Постанова № 37123971, 13.02.2014, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 205/3274/2012

1/205/244/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2014м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

прокурора Багрія Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК України на сім років позбавлення волі, про поновлення строків на касаційне оскарження,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Жмеринського міськрайонного суду від 15.11.2012 ОСОБА_1 був засуджений за ч. 3 ст. 289 КК України на сім років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20.02.2013 вищезазначений вирок залишено без змін.

22.01.2014 засуджений ОСОБА_1 звернувся в Жмеринський міськрайонний суд з касаційною скаргою на рішення суду та клопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження, який ним пропущений в зв'язку з тим, що він загубив вирок суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу до якої подано клопотання про поновлення строків просив розглянути у його відстійсь.

Про день і час розгляду даного клопотання своєчасно були повідомлені сторони, втому числі і засуджений, які не з'явились в судове засідання та не виявили бажання прийняти участь у розгляді клопотання, що у відповідності до ч. 3 ст. 353 КПК України (1960р.) не перешкоджає розгляду клопотання.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання засудженого заперечив, вважає причини пропуску строків на касаційне оскарження рішень суду не поважними.

Суд вважає, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню в зв'язку з таким.

Кримінальна справа була розглянута за правилами КПК України 1960 року.

Згідно з ч. 4 ст. 386 КПК України (1960р.), у разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 353 КПК України (1960р.), у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу,

постанову, про відновлення пропущеного строку.

Згідно з ч. 4 цієї Статті, за результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Згідно з ч. 5 цієї Статті, постанова судді чи ухвала суду, винесена відповідно до частини першої чи частини четвертої цієї статті, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.

В судовому засіданні згідно матеріалів кримінальної справи встановлено, що засуджений ОСОБА_1 отримав копії вироку суду першої та ухвалу апеляційної інстанції. Під час розгляду апеляційної скарги його інтереси захищала адвокат ОСОБА_2.

Вказані засудженим в клопотанні підстави для поновлення строків на касаційне оскарження судових рішень, а саме те, що ним рішення та ухвала суду були загублені, самі-по-собі не є поважними та нічим не підтверджені, а інших підстав, які б давали суду можливість поновити йому строк касаційного оскарження, засуджений не вказав.

Керуючись ст.ст. 353, 386 КПК України суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відновленні пропущеного строку засудженому ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішень суду і визнати касацію такою, що не підлягає розгляду.

Апеляція на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії постанови через Жмеринський міськрайонний суд.

Головуючий А.М. Заярний