Ухвала суду № 37117712, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К/800/16871/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

у справі № 2а-0870/2378/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаком Плюс" в особі ліквідатора Заєць Ю.С.

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.03.2011 №0001852302 та №0001862302.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 01.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 01.03.2011, складено акт № 38/23-2/35673183 від 10.03.2011, в якому зафіксовано порушення, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: внаслідок невизнання податкових декларацій позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2010 по 01.03.2011 та з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року та за 1 півріччя та за 9 місяців 2010 року, позивачем безпідставно зменшено валові витрати та неправомірно сформовано податковий кредит.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 23.03.2011 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001852302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2854270,00 грн., в тому числі 2283008,00 грн. - основний платіж та 571262,00 грн. - штрафні санкції;

- № 0001862302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29850,00 грн., в тому числі 22520,00 грн. - основний платіж та 7330,00 грн. - штрафні санкції.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.1 акта перевірки, валовий дохід позивача за півріччя 2010 року складав 14662914 грн., за 3 квартал 2010 р. - 18045286 грн., за 2010 рік - 22467000 грн.

Валові витрати встановлені в акті (стор.8) складають з півріччя 2010 року 13874738 грн., за 3 квартал 2010 року - 16950505 грн., за 2010 рік - 13334966 грн.

Крім того, в акті зазначено зменшення валових витрат за результатами 2010 року у порівнянні із 3 кварталом 2010 року на суму 3 615 539 грн. (стор.10-11). Зазначене зменшення можливе внаслідок повернення передплати, що була зроблена у третьому кварталі, та повернена підприємству у четвертому. В свою чергу, це суперечить даним бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Нафтаком Плюс", оскільки зазначених господарських операцій в даних періодах не відбувалось.

Відповідно до п. 3.2 акта перевірки, за даними перевірки встановлено обсяг податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 2598251 грн., при цьому, зобов'язання були встановлені за період 2 та 3 кварталу (квітень-вересень).

Податковий кредит за період квітень-вересень складає 2547314 грн.

В акті перевірки (стор. 15) посадові особи ДПІ посилаються на податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 01.03.2011, проте за період з квітня 2010 року по серпень 2010 року жодна податкова декларація з ПДВ не була визнана як податкова звітність.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податковим органом не було досліджено в повному обсязі первинні документи, зокрема, наявні в матеріалах справи накладні та банківські виписки, які б свідчили про неправомірне формування складу валових витрат та податкового кредиту. Судами встановлено, що позивачем дійсно було порушено порядок ведення податкової звідності, а не протиправне формування розміру валових витрат підприємства та формування податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль