Рішення № 37118931, 03.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.2014 Справа № 905/7841/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя», м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Приватного підприємства «Торгівельно-виробниче підприємство «Авангард», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 39571,05грн., штрафу – 7914,2грн., пені – 3798,72грн., додаткового штрафу – 265,91грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя», м. Маріуполь Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного підприємства «Торгівельно-виробниче підприємство «Авангард», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 39571,05грн., штрафу – 7914,2грн., пені – 3798,72грн., додаткового штрафу – 265,91грн.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 21.01.2014р. справу №905/7841/13 передано на розгляд судді Мирошниченка Я.С.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 27.01.2014р. справу №905/7841/13 передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу № 002005 від 16.10.2012р. з поставки товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір купівлі-продажу № 002005 від 16.10.2012р.; специфікацію до договору № 1; зворотну накладну від покупця № 2 від 25.04.2013р.; виписку з рахунку № 35423001003180 за 19.11.2012р., за 20.11.2012р.; претензію № 380 від 18.07.2013р. та докази її надіслання; лист № 292 від 05.06.2013р.; лист № 06-23.1 від 14.01.2012р.; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: клопотання б/н від 27.11.2013р.; заява № 637 від 26.11.2013р.; виписку з рахунку № 35420004003180 за 01.10.2013р.; розрахунок штрафних санкцій; акт звірки від 01.12.2013р., від 02.06.2013р.; довідка № 636 від 26.11.2013р. про наявність грошових зобов’язань; довідка № 635 від 26.11.2013р. про відсутність інших правовідносин; виписка із журналу; лист № 687 від 19.12.2013р.; видаткова накладна № 2766 від 16.04.2012р.; платіжне доручення № 104 від 01.10.2013р.; договір про повну матеріальну відповідальність; рішення № 36 від 14.05.2013р.; лист № 11 від 13.01.2014р.; довідка Управління державної казначейської служби України № 03-62/9 від 13.01.2014р. про зарахування судового бору до державного бюджету; витяг з ЄДРПОУ на відповідача № 06.3-12/1/75 від 15.01.2014р.; виписку з журналу реєстрації вхідної кореспонденції; заява про продовження строку для надання документів №24 від 21.01.2014р.

Також позивач надав письмові пояснення № 25 від 21.01.2014р., у яких позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на умовах п. 5.3. договору, додатковий штраф у розмірі семи відсотків (ст. 231 ГКУ) та штраф у розмірі одного відсотка від ціни загальної товару (п. 5.4. договору), проте не визначив суми зазначених вимог. Крім того, заява позивача всупереч ст.ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України не містить обґрунтованого (взагалі ніякого) розрахунку вимог в цій частині, що унеможливлює перевірку їх обґрунтованості. Тому, враховуючи приписи ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає пояснення позивача.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів слати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2012р. між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 002005 (а.с.а.с 9-11) (далі – договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов’язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити вікна та двері у комплектах, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору (надалі іменується товар).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що товар, котрий продавець зобов’язався передати покупцю, має відповідати вимогам його якості на момент його передачі покупцю, а також протягом строку придатності (гарантійного терміну). Разом з товаром продавець повинен передати покупцю документи, які належать до передачі разом із товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, технічний паспорт тощо). Згідно п.п. 2.2, 2.3 договору продавець гарантує якість та надійність товару протягом 24 місяців з моменту отримання товару, гарантія товару розповсюджується також на всі комплектуючі вироби.

Ціни на товар, що поставляється продавцем, є вільними відпускними і вказуються у специфікації. Сторони визначають, що ціни на товар, вказані у специфікації, є дійсними на дату укладання цього договору та погоджені сторонами (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору та специфікації до договору сума договору становить 46863,12грн.

Оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаний в реквізитах у цьому договорі (п. 4.1. договору). Відповідно до п. 4.2. покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 15 днів з дати поставки товару продавцем. Але, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до п. 5.3. договору у разі невиконання продавцем зобов’язань з цим договором до нього застосовуються штрафні санкції в розмірі облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення зобов’язання, яка діє на момент притягнення продавця до відповідальності.

За передачу покупцеві товару неналежної якості продавець зобов’язується за вимогою покупця сплатити останньому штраф у розмірі 1 % від ціни загальної товару неналежної якості (п. 5.4. договору).

За умовами п. 7.1 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору, та закінчується 31.12.2012р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від його виконання (п. 7.2. договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу № 002005 від 16.10.2012р. та специфікації до договору відповідач поставив позивачу товар, а саме двері в комплекті у кількості 6 одиниць та вікна в комплекті у кількості 4 одиниці. Позивач прийняв та сплатив відповідний товар, що підтверджується видатковою накладною № 2766 від 16.10.2012р. (а.с. 52) та банківськими виписками від 19.11.2012р. на суму 31400,10 грн., від 20.11.2012р. на суму 15463,02грн. (а.с. 14, 15).

За зворотньою накладною № 2 від 25.04.2013р. позивачем були повернуті відповідачу двері в комплекті у кількості 6 одиниць на суму 39571,05грн. у зв’язку з тим, що вони не відповідали замовленим (а.с. 13).

Позивач звертався до відповідача із претензією № 380 від 18.07.2013р., з вимогою поставити товар – двері у кількості 6 одиниць або повернути грошові кошти у розмірі 39571,05грн., яка не була задоволена останнім.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача суми боргу за непоставлені двері за договором купівлі-продажу № 002005 від 16.10.2012р. у розмірі 39571,05грн., штрафу – 7914,2грн., пені – 3798,72грн., додаткового штрафу – 265,91грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу № 002005 від 16.10.2012р.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалось вище, на виконання умов договору купівлі-продажу № 002005 від 16.10.2012р. відповідач поставив позивачу товар, а саме двері в комплекті у кількості 6 одиниць та вікна в комплекті у кількості 4 одиниці. Позивач прийняв та сплатив відповідний товар, що підтверджується видатковою накладною № 2766 від 16.10.2012р. (а.с. 52) та банківськими виписками від 19.11.2012р. на суму 31400,10 грн., від 20.11.2012р. на суму 15463,02грн. (а.с. 14, 15). Оскільки відповідачем були порушені умови п. 2.1. договору щодо якості товару, позивач скористався своїм правом і за зворотньою накладною повернув двері у кількості 6 одиниць на суму 39571,05грн. у межах гарантійного строку, проте, як пояснив позивач, відповідач не поставив позивачу товар належної якості – двері у кількості 6 одиниць на суму 39571,05грн.

Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки передання товару неналежної якості. Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що гарантійний строк – строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.

До матеріалів справи не надано жодних заперечень з боку позивача при прийманні продукції відносно кількості, якості, асортименту та комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлено позивачем, а також заперечень щодо неналежного виконання відповідачем його договірних зобов’язань за договором купівлі-продажу № 002005 від 16.10.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів належними та допустимими засобами доказування факт того, що двері, повернуті за зворотньою накладною № 2 від 25.04.2013р. були неналежної якості, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні такі докази (акт), в яких повинно бути встановлено факт неякісного товару, та, виходячи з цього й порушення відповідачем умов п. 2.1. договору (із зворотньої накладної № 2 від 25.04.2013р. вбачається лише факт повернення дверей у кількості 6 одиниць на суму 39571,05грн.). Крім того позивачем не надано доказів на підтвердження доводів позивача про те, що між ним та відповідачем була домовленість про встановлення відповідачу строку для виправлення недоліків протягом одного місяця з моменту повернення товару за зворотньою накладною № 2 від 25.04.2013р.

Суд також зазначає, що за умовами договору купівлі-продажу № 002005 від 16.10.2012р. продавець був зобов’язаний передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити вікна та двері у комплектах. Тобто за даним договором грошове зобов’язання несе саме покупець (позивач), а не відповідач.

Відповідно до п. 16 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 506 у разі виявлення недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного терміну споживач має право в установленому порядку за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою; заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості; відповідного зменшення його купівельної ціни; заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни; розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування заподіяних збитків.

В порушення даних вимог позивач звернувся до суду саме з вимогою стягнути суму боргу за повернуті неякісні двері у розмірі 39571,05грн., а не з вимогою відшкодувати збитки за неякісний товар.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 39571,05грн. не підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих пені, штрафу та додаткового штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Позивачем на підставі ст. 231 Господарського кодексу України нараховані та заявлені до стягнення штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості товару на суму 7914,2грн., пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару на суму 3798,72грн. та додатковий штраф у розмірі семи відсотків на суму 265,91грн.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 2, 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Позивачем в порушення умов п.п. 5.3., 5.4. договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару та штраф у розмірі 20% вартості товару, тоді як умовами договору у разі невиконання продавцем зобов’язань з цим договором до нього застосовуються штрафні санкції в розмірі облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення зобов’язання, яка діє на момент притягнення продавця до відповідальності, а за передачу покупцеві товару неналежної якості продавець зобов’язується за вимогою покупця сплатити останньому штраф у розмірі 1 % від ціни загальної товару неналежної якості.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження встановленого строку виправлення недоліків – 1 місяць (домовленості для сторін), у зв’язку з чим неможливо визначити періоди для нарахування пені.

Оскільки позивач не довів факт виявлення недоліків в товарі, який був отриманий безпосередньо від відповідача, враховуючи, що умовами п.п. 5.3. та 5.4. договору встановлені інші розміри штрафних санкцій, а також відсутність доказів на підтвердження встановлення строку для виправлення недоліків, господарський суд вважає вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 7914,2грн., пені у розмірі 3798,72грн. та додаткового штрафу у розмірі 265,91грн. – такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 655, 656, 678, 679 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя», м. Маріуполь Донецької області (ЄДРПОУ 01990708) до Приватного підприємства «Торгівельно-виробниче підприємство «Авангард», м. Донецьк (ЄДРПОУ 33728696) про стягнення суми основного боргу у розмірі 39571,05грн., штрафу – 7914,20грн., пені – 3798,72грн., додаткового штрафу – 265,91грн. відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.02.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 34502/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 – відповідачу