Постанова № 37120879, 05.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 914/1307/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.

Малех І. Б.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: з'явився,

від відповідача: з'явився,

від третої особи 1 : з'явився,

від третіх осіб 2, 3: не з'явилися

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів № 82-1809 від 14.11.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року, суддя І. Б. Козак,

у справі № 914/1307/13

за позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м.Львів,

третя особа-1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відокремлений підрозділ "Галременерго" публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м. Львів,

про: стягнення 304 166 грн. 34 коп. та стягнення судових витрат

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 304 166 грн. 34 коп. та стягнення судових витрат задоволено повністю.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" 304 166 грн. 34 коп. відшкодування витрат на сплату земельного податку та 6 083 грн. 33 коп. судового збору. Повернуто Львівському міському комунальному підприємству "Львівтеплоенерго" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 00 грн. 17 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд першої інстанції, при винесенні даного рішення дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог, оскільки позивачем належним чином виконано умови укладеного між сторнами договору щодо надання відповідачеві розрахунків та рахунків на відшкодування земельного податку.

В апеляційні скарзі та своїх поясненнях до неї, відповідач ПАТ "ДТЕК Західенерго", просить рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року в справі № 914/1307/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити. При цьому вказує, що на момент прийняття судом рішення, земельна ділянка належить іншій юридичній особі на праві постійного користування. Дане підтверджується і листом Державного земельного агентства у м. Львові від 01.11.2013 № 40/8/40. Окрім того, відповідач покликається на те, що зідно рішення органу місцевого самоврядування- Львівської міської ради, що підтверджено ухвалами Львівської міської ради від 10.03.2011 року №239 та від 39.12.2011 року №1065 позивач звільнений від сплати податку за земельні ділянки в частині платежів за земельні ділянки, що використовуються ними за цільовим призначенням.

У відзиві на дану апеляційну скаргу, позивач заперечив доводи апелянта, при цьому просив суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без зміна, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, у своєму відзиві позивач зазначив, що предметом спору є не земельна ділянка, а стягнення з апелянта заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за укладеним договором.

Представники відповідача та третьої особи -1 в судовому засіданні доводи наведенні в апеляційній скарзі підтримали, та наполягали на їх задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні навів доводи, аналогічні, викладеним в своєму відзиві, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні докази, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши думку учасників судового процесу, апеляційний суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу ПАТ "ДТЕК Західенерго" задоволити часково з наступних підстав.

23.05.2005 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (надалі - позивач, балансоутримувач) та відкритим акціонерним товариством "Західенерго", правонаступником якого, згідно і Статутом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ "Західенерго" від 28.03.2012 року №1/2012, зареєстрованим 29.03.2012 року за №14151050066000024, є публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (надалі - відповідач, землекористувач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача №06/50-05 (надалі - договір), за умовами якого позивач постійно сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 9730 м.2, яка фактично знаходиться в користуванні відповідача, на якій розміщено об'єкти відокремленого підрозділу ВАТ "Західенерго" "Галременерго", а відповідач зобов'язувався відшкодовувати позивачу витрати, понесені ним за сплату земельного податку.

Розділом 2 договору встановлено обов'язки балансоутримувача, розділом 3 - обов'язки землекористувача, розділом 4 - права сторін.

Так, згідно пункту 2.1. договору балансоутримувач приймає на себе зобов'язання надалі сплачувати земельний податок за земельну ділянку, закріплену за ТЕЦ-1, загальною площею 115301 м.2.; надавати балансоутримувачу копії рахунків податку за землю, починаючи з 1999 року по термін дії договору, які підтверджують розрахунки податку за земельну ділянку площею 9730 м.2, що знаходиться у фактичному користуванні відповідача та розрахунки про відшкодування балансоутримувачу(позивачеві) витрат, понесених ним на сплату податку за земельну ділянку площею 9730 м.2, яка знаходиться у фактичному користуванні землекористувача (додаток №1 до договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено обов'язок землекористувача відшкодовувати балансоутримувачу витрати, понесені на сплату податку за землю, згідно з наданими рахунками.

Відповідно до пункту 4.3. договору, у випадку відмови землекористувача від сплати відшкодування земельного податку балансоутримувач має право стягнути дану суму через судові органи, як визначено чинним законодавством України.

Розділом 5 договору встановлено умови сплати відшкодування, розділом 6 - термін дії договору.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору землекористувач сплачує на рахунок балансоутримувача суму відшкодування, сплаченого останнім податку за земельну ділянку площею 9730 м.2, яка знаходиться у фактичному користуванні землекористувача, починаючи з 1999 року по термін дії договору у повному обсязі.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що підставою для сплати відшкодування землекористувачам земельного податку є розрахунок, наданий балансоутримувачем, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 5.3. договору термін сплати відшкодування землекористувачем становить не пізніше тридцяти календарних днів з дня підписання договору та отримання відповідного рахунку на відшкодування земельного податку, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що термін дії договору становить з дня його підписання і до 31.12.2005 року.

Відповідно до пункту 6.2. при відсутності заяв, скарг та пропозицій за місяць до закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Додатковою угодою від 29.04.2011 року до договору балансоутримувач і землекористувач у зв'язку з зміною назви підприємства землекористувача - Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" погодили замінити в преамбулі договору найменування землекористувача з ВАТ "Західенерго" на ПАТ "ДТЕК Західенерго".

Окрім того, вказаною додатковою угодою сторони дійшли згоди про встановлення строку дії договору до 31.12.2012 року. У разі одержання землекористувачем в користування земельної ділянки до 31.12.2012 року Договір від 23.05.2005 року №06/50-05 припиняється достроково з моменту державної реєстрації землекористування землекористувача. Протягом терміну дії договору сторони зобов'язуються виконати фінансові зобов'язання, що випливають з його змісту.

Додатком від 07.12.2011 року б/н до договору встановлено, що сума відшкодування податку за землю за 2010 рік становить 67 209 грн. 40 коп. (належним чином завірена копія додатку до договору в матеріалах справи).

Претензією від 16.06.2012 року вих. №39-1650 позивач звертався до відповідача із вимогою про сплату відшкодування земельного податку в розмірі 67 209 грн. 40 коп.

Додатком від 12.03.2012 року б/н до додаткової угоди до договору встановлено, що сума відшкодування податку за землю за 2012 рік становить 258 498 грн. 47 коп. Також позивач 10.10.2012 року звертався до відповідача Претензією вих. №06-3137 з вимогою про погашення заборгованості з відшкодування земельного податку в розмірі 261 083 грн. 26 коп.

Відповідач у відповіді на претензію від 22.11.2012 року вих. №458-1601 проти нарахування суми податку за земельну ділянку заперечив з підстав того, що позивачем не доведено факт понесення витрат на сплату податку за землю в розмірі 261 083 грн. 26 коп. Окрім того, претензією від 27.11.2012 року вих. №08-3821 позивач звертався до відповідача із вимогою про сплату відшкодування земельного податку в розмірі 282 624 грн. 80 коп.

Відповідач у своїй відповіді на претензію від 10.12.2012 року вих. №458-1694 проти суми нарахованого відшкодування заперечив з підстав ненадання позивачем доказів в підтвердження факту понесення витрат на сплату податку за землю в розмірі 282 624 грн. 80 коп. (належним чином завірена копія листа-відповіді в матеріалах справи).

При прийнятті рішення судом першої інстанції зроблено висновки щодо права постійного користування земельною ділянкою ЛМКП «Львівтеплоенерго», а саме судом зазначено, до ЛМКП «Львівтеплоенерго» на праві постійного користування володіє земельною ділянкою загальною площею 11,5301 га за адресою Львівська обл., м. Львів, вул. Козельницька, 5.

Даний висновок є безпідставним та необгрунтованим, і спростовуються наявними матеріалами справи.

