Ухвала суду № 37122357, 13.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11/774/94/14 категорія ч. 1 ст. 125 КК України

головуючий в суді І інстанції суддя Ходасевич О.В.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Кузьменко В.М., Литвиненка О.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

засудженої ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року,

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Кримінальну справу у відношенні ОСОБА_3 закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України.

За ч. 2 ст. 126 КК України ОСОБА_3 виправдано за відсутності складу злочину.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянство України, не судимого,

виправдано за ч. 2 ст. 126 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутності складу злочину.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за те, що вона 29.07.2009 року у період часу з 09.00 години по 10.00 годину у дворі будинку АДРЕСА_1 накинулась на потерпілу ОСОБА_1 і почала наносити їй удари в різні частини тіла, чим спричинила потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Вироком суду ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у пред'явленому обвинуваченні у спричиненні потерпілій ОСОБА_1 побоїв і мордувань, вчинених групою осіб, які у скарзі потерпілої кваліфіковані за ч. 2 ст. 126 КК України, виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутності в їх діях складу злочину.

В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_3 просить вирок суду щодо неї в частині засудження за ч. 1 ст. 125 КК України та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, скасувати як незаконний і необґрунтований, при цьому посилається на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суттєві порушення кримінально-процесуального закону. В обґрунтування своїх доводів стверджує про відсутність об'єктивних доказів підтвердження її вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125. Крім того, під час розгляду справи в суді не допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не взяті до уваги письмові показання ОСОБА_11 Просить вирок в частині її визнання винуватою за ч. 1 ст. 125 КК України скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі (а.с. 232-237).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженої ОСОБА_3, та її захисника, на підтримку доводів апеляції, потерпілої, яка не підтримала апеляцію засудженої і просила вирок залишити без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом засудженої, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції і обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 365 КПК України 1960 року апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляції з точки зору його законності та відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи й дослідженим у судовому засіданні доказам.

Рішення суду стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_5, в частині їх виправдання за ст. 126 ч. 2 КК України не оскаржене і тому, в силу ст. 365 КПК України 1960 року апеляційним судом не переглядається.

Згідно вимог ст. 367 КПК України 1960 року однією з підстав для скасування судового рішення є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України 1960 року є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 11-1 КПК України 1960 року суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Частиною 1 статті 282 КПК України 1960 встановлено порядок, у відповідності до я кого, в разі встановлення підстав для закриття справи, передбаченої ст. 11-1 КПК України 1960 року, суд своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності потрібно відмежовувати від звільнення засудженого від покарання.

За вироком суду, згідно зі ст. 74 КК України, особа може бути звільнена від покарання, на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям кримінальної справи, врегульоване ст. 282 КПК України 1960 року і можливе за наявності підстав, та висловлювання думок усіх учасників процесу. При цьому, ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

З протоколу судового засідання вбачається, що це питання при розгляді справи не ставилось і учасниками не обговорювалось. У ОСОБА_3 питання про її згоду на звільнення від кримінальної відповідальності не з'ясовувалось.

Якщо суд прийшов до висновку про необхідність застосування норм ст. 49 КК України при постановленні вироку, то необхідно керуватись ч. 5 ст. 74 КК України, де вказано, про можливість звільнення особи від покарання на підставах передбачених ст. 49 КК України.

Таким чином, суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, що відповідно до ст. 370 КПК України 1960 року є підставою для скасування вироку суду, з поверненням кримінальної справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суддів.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути вказані порушення.

Оскільки в силу ст. 374 КПК України 1960 року вирок суду скасовується через процесуальні підстави, колегія суддів не розглядає питання про доведеність або недоведеність обвинувачення, достовірність або неприпустимість доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того або іншого кримінального закону і покарання, а отже доводи ОСОБА_3, викладені в її апеляції підлягають ретельній перевірці судом першої інстанції при новому судовому розгляді.

На підставі викладеного та керуючись п. 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляцію засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_3, в частині її засудження за ч. 1 ст. 125 КК України зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 п. 1 ст. 49 КК України - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

В іншій частині вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Судді апеляційного суду: