Постанова № 37123638, 28.01.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року ( 16 год. 00 хв.)Справа № 808/8999/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

за участю секретаря судового засідання Я.М. Муха

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача 1 - Нідзельська Т.Л.

від відповідача 2 - Касянова Я.С., Переверзєва О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовною заявою: ОСОБА_5

До відповідачів: 1.Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області

2. Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55)

про: визнання наказу про звільнення протиправними, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_5 (далі -позивач) до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (далі-відповідач1) «про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на; службі та зобов'язання сплатити грошове й речове забезпечення за час вимушеного прогулу».

У судовому засіданні, у зв'язку з тим, що позовні вимоги стосуються Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) суд за клопотання відповідача 1, залучив в якості відповідача 2 Софіївську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) (далі-відповідач2), проти чого представник позивача не заперечив.

У зв'язку з чим позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правопорушення на які посилається відповідач 1 та 2 у службових розслідуваннях не є підтвердженими, до проходження служби позивача умисно не допускали, відповідно оскаржувані накази є протиправними, а позивача слід поновити на службі.

Представники відповідача 1 та 2 позов не визнали у повному обсязі, просили у його задоволенні відмовити та пояснили, що звільнення позивача із Державної кримінально-виконавчої служби України відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, Позивач ОСОБА_5, проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) (далі - СВК №55) з 31.08.2012 по 16.08.2013 рік. На підставі наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 16.08.2013 року №69 о/с вона була звільнена у відповідності до вимог п.63 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114, за порушення дисципліни (на підставі подання керівництва Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55)).

За період проходження служби позивачем та до моменту звільнення судом встановлено наступне.

Як зазначають відповідачі, під час виконання своїх службових обов'язків молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) ОСОБА_5 був допущений дисциплінарний проступок, а саме наступні дії.

01.06.2013 Позивач у складі чергової зміни ВНіБ заступила на пост оператора пульту оперативного зв'язку та сигналізації виправної колонії. Перед заступанням на службу молодший сержант внутрішньої служби ОСОБА_5 була ознайомлена із заходами безпеки, що підтверджується її власним підписом у Відомості про забезпечення нагляду на добу у СВК №55 від 01.06.2013. В ході несення служби на посту Позивач допустила у приміщення чергової частини установи засудженого ОСОБА_6 (далі-засуджений) без супроводу членів чергової зміни або оперативної групи чоловічої статі, чим грубо порушила п.28.4. Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально - виконавчих установах, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань Виконання покарань від 22.10.2004 № 205.

У судовому засіданні представником позивача, була надана скарга засудженого до прокурора області, в якій він зазначає про те, що від нього вимагали надати пояснення проти позивача по подіям 01.06.2013.

Суд не може прийняти даний доказ як належний, у зв'язку з тим, що неможливо достовірно встановити хто саме складав цю скаргу. Крім того, доказів направлення цієї скарги зазначеному адресату та офіційної відповіді на цю скаргу суду надано не було.

З пояснень відповідачів, позивач своїми діями поставила під загрозу не лише власну безпеку, а також могла спровокувати надзвичайну ситуацію в установі виконання покарань. Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, було проведене службове розслідування стосовно вчиненого порушення ОСОБА_5

Від підпису щодо ознайомлення із висновком службового розслідування від 06.06.2013 позивач відмовилася, про що був складений відповідний Акт від 13.06.2013.

На підставі висновку службового розслідування, начальником установи СВК №55 був виданий наказ від 13.06.2013 року №30 «Про покарання винних за порушення заходів особистої безпеки», в якому був зазначений вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у ДКВС України.

Позивач була ознайомлена зі змістом вищезазначеного наказу від 13.06.2013 року №30, про що свідчить підпис позивача на наказі.

Позивач зазначає про те, що її не ознайомили із наказом від 13.06.2013 року №30, однак підпис зроблений позивачем власноруч на самому наказі, спростовує обґрунтування позивача про несвоєчасне ознайомлення її з наказом. Крім того, той факт, що позивач була ознайомлена з наказом від 13.06.2013 року №30 свідчить і те, що 13.06.2013 позивач написала заяву на ім'я начальника СВК №55 з вимогою надати всі наявні матеріали стосовно її звільнення та у скарзі від 25.06.2013 (а.с. 13) позивач зазначає про те, що її з наказом ознайомили та видали копію даного наказу.

17.06.2013 року Позивач знову звернулася до начальника установи із заявою про отримання трудової книжки та проведення з нею повного розрахунку у зв'язку із її звільненням.

19.06.2013 року позивачу відділом по роботі з персоналом СВК №55 було надіслана відповідь із повторним роз'ясненням про те, що наказ про покарання від 13.06.2013 року №30 не звільняє її зі служби, а лише констатує факт порушення нею службової дисципліни. Також, їй було роз'яснено порядок проходження процедури звільнення зі служби, її було запрошено бути присутньою на кадровій комісії Управління та надане роз'яснення про можливість оскаржити дану відповідь до суду чи прокуратури та про те, що накладення дисциплінарного стягнення не звільняє порушника від виконання ним своїх функціональних обов'язків, тобто про те що вона повинна продовжувати нести службу в установі до видання наказу по особовому складу про її звільнення.

Із застосуванням дисциплінарного стягнення позивач не погодилася та оскаржила наказ про покарання до управління Державної пенітенціарної служби України Запорізькій області. Після ознайомлення з матеріалами скарги позивача на дії посадових осіб СВК №55, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку вчиненого Позивачем, відповідачем 1 було проведене ретельне службове розслідування, за результатами службового розслідування був складений висновок від 25.07.2013 року в якому зазначено, що наказ начальника Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) від 13.06.2013 року №30 «Про покарання винних за порушення заходів особистої безпеки» було скасовано.

Крім того, у послужному списку позивача зроблений запис, що згідно наказу управління Державної пенітенціарної служби України Запорізькій області №75 від 13.08.2013 змінено вид дисциплінарного стягнення зі звільнення на догану (а.с.151). Оригінал зазначеного документу був досліджений у судовому засіданні.

Позивача не одноразово повідомляли, що зі служби її не звільнено і їй необхідно з'явитися на роботу для несення служби. Однак, з моменту ознайомлення з наказом від 13.06.2013 року №30 до моменту її звільнення позивач на службу не виходила.

Внаслідок відсутності на службі позивач була звільнена за порушення службової дисципліни - а саме, за прогули, на підставі наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 16.08.2013 року №69 о/с позивач була звільнена у відповідності до вимог п.63 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким окладом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.

Факт проведення повного розрахунку із Позивачем підтверджено довідкою від 21.01.2014 Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55), що додається (а.с.146).

Правовідносини, пов'язані з проходженням публічної служби в органах Державної пенітенціарної служби України регулюються законом, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та іншими нормативними актами, прийнятими на їх підставі.

Щодо позовної вимоги визнання протиправним наказу № 30 «Про покарання винних за порушення заходів особистої безпеки» від 13 червня 2013 року, виданий начальником Софіївської виправної колонії № 55, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, відповідачем 1 проводилося службове розслідування за скаргою позивача, у висновках даного службового розслідування від 25.07.2013 року зазначено, що службове розслідування від 06.06.2013 було проведено з порушенням ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Крім того, не був встановлений факт скоєння повторного правопорушення позивачем, відповідних заходів дисциплінарного реагування до позивача не застосовувалося. Тому за результатами службового розслідування від 25.07.2013 на підставі ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України наказ начальника Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) від 13.06.2013 року №30 «Про покарання винних за порушення заходів особистої безпеки» було скасовано.

Також слід зазначити, що згідно послужного списку до позивача з початку служби та до винесення наказу Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) від 13.06.2013 року №30 дисциплінарні стягнення не застосовувалися.

Однак, враховуючи той факт, що наказ начальника Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) від 13.06.2013 року №30 «Про покарання винних за порушення заходів особистої безпеки», яким позивача було звільнено зі служби у ДКВС України, був скасований та встановлено, що службове розслідування від 06.06.2013 проведено з порушенням ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, тому відповідачем 1 був прийнятий наказ №75 від 13.08.2013 яким було пом'якшено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби на догану. З огляду на зазначене вище, суд вважає вимогу позивача про визнання наказу начальника Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) від 13.06.2013 року №30 протиправним такою, що не підлягає задоволенню.

Доказів оскарження у судовому порядку наказу №75 від 13.08.2013 суду надано не було, тому на момент звільнення позивача дане дисциплінарне стягнення було діюче.

Стосовно того, що ОСОБА_5 вважала себе звільненою на підставі наказу від 13.06.2013 року №30, тому не виходила на роботу, судом встановлено наступне.

Як вже було зазначено вище 19.06.2013 року ОСОБА_5 відділом по роботі з персоналом Софіївської ВК №55 була надіслана відповідь із роз'ясненням про те, що наказ про покарання від 13.06.2013 року №30 не звільняє її зі служби, а лише констатує факт порушення нею службової дисципліни. Також їй було роз'яснено порядок проходження процедури звільнення зі служби та про те, що вона повинна продовжувати нести службу в установі до видання наказу по особовому складу про її звільнення.

Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі-дисциплінарний статут) такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Тобто до видання наказу по особовому склад позивач вважалася не звільненою та повинна була продовжувати працювати.

З нормативно-правовими актами які регулюють порядок прийняття, проходження та звільненням зі служби позивач була ознайомлена під час прийняття на роботу про що свідчить її особистий підпис. Даний документ надавався відповідачем 2 для огляду суду.

Крім того, про те, що позивач не була звільнена свідчать численні листи відповідача 2 в яких її повідомляють, що вона повинна прибути на службу та надати виправдовувальні документи щодо відсутності на службі (листи від 19.06.2013, 08.07.2013, 12.07.2013).

Також, той факт, що позивач не була звільнена, свідчить включення позивача до чергової зміни та варти, згідно наказів про забезпечення охорони та нагляду на добу, (наприклад від 09.07.2013 №109) інші оригінали наказів були надані суду для огляду у судовому засіданні.

09.07.2013 позивач з листом звернулася до відповідача 2, в якому вимагала надати табель обліку робочого часу та довідку про заробітну плату (а.с. 167), однак до виконання службових обов'язків не приступала.

Згідно листа відповідача 2 від 24.07.2013 (а.с. 168) документи були надіслані позивачу.

Факт відсутності позивача на роботі з 09.07.2013 по 12.07.2013 підтверджений висновком службового розслідування від 15.07.2013 та доповідною начальнику СВК №55 від 09.07.2013. В доповідній зазначено, що з причин не виходу позивача на роботу, виходили до неї до дому та роз'яснили, що не вихід на службу без поважних причин є підставою для звільнення.

За результатами службового розслідування від 15.07.2013 встановлено, що період невиходу на роботу позивача з 09.07.2013 по 12.07.2013 вважати прогулом та за порушення службової дисципліни звільнити з ДКВС.

Листом від 12.07.2013 (а.с. 162) позивач запрошувалася для ознайомлення із висновками службового розслідування за фактом невиходу на роботу. Для ознайомлення позивач не з'явилася. Однак, неодноразово позивач зверталася до відповідача 2 з вимогою надати результати службових розслідувань, про що їй надавалися відповіді, що запитувані копії документів не надаються.

08.08.2013 позивач зверталася до відповідача 2 з вимогою надати копію трудової книжки.

Згідно листа відповідача 2 від 12.08.2013 їй було надано копію трудової книжки. 13.08.2013 відповідач 2 надіслав лист в якому зазначає про відсутність позивач на службі.

16.08.2013 на підставі наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від року №69 о/с позивач була звільнена у відповідності до вимог п.63 «є» за порушення дисципліни «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким окладом органів внутрішніх справ».

Керівництво СВК №55 повідомляло неодноразово про звільнення позивач згідно наказу №69 о/с від 16.08.2013 та просило здати службове посвідчення та отримати трудову книжку, 16.08.2013, 29.08.2013, 10.09.2013, 15.10.2013, 29.10.2013, 04.11.2013)

19.09.2013 був складений акт про відмову від отримання трудової книжки.

Копію наказу №69 о/с від 16.08.2013 про звільнення позивач отримала особисто 23.10.2013, про що свідчить її підпис.

Щодо до подвійного звільнення позивача, про яке неодноразово представник позивача зазначав, суд встановив наступне. Враховуючи той факт, що наказ від 13.06.2013 року №30 «Про покарання винних за порушення заходів особистої безпеки», в якому був зазначений вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у ДКВС України, не може бути виконаний до прийняття наказу по особовому складу, крім того, даний наказ був скасований за результатами службового розслідування від 25.07.2013 і лише 16.08.2013 був прийнятий наказ №69 о/с про звільнення позивача, тому подвійного звільнення позивача зі служби не відбулося.

Суд дослідивши всі надані докази та надаючи їм оцінку зазначає, що з листів які надсилала позивач вбачається, що позивач бажала отримати лише документи, ані намагалася вийти на службу. Численні листи відповідача 2, з проханням вийти на роботу та інші надані відповідачами докази підтверджують те, що позивач на роботу не виходила.

Таким чином, позивачем вчинено порушення службової дисципліни, яке встановлено висновком службового розслідування від 15.07.2013 та підтверджено в ході судового розгляду справи. Крім того, під час судового розгляду не були підтвердженні посилання позивача, що її не допускали до служби.

Відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня і двох робочих днів без поважних причин вважається прогулом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана;4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність;6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно ст.26 Дисциплінарного статуту ОВС України, дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини, а при визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації.

Суд надаючи оцінку виду дисциплінарного стягнення - звільнення за порушення дисципліни у відповідності до вимог п.63 «є», яке було застосовано до позивача, зазначає наступне.

Згідно послужного списку двічі позивач мала заохочення, присвоєне чергове звання та отримала пам'ятну медаль «15 років ДКВС України».

Однак, за короткий період роботи позивача, який склав біля року, до позивача було застосовано такий вид дисциплінарного стягнення як догана, проводилося декілька службових розслідувань, протягом тривалого часу не виходила на роботу, що вважається прогулом, всі ці факти свідчить про небажання позивача працювати та характеризує її ставлення до роботи, як негативне.

Тому суд, вважає, що наказ №69 о/с від 16.08.2013 яким позивача було звільнено за порушення дисципліни у відповідності до вимог п.63 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким окладом органів внутрішніх справ» є правомірним та не підлягає скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у визнанні протиправним наказу Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) від 13.06.2013 року №30, судом було відмовлено, а інші позовні вимоги безпосередньо пов'язані з оскаржуваним наказом відповідача 1 №69 о/с від 16.08.2013, який є правомірним, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 10.02.2014

Суддя О.В. Конишева