Внаслідок реструктуризації ВЕО «Львівенерго» було утворено кілька енергетичних підприємств, в тому числі ДАЕК «Західенерго», куди увійшли ЕРП «Львівенерго» та ДАЕК «Львівобленерго» до складу якого, у свою чергу, увійшла Львівська ТЕЦ-1 (наказ Міненерго України № 165 від 16.08.1995). Державний акт на право постійного користування землею від 09.02.1998 р. по вул. Козельницькій, 5 у м. Львові, видано Державній акціонерній компанії «Львівобленерго» для виробничих потреб підприємства «Львівські теплові мережі», а позивачем по справі є Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго". Із Статуту ЛМКП «Львівтеплоенерго» (знаходиться в матеріалах справи) видно, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» створене згідно Ухвали Львівської міської ради № 118 від 21.01.1999. При цьому, в Статуті не зазначено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» створене шляхом перетворення і є правонаступником ЛОКП «Львівтеплоенерго».

Правоздатність і дієздатність юридичних осіб здобуваються одночасно, виникають із моменту державної реєстрації юридичної особи. Тобто з моменту створення юридичної особи, вона діє відповідно до законів, які регулюють ті чи інші питання.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України «Про землеустрій», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про місцеве самоврядування» та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках - районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ПКУ).

Що стосується земельного податку, то такими обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ПКУ). В свою чергу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності теж є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ПКУ).

Відповідно, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок. Отже, вище переліченими нормативними актами в державі встановлений правовий режим землекористування, а тому позивач, який не є власником землі, що встановлено апеляційною інстанцією невправі

Виходячи з матеріалів справи, рішення Львівської міської ради про передачу ЛМКП «Львівтеплоенерго» у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені ЛМКП «Львівтеплоенерго» та діючі правочини щодо спірної земельної ділянки. Таким чином, на момент прийняття судом рішення, земельна ділянка належить іншій юридичній особі на праві постійного користування. Дане підтверджується листом Державного земельного агентства у м. Львові від 01.11.2013 № 40/8/40.

Відтак, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не є власником даної земельної ділянки, а власником не заявлено будь-яких вимог до відповідача про відшкодування збитків за фактичне землекористування, а тому в позивача відсутні правові підстави на укладення вищезазначеного договору про відшкодування земельного податку з відповідача -фактичного землекористувача.

Тобто, оскільки правовою підставою стягнення грошової суми є договір, який судом оцінено, що укладений в супереч вимог ст.203 ЦК України, а тому і з цих підстав позов не підлягає задоволенню. У відповідності до вимог ч.1,п.1,ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, в даному випадку вище переліченому наведеному земельному законодавству.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Апеляційна скарга судом задовольняється частково, оскільки суд скасовує рішення суду першої інстанції з мотивів наведених в мотивувальній частині постанови, а не з тих всіх підстав, що викладені в апеляційній скарзі. Суд не аналізує розмір сплати земельного податку, а також наявність чи відсутність пільгового оподаткування, оскільки дані доводи апеляційної скарги не мають значення для правового висновку зробленого апеляційним судом.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 3 041, 66 грн. судового збору за апеляційне провадження.

При скасуванні рішення суду першої інстанції проводиться новий розподіл судових витрат. В зв'язку з чим понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції йому не повертаються.

Рішення суду першої інстанції в частині повернення позивачу 0,17 грн. є правильним, відповідає Закону України «Про судовий збір», а тому в цій частині залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"- задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року в справі № 914/1307/13 скасувати в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" 304 166 грн. 34 коп. відшкодування витрат на сплату земельного податку та 6 083 грн. 33 коп. судового збору.

3. Постановити в цій частині нове рішення, яким в позовних вимогах Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 304 166 грн. 34 коп. відмовити повністю.

4. В решті залишити рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 року в справі № 914/1307/13 без змін.

5. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15; код ЄДРПОУ 23269555) 3 041, 66 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Наказ видати суду першої інстанції.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 10.02.2014 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Малех І. Б.