Ухвала суду № 37117727, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К/800/18269/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі № 2а/0470/1306/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промколіяцентр"

до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.10.2010 № 0001372301/0 та № 0001382301/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010, складено акт 28.09.2010 №92/231/32410808, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 33963,00 грн.;

- пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту у розмірі 27170,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 21.10.2010 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001372301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 50944,50 грн., у тому числі 33963,00 грн. - основний платіж та 16981,50 грн. - штрафні санкції;

- №0001382301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40755,00 грн., у тому числі 27170,00 грн. - основний платіж, 13585,00 грн. - штрафні санкції.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що згідно укладених між позивачем та ТОВ МФП «Екофарм» договорів, ТОВ МФП «Екофарм» (виконавець) зобов'язувалось виконати перевезення вантажу по Україні автомобільним транспортом перевізника СПД ОСОБА_2 та автомобільним транспортом інших перевізників.

Даний контрагент на момент укладення вказаного договору знаходився в ЄДРПОУ, мав ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транс портом загального користування, був платником ПДВ.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ МФП «Екофарм» по договорам перевезення вантажу, купленого згідно договорів купівлі-продажу з ТОВ «Агропром Контакт», ТОВ «Компанія Люксопт», ТОВ «Тепло сервіс Плюс», ТОВ НВП «Діонея», підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими: податковими накладними, актами взаєморозрахунків, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними з номерами, серією датами виписки та переліком надання послуг.

В свою чергу, СПД ОСОБА_2 укладено договори перевезення вантажу з ТОВ МФП «Екофарм», перевезення здійснювали водії, у тому числі допитані у якості свідків у судовому засіданні першої інстанції - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які здійснювали перевезення вантажів до ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», який мав господарські взаємовідносини згідно договору купівлі-продажу з ТОВ «Промколіяцентр».

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено витрати згідно вказаних договорів до складу валових витрат та відповідно правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль