Ухвала суду № 37117723, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/800/20474/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в поряду письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013

у справі № 2а-2154/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Скриня Плюс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012: №0000522320, №0000512320, №0000562320, №0000532320.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Скриня Плюс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, відповідачем складено акт від 14.02.2012 №131/23-2/36545108.

На підставі висновків викладених в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012: №0000522320, яким ТОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 931 240,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 87 421,00 грн.; №0000512320, яким ТОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 801 009,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 50 300,50 грн.; №0000562320, яким ТОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 498 514,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 65 139,50 грн.; №0000532320, яким ТОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 667 234,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 81 534,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2010 між ТОВ «Алтваінвест» (продавець) та ТОВ «Скриня Плюс» (покупець) було укладено договір №25-08/10 відповідно до якого: продавець продає, а покупець купує та оплачує товар відповідно до видаткових накладних. Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними на поставку товару - напівфабрикату із шкіри Вет-Блу ВРХ на загальну суму 3 218 849,00 грн. Вартість придбаного товару була віднесена до складу валових витрат покупця. Розрахунки між ТОВ «Скриня Плюс» та ТОВ «Алтваінвест» проведені у безготівковому порядку, що підтверджується виписками АТ «ОТП Банк».

За умовами договору від 05.ю03.2010 №005/2010, укладеного між ТОВ «Скриня Плюс» (комітент) та ТОВ «Західресурс» (комісіонер), комісіонер зобов'язується за дорученням та в інтересах комітента здійснити від свого імені продаж напівфабрикату Вет-Блу ВРХ за межі митної території України.

Таким чином, товар переданий ТОВ «Західресурс», згідно акту приймання-передачі товару №005/2011, було реалізовано комісіонером за межі митної території України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, в яких власником товару зазначено ТОВ «Скриня Плюс» та номер договору комісії, за яким відбувається реалізація товару - №005/2010 від 05.03.2010. Наведені відомості свідчать про те, що предметом оформлення був саме товар, належний ТОВ «Скриня Плюс», попередньо придбаний у ТОВ «Алтваінвест».

30.12.2011 ТОВ «Західресурс» надало звіт комісіонера №2011-47 з підтверджуючими документами, з яких вбачається, що товар який був переданий на комісію за договором (напівфабрикат зі шкіри Вет-Блу ВРХ) було продано фірмі LAMAR GROUP LIMITED (Нова Зеландія) та за його розпорядженням вивезено на адресу фірми Conceria PEGASO S.p.a (Італія).

Отже, судами вірно зазначено, що висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача підприємства виконувати поставку та зберігання товару. Дані висновки зроблені без їх перевірки з даними центральної бази даних ДПА України, а тому не можуть вважатися достовірними.

Крім того, судами встановлено, що 01.06.2011 між ПП «Галтехцукор» та ТОВ «Скриня Плюс» було укладено договір про виконання робіт №1/1, виконання якого підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг.

01.05.2010 між ПП «Гарт Захід» та ТОВ «Скриня Плюс» було укладено договір про надання послуг фізичної охорони об'єктів, виконання якого підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт.

Розрахунки між ТОВ «Скриня Плюс», ПП «Галтехцукор», та ПП «Гарт Захід» проведені у безготівковому порядку, що підтверджується виписками АТ «ОТП Банк».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (виконаних робіт чи наданих послуг), які придбались (виконались) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Поряд з цим, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з наступними змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами встановлено, що на час проведення перевірки позивачем було долучено усі необхідні документи, які свідчать про реальність господарських операцій з його контрагентами в межах вищезазначених господарських операцій.

Судом першої інстанції вмотивовано спростовується думка відповідача про те, що на підставі договорів оренди нежитлових приміщень у ТЦ «Скриня» встановлено безпідставне зменшення суми орендної плати, яка не відповідає рівню звичайних цін і призвела до заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 801 009,00 грн. та податку на додану вартість на суму 667 236,00 грн.

Визначення звичайної ціни наведено у п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

З врахуванням положень пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не наведено жодних доказів та обставин в підтвердження правомірності визначення ним звичайної ціни в порядку, передбаченому цим Законом.

Щодо завищення ТОВ «Скриня Плюс» податкового кредиту за рахунок відображення в бухгалтерському обліку господарські операції, стосовно придбання товарів у свого контрагента ТОВ «Алтваінвест», судами зазначено наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають віднесенню до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Судами встановлено, що ТОВ «Скриня Плюс» на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ надало податкові накладні, які не мали недоліків та заповнення яких, відповідало встановленому чинним законодавством порядку, докази отримання товару (послуг) та докази здійснення оплати податку на додану вартість на користь контрагента в складі вартості товарів.

Отже, висновок відповідача про відсутність факту придбання товару є безпідставним припущенням, оскільки наявні та проаналізовані по справі докази свідчать про реальність господарських операцій ТОВ «Скриня Плюс» з ТОВ «Алтваінвест», тому позов задоволено правомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров