Рішення № 37123895, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/376/14 12.02.14

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс»До1) Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 2) Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»Простягнення 7 281,99 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаКриворот Ю.В.Від відповідача 1 не з'явивсяВід відповідача 2Панталієнко Т.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - Відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» (надалі - Відповідач 2) про стягнення 7 281,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» на підставі договору добровільного комплексного страхування ризиків №468-12.АК01.81 від 13.03.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Fiat», державний реєстраційний номер АА 1214 КІ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Chevrolet», державний реєстраційний номер АА 6873 КЕ, працівником якого скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС/5781181), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідачів. Просить стягнути з відповідача 1 суму збитків в порядку регресу у розмірі 5 972,43 грн., а з відповідача 2 різницю між фактичним розміром шкоди і вартістю ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 624,56 грн., відшкодування витрат на оплату послуг за одержання довідки ДАІ про обставини ДТП у розмірі 115,00 грн., витрати на оплату послуг за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 450,00 грн. та витрати на одержання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у розмірі 120,00 грн., що загалом становить 1 309,56 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.01.2014 р.

24.01.2014 р. через канцелярію суду надійшов лист від МТСБУ №7/2-28/1629 від 21.01.2014 р. з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ по полісу №АВ/8404851.

В судовому засіданні 29.01.2014 р. представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи заяви Єгорова А.Г. на виплату страхового відшкодування.

У судовому засіданні 29.01.2014 р. представником відповідача 2 надано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач 2 відзначає, що розмір виплачено позивачем страхового відшкодування становить 6 596,99 грн., який не є більшим ніж 50 000,00 грн. (ліміт відповідальності за полісом №8404851), а тому обов'язок з відшкодування шкоди у розмірі 6 596,99 грн. покладається на відповідача 1, оскільки саме останнім застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача 2, у зв'язку із чим останній є неналежним відповідачем у справі. Крім того, відповідач 2 також відзначив, що підстави для стягнення з останнього різниці між фактичним розміром виплаченого страхового відшкодування та розміром відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу забезпеченого позивачем транспортного засобу відсутні, оскільки між ВАТ НАСК «Оранта» та відповідачем 2 укладено договір добровільного страхування №923742 від 07.06.2012 р. Також, відповідач 2 заперечував у стягненні витрат на оплату послуг за одержання довідки ДАІ про обставини ДТП у розмірі 115,00 грн., витрати на оплату послуг за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 450,00 грн. та витрати на одержання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у розмірі 120,00 грн. з підстав необґрунтованості даних позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2014 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача 1, розгляд справи відкладено до 12.02.2014 р.

03.02.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, з урахуванням поданого відповідачем відзиву на позовну заяву.

Також, 03.02.2014 р. через канцелярію від представника позивача надійшли письмові уточнення позовних вимог, за змістом яких позивач просив суд стягнути з відповідача 1 матеріальний збиток, що дорівнює вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Fiat» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, внаслідок пошкодження автомобілю у ДТП, в розмірі 5 462,43 грн., а з відповідача 2 франшизу у розмірі 510,00 грн., різницю між вартістю відновлювального ремонту та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу у розмірі 624,56 грн., витрати на оплату послуг з оформлення довідки ДАІ у розмірі 115,00 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 450,00 грн., та 120,00 грн. витрати на послуги з одержання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2013 р. у справі №3-2158/13.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судове засідання з'явився, надав письмові пояснення по справі, за змістом яких позовні вимоги визнав частково у розмірі 1 134,56 грн.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду документи та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0208102932323, яке отримано останнім 17.01.2014 р., а також відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 1 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2012 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» та Єгоровим А.Г. укладено договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних із використанням транспортного засобу №468-12.АК01.81, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Fiat», державний реєстраційний номер АА 1214 КІ.

05.03.2013 р. о 17 годині 10 хвилин Буковська Вікторія Олексіївна, керуючи транспортним засобом автомобілем «Chevrolet», державний реєстраційний номер АА 6873 КЕ, на перехресті нерівнозначних доріг по вул. Смілянській та Малогвардійській у місті Києві, рухаючись по другорядній дорозі не надала дорогу автомобілю марки «Fiat», державний реєстраційний номер АА 1214 КІ, що призвело до зіткнення та пошкодження обох транспортних засобів, що підтверджується довідкою СОМ ДТП Солом'янського ВДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2013 р. у справі №3-2158/13 водія Буковську Вікторію Олексіївну визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №849 про визначення вартості матеріального збитку, складеного 18.03.2013 р. ФОП Білоус І.А., вартість матеріального збитку, завданого власникові «Fiat», державний реєстраційний номер АА 1214 КІ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 972,43 грн.

Згідно рахунку №РАСС065191 від 13.03.2013 р., складеного ТОВ «Росавто» (СТО) вартість відновлювального ремонту автомобіля «Fiat», державний реєстраційний номер АА 1214 КІ, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 6 596,99 грн.

13.03.2013 р. страхувальник позивача звернувся до останнього із заявою на виплату страхового відшкодування за змістом якої просив перерахувати страхове відшкодування у розмірі 6 596,99 грн., на рахунок виконавця відновлювального ремонту (ТОВ «Росавто») згідно рахунку №РАСС065191 від 13.03.2013 р.

Страховим актом №6925/468-12.АК01.81 від 26.03.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки «Fiat», державний реєстраційний номер АА 1214 КІ, внаслідок ДТП, що сталося 05.03.2013 р. о 17 годині 10 хвилин на перехресті нерівнозначних доріг по вул. Смілянській та Малогвардійській у місті Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 6 596,99 грн.

На підставі страхового акту, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ТОВ «Росавто» (СТО) суму страхового відшкодування у розмірі 6 596,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №95 від 26.03.2013 р. та №119 від 02.04.2013 р.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем понесено витрати на отримання довідки ДАІ у розмірі 115,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1400 від 12.04.2013 р., рахунком-фактурою №СФ-0000450 від 01.04.2013 р. та актом №ОУ-0000450 від 01.04.2013 р., витрати на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 450,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1343 від 26.03.2013 р. та витрати на отримання постанови суду у розмірі 120,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №212 від 24.05.2013 р., рахунком-фактурою №31 від 17.05.2013 р. та актом надання послуг №701 від 17.05.2013 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього перейшло в межах суми 7 281,99 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Буковської Вікторії Олексіївни, тобто водія, який керував автомобілем «Chevrolet», державний реєстраційний номер АА 6873 КЕ, встановлена у судовому порядку.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2013 р. у справі №3-2158/13 вбачається, що Буковська В.О., працює у ПАТ «Дарниця», яке є власником транспортного засобу автомобіля «Chevrolet», державний реєстраційний номер АА 6873 КЕ.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, враховуючи, що власником транспортного засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер АА 6873 КЕ є ПАТ «Дарниця», а Буковська В.О. керувала зазначеним транспортним засобом в силу трудових правовідносин з ПрАТ «Дарниця», обов'язок з відшкодування шкоди завданої автомобілю «Fiat», державний реєстраційний номер АА 1214 КІ, покладається на останнього.

З матеріалів справи також вбачається, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ПрАТ «Дарниця» за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобілю «Chevrolet», державний реєстраційний номер АА 6873 КЕ, була застрахована - відповідачем згідно із полісом №АВ/8404851.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність ПрАТ «Дарниця», за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобілю «Chevrolet», державний реєстраційний номер АА 6873 КЕ застраховано - відповідачем, що підтверджується полісом №АВ/8404851, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Положеннями п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Претензією щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу №148 від 24.04.2013 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 6 596,99 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи (звіту №849 від 18.03.2013 р.) підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «Fiat», державний реєстраційний номер АА 1214 КІ внаслідок спірного ДТП становить 5 972,43 грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 6 596,99 грн.

