Постанова № 37118048, 21.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 січня 2014 року 16 год. 00 хв. № 826/19940/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 16 грудня 2013 року надійшов позов інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (також далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (також далі - відповідач) про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності порушив вимоги ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", що полягає у відсутності необхідної та доступної продукції.

Ухвалою суду від 18 грудня 2013 року, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

До суду 02 січня 2014 року через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, а 14 січня 2014 року - уточнені письмові заперечення, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Ухвалою суду від 06 січня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі звернення спілки захисту прав споживачів Солом’янського району міста Києва, згоди Держспоживінспекції України від 26 листопада 2013 року № 03/7-11144-2013 на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю, направлення на проведення перевірки від 27 листопада 2013 року № 2615 та наказу від 27 листопада 2013 року № 275, позивачем проведено позапланову перевірку магазину відповідача "Ельдорадо", розташованого за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Інтернаціональна, 6, за результатами якої 28 листопада 2013 року складено акт № 001642 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (також далі - акт перевірки № 001642), згідно з висновками якого, позивачем виявлено відсутність у відповідача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме інформації про:

- найменування та місцезнаходження виробника, дату виготовлення електропобутових товарів (позиції 1-9, 38 таблиці додатку 7 до акту № 001642);

- місцезнаходження виробника, дату виготовлення (позиції 10-37 таблиці додатку 7 до акту № 001642);

- місцезнаходження підприємства виробника (позиції 39-56 таблиці додатку 7 до акту № 001642);

- дату виготовлення, дана інформація закодована (позиції 57-59 таблиці додатку 7 до акту № 001642).

Крім того, за результатами перевірки позивачем складено припис, яким заборонено відповідачу реалізацію продукції у разі:

- відсутності документів, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим;

- відсутності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності продукції, якщо її внесено до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

- ввезеної на територію України без документів, що підтверджують її належну якість;

- коли строк придатності продукції не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, чи коли такий строк закінчився;

- коли продукція є фальсифікованою.

У письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що на підставі акту перевірки позивачем прийнято два проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, якими передбачено вжиття заходів щодо приведення продукції у відповідність до вимог законодавства та тимчасової заборони реалізації продукції на ринку. Однак, будь-яких доказів, як б підтвердили правову позицію відповідача, його представниками до суду не надано.

Суд погоджується з доводами законного представника позивача щодо наявності підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6, абзацом 1 ч. 5 ст. 4, ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання; перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання.

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов’язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами України.

Згідно з п. 1, підпунктом 1 п. 3, п. 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах: державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, позивач є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та, згідно з підпунктом 1 п. 6 вказаного Положення, для виконання покладених на неї завдань має право у встановленому порядку, зокрема, перевіряти у суб’єктів господарювання сфери торгівлі якість продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, додержання правил торгівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, п.п. 4, 6, 11 ч. 1 ст. 11, п.п. 1, 3-6 ч. 1 ст. 15, п. 2 ч. 1 ст. 22, ч.ч. 1-4, 6 ст. 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду у межах сфер їх відповідальності: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб’єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: обмеження надання продукції на ринку; заборону надання продукції на ринку; вилучення продукції з обігу; відкликання продукції.

Під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною.

Отже, органи ринкового нагляду мають право провести позапланову перевірку, якщо наявні підстави вважати, що продукція не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладені положення та обставини, а також те, що перевірку проведено щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, суд прийшов до висновку, що перевірку відповідача позивачем проведено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що підставою для звернення позивача до суду є виявлений у ході перевірки факт реалізації відповідачем продукції (електропобутових товарів) без інформації про найменування та місцезнаходження виробника, без інформації про місцезнаходження підприємства виробника, без інформації про дату виготовлення продукції, а також за відсутності у маркуванні техніки та її супровідній документації відомостей про найменування і адресу виробника та найменування і адресу постачальника (резидента).

Згідно з ч. 1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров’ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

У письмових запереченнях проти позову представником відповідача зазначено, що підтвердженням відсутності необхідності вжиття обмежувальних заходів шляхом заборони реалізації продукції є відсутність виявленого у ході перевірки факту відсутності декларацій оцінки відповідності на продукцію, оскільки такі декларації на перевірений товар наявні у відповідача та надані позивачу у ході перевірки.

Однак, будь-яких інших доказів, які б підтвердили факт відсутності з боку відповідача порушень чинного законодавства, зазначених в акті перевірки, представником відповідача у ході розгляду справи не надано, хоча в ухвалі про відкриття провадження у справі судом запропоновано відповідачу у десятиденний строк із дня отримання копії ухвали надати до суду також письмові докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з ч. 5 ст. 30 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); 2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. До приведення у відповідність із встановленими вимогами тимчасово заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" (ідентифікаційний код 36483471, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 45) надавати на ринку продукцію, відображену у пунктах 1-59 додатку 7 до акту № 001642 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, складеного 28 листопада 2013 року інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

4. Обов’язок щодо забезпечення виконання постанови покласти на інспекцію з питань захисту прав споживачів у Київській області.

5. Роз’яснити, що згідно з ч. 12 ст. 183-2 КАС України, товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої п. 5 ч. 1 цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин