Ухвала суду № 37118758, 03.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

03 лютого 2014 року Справа № 805/1447/14

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до старшого слідчого 2 слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області, судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 про зобов'язання відповідачів виконати вимоги КПК України, Конституції України, -

В С Т А Н О В И В:

29.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до старшого слідчого 2 слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області, судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2, в якому просить зобов'язати відповідачів виконати вимоги КПК України, Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує процесуальні дії старшого слідчого 2 слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області щодо відмови у порушенні кримінальної справи № 42013051000000069.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури визначаються виключно законами.

Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Таким чином, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

У відповідності до ст. 304 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Згідно зі ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлений порядок оскарження дій слідчого при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій.

Згідно із п. 4.3 рішення Конституційного Суду України від 14.12.11 № 19-рп/2011 справа № 1-29/2011, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

У вищезазначеному рішенні, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.

Приймаючи до уваги наведене, а саме те, що позивач оскаржує дії старшого слідчого 2 слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області щодо винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, суд дійшов висновку, що цей спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, встановлення і доведення обставин по справі можливе лише в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України судом, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Така ж позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 17.02.2010 року у справі за № К-17420/08.

Щодо оскарження дії судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Згідно ч.1 ст.126 Основного Закону України незалежність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» роз'яснив, що оскільки незалежність суддів є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний.

Згідно з положеннями п.п.10, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд є порушенням незалежності та самостійності суду.

Крім того, ч.2 ст.126 Конституції України містить заборону впливу на суддів у будь-який спосіб.

Системний аналіз наведених правових норм та правової позиції Пленуму Верховного Суду України дозволяє дійти висновку про те, що рішення, дії або бездіяльність суддів в рамках здійснення ними правосуддя, тобто розгляду і вирішення конкретної справи, не можуть бути оскаржені шляхом звернення з адміністративним позовом, предметом якого є оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності суддів.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності суддів поза встановленою Конституцією та законами України процесуальною формою є порушенням принципу незалежності суддів, а також порушенням заборони впливу на суддів у будь-який спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12.06.2009 №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позові до судів і суддів», у розумінні положень ч.1 ст.2, п.п.1, 7 і 9 ст. 3, ст.17, ч.3 ст.50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Крім того, згідно з п.22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності судді передбачено в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 не є суб'єктом владних повноважень та не може бути відповідачем по справі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у даній справі необхідно відмовити, оскільки вона підлягає розгляду у порядку кримінального судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до старшого слідчого 2 слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області, судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 про зобов'язання відповідачів виконати вимоги КПК України, Конституції України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її отримання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Лазарєв В.В.