Полісом №АВ/8404851 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн. франшиза 510,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи визначені полісом №АВ/8404851 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5 462,43 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно звіту експерта 5 972,43 грн. - 510,00 грн. франшизи за полісом) до звернення позивача із позовом до суду.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 5 972,43 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням письмових уточнень, до відповідача 2 суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

Верховним Судом України у листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхування наземного транспортного засобу, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру школи, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто спеціальним законам, який застосовується до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем 1, зокрема ст. 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема ст. 29 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме в даному випадку, вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта, а не рахунків СТО.

Виплата позивачем страхового відшкодування у розмірі 6 596,99 грн. на користь страхувальника, шляхом оплати рахунку СТО згідно заяви страхувальника не суперечить приписам ст. 29 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів №468-12.АК01.81 від 13.03.2012 р., а Закон України «про страхування» відповідних застережень не містить.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума боргу у розмірі 624,56 грн., яка є різницею між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (тобто шкодою, що повинна бути відшкодована відповідачем 1) та розміром фактично заподіяної шкоди транспортному засобу страхувальника позивача, підлягає стягненню з відповідача-2.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому, якщо шкода завдана працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то, згідно з частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, така шкода відшкодовується роботодавцем винної особи.

Отже, відповідальність за заподіяну шкоду в сумі, яка не підлягає відшкодуванню за полісом №АВ/8404851, покладається на особу, відповідальну за її заподіяння, а відтак ПрАТ «Дарниця» зобов'язано відшкодувати позивачу завдану шкоду у розмірі 510,00 грн. (франшиза за полісом).

Аналогічного висновку дійшов Вищій господарський суд у постанові від 09.10.2012 р. №5023/4833/11.

При цьому, суд відзначає про хибність висновку відповідача 2, викладеному у відзиві на позовну заяву, про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача 2 шкоди, яка не підлягає відшкодуванню за полісом №АВ/8404851, з огляду укладання відповідачем 2 з ВАТ НАСК «Оранта» договору добровільного страхування №923742 від 07.06.2012 р., оскільки за умовами вказаного договору та норм чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про страхування», у страховика за договором добровільного виникає обов'язок з відшкодування шкоди завданої безпосередньо об'єкту страхування, а не шкоди завданої третім особам, за участю забезпеченого за договором об'єкта страхування (транспортного засобу).

Щодо стягнення з відповідача 2 позивача понесених позивачем на оплату послуг з оформлення довідки ДАІ у розмірі 115,00 грн., витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 450,00 грн. та витрати на послуги з одержання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2013 р. у справі №3-2158/13 у розмірі 120,00 грн. суд відзначає наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до якого, зокрема, не віднесено витрати страхувальника на виготовлення довідок відповідних органів та на проведення експертиз.

Із змісту абзацу 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. №01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування» вбачається, що витрати страхувальника, які не передбачені статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, на проведення авто товарознавчої експертизи, на оплату вартості послуг з оформлення та видачі довідки ДАІ, не входять до суми страхового відшкодування, оскільки такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат (постанова Вищого господарського суду України від 21.05.2013 р. №22-17-25-26/366-07-7922).

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 витрат позивача на оформлення довідки ДАІ, суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та витрат на отримання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2013 р. у справі №3-2158/13 з огляду на те, що такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належить до господарських витрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» страхового відшкодування у розмірі 5 462,43 грн. та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» на користь позивача шкоди у розмірі 1 134,56 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» (03680, м. Київ, М. Грінченка, 4; ідентифікаційний код 32641358) страхове відшкодування у розмірі 5 462 (п'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 370 (одна тисяча триста сімдесят) грн. 25 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13; ідентифікаційний код 00481212) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» (03680, м. Київ, М. Грінченка, 4; ідентифікаційний код 32641358) шкоду у розмірі 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 19 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2014 р.