року.

Відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) письмового відзиву не подав. Проте, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із неможливістю представника Банку прийняти участь у судовому засіданні.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника позивача, який проти перенесення розгляду справи заперечував, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- обставини, на які посилається відповідач у поданому ним клопотанні, документально не підтверджені. Зокрема, не подано доказів, що підтверджують факт неможливості участі представника Банку в даному судовому засіданні;

- у разі наміру надати заперечення на позов чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання;

- у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду;

- відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не визнає поважними причини нез’явлення представника відповідача у судове засідання, а також не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2008 між позивачем (Вкладник) та Банком укладено Депозитний договір, відповідно до якого Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок № 25463007807005 (далі –вкладний (депозитний) рахунок), а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти з рахунку спеціального фонду № 31528333800005 у безготівковій формі (далі –Вклад), у сумі 2 000 000 гривень 00 копійок, та з рахунку спеціального фонду № 31523888800005 у безготівковій формі у сумі 680 000 гривень 00 копійок.

Перерахування грошових коштів по закінченню терміну дії Договору чи за вимогою Вкладника буде здійснюватися на рахунок вказаний в пункті 1.2. згідно призначення (пункт 1.1).

У відповідності до умов цього Договору Вкладником може здійснюватися перерахування коштів на Вклад (депозит) з рахунків, відкритих в ГУДКУ в Житомирській області код 811039: рахунки спеціальних фондів - № 31528333800005, № 31523888800005 (пункт 1.2 Депозитного договору).

Дата повернення Вкладу (депозиту) –11 березня 2009 року (пункт 1.3 Депозитного договору).

Процентна ставка на Вклад (депозит) становить 16,1% річних (пункт 1.4 Депозитного договору).

Відповідно до розділу 2 Депозитного договору нарахування процентів на Вклад (депозит) здійснюється Банком щомісячно на фактичний середньоденний залишок грошових коштів на вкладному (депозитному) рахунку протягом розрахункового періоду, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (з урахуванням вихідних та святкових днів) (пункт 2.1). Розрахунковий період становить строк в один календарний місяць, починаючи з першого по останній календарний день звітного місяця (пункт 2.2). Банк виплачує нараховані проценти щомісячно з 01 по 05 число місяця, наступного за звітним, а також у день повернення Вкладу (депозиту), шляхом перерахування суми нарахованих процентів на доходний рахунок Вкладника, № 31416534700005 в ГУДКУ в Житомирській області код 811039 (пункт 2.3).

Пунктом 3.2 Депозитного договору передбачені зобов’язання Банку, зокрема: нараховувати та сплачувати Вкладнику проценти на Вклад (депозит) згідно з умовами, визначеними розділом 2 цього Договору (підпункт 3.2.3); повернути всю суму вкладу (депозиту) або його частину на першу вимогу Вкладника, про що Вкладник письмово повідомляє Банк за 1 (один) робочий день до запланованого повернення. При цьому, сума вкладу (депозиту) або його частина повертаються Банком на ті рахунки Вкладника, з яких кошти були перераховані на вкладний депозитний) рахунок і які зазначені в пункті 1.2. цього Договору (підпункт 3.2.5).

Пунктом 3.3 Депозитного договору передбачені права Вкладника, зокрема: частково вилучати грошові кошти з вкладного (депозитного) рахунку до настання дати повернення Вкладу (депозиту), про що Банку надається письмове повідомлення за 1 (один) робочий день до такого вилучення (підпункт 3.3.3); повністю вилучати грошові кошти з вкладного (депозитного) рахунку до настання дати повернення Вкладу (депозиту) в разі нестачі власних коштів на виплату заробітної плати та оплату енергоносіїв в бюджетній сфері, про що Банку надається письмове повідомлення за 1 (один) робочий день до такого вилучення (підпункт 3.3.5).

Між позивачем та відповідачем були укладені 22.04.2008 та 01.07.2008 договори про внесення змін та доповнень № 1 та № 2 до Депозитного договору, згідно з якими змінювалися рахунки вказані у пункті 1.2 Депозитного договору.

На виконання умов Депозитного договору позивач перерахував на рахунок відповідача суму Вкладу, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позивача, з якої вбачається, що на вказаному рахунку станом на листопад 2009 року обліковувалось 2 500 000 грн.

27.10.2008 та 30.10.2008 позивач звертався до відповідача з вимогами №1410, №1132 повернути Вклад у сумі 2 000 000 грн. та 200 000 грн., відповідно, на вказані в цих заявах рахунки.

Проте, відповідач вказані вимоги не виконав.

11.11.2008 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1500 та листом №1501, у яких просив Банк виконати умови підпункту 3.2.5 пункту 3.2 та пункту 2.4 Депозитного договору та перерахувати позивачу зазначені у завах від 27.10.2008 №1410 та від 30.10.2008 №1132 суми коштів, всього 2 200 000 грн., а також виплатити заборгованість по відсотках за жовтень 2008 року в сумі 60 655 грн.

Вказані претензії відповідач також не задовольнив.

У судовому засіданні представники позивача надали суду підписаний з обох сторін акт звірки сум депозитного вкладу та сум відсотків за Депозитним договором станом на 13.05.2009 (день судового засідання), відповідно до якого за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем: за депозитом у сумі 500 000 грн. (за загальним фондом міського бюджету) та 561 500 грн. (за спеціальним фондом міського бюджету); 72 296,34 грн. за нарахованими на депозит відсотками.

За таких обставин позов (з урахуванням уточнюючих вимог) підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Як убачається з Депозитного договору, його було укладено на умовах строкового вкладу, а пунктами 3.2.5 та 3.3.5 цього Договору передбачено дострокове повернення Вкладу та умови повернення останнього.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Банк зобов’язаний був видати Вкладнику суми депозиту на його вимоги з урахуванням умов та у строки викладені у пунктах 3.2.5 та 3.3.5 Депозитного договору.

Проте, відповідач всупереч вище вказаним положенням законодавства та умовам Депозитного договору свого зобов’язання не виконав.

Факт наявності у Банку заборгованості за за депозитом у сумі 500 000 грн. (за загальним фондом міського бюджету) та 561 500 грн. (за спеціальним фондом міського бюджету); 72 296,34 грн. за нарахованими на депозит відсотками, позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частинах стягнення з відповідача заборгованості за депозитом та нарахованих на нього відсотків є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.3 Депозитного договору у випадку неповернення суми за Вкладом (депозитом) та суми процентів з вини Банку пізніше ніж наступний за датою повернення Вкладу (депозиту) чи процентів день, Банк сплачує Вкладнику пеню у розмірі 0,1% від неповерненої суми за кожен день затримки виплати.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача нараховану на підставі пункту 4.3 Депозитного договору пеню за несвоєчасне повернення депозиту за період з 21.12.2008 року до 13.05.2009, а також пеню за прострочення сплати відсотків за жовтень –грудень 2008 року, січень –березень 2009 року станом до 13.05.2009.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України № 53 від 09.02.2009 у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи наведене, позивач не мав права нараховувати пеню на зобов’язання на які поширюється дія мораторію після введення мораторію.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частини 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведені норми, положення статей 253, 254 ЦК України, умови Депозитного договору, беручи до уваги час введення у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд керуючись статтею 55 ГПК України здійснює перерахунок пені, яка складає:

Сума боргу

(грн.)

Період нарахування

(включно)

кількість днів прострочення

2-на облікова ставка НБУ

пеня

(грн.)

2 000 000

з 21.12.2008 до 29.12.2008

9

24 %

11 803,27

1 061 500

з 21.12.2008 до 08.02.2009

50

24 %

34 898,63

60 650,81

(відсотки за жовтень 2008 року)

з 07.11.2008 до 11.11.2008

5

24 %

199,40

40 495,24

(відсотки за листо-пад 2008 року)

з 09.12.2008 до 09.12.2008

1

24 %

26.62

39 988,93

(відсотки за грудень 2008 року)

з 07.01.2009 до 08.02.2009

33

24 %

867,70

6 836,99

(відсотки за

січень 2009 року)

з 07.02.2009 до 08.02.2009

2

24 %

8,99

7 677,94

(відсотки за

лютий 2009 року)

з 07.03.2009 до 13.05.2009

68

24 %

343,29

2 476,75

(відсотки за бере-зень 2009 року)

з 07.04.2009 до 13.05.2009

37

24 %

60,25

Всього:

48 208,15

Отже, підлягає стягненню пеня у сумі 48 208,15 грн.

Щодо введеного у Банку мораторію, то суд зазначає наступне.

Враховуючи норми статті 2 частин 2 статей 58, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов’язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобов’язання з повернення депозиту та сплати нарахованих на нього відсотків за жовтень 2008 року –січень 2009 року до введення мораторію. Ці зобов’язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту та нарахованих на нього відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв’язку із невиконанням зобов’язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (кредиторів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, з депозитного рахунку №25463007807005 в Житомирській філії АКБ «Київ», код філії банку 311807) на користь Фінансового управління виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (13300, м. Бердичів, пл. Жовтнева, 1, ідентифікаційний код 02313453, р/р 35414004001760, рахунок загального фонду –31420000800005, рахунки спеціальних фондів –31528333800005, 31523888800005, 31525444800005, 31522901700005, в ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039) 1 061 500 (один мільйон шістдесят одну тисячу п’ятсот) грн. вкладу.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, к/р 32000178901 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024) на користь Фінансового управління виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (13300, м. Бердичів, пл. Жовтнева, 1, ідентифікаційний код 02313453, р/р 35414004001760, рахунок загального фонду –31420000800005, рахунки спеціальних фондів –31528333800005, 31523888800005, 31525444800005, 31522901700005, в ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039) 72 296 (сімдесят дві тисячі двісті дев’яносто шість) грн. 34 коп. відсотків, 48 208 (сорок вісім тисяч двісті вісім) грн. 15 коп. пені, а також 11 820 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 106 (сто шість) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 18.05.2009