Ухвала суду № 37117705, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К/800/21914/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

позивача - Марченко В.А.,

відповідача - Алексєєнко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013

у справі № 2а-8875/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, задоволено позовні вимоги: скасовані податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 №000286/22-08 та №000287/22-08.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, складено акт від 11.06.2012 №4175/22-08/35572113, в якому встановлені порушення позивачем, зокрема:

- п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, підпунктів 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 772298,00 грн.;

- підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пункту 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у загальному розмірі 448317,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 20.06.2012 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 000286/22-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 820737,00 грн., з яких 772298,00 грн. - за основним платежем та 48439,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 000287/22-08, яким позивач збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 512045,00 грн., з яких 448317,00 грн. - за основним платежем та 63728,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ "Консоль Плюс" укладено договори від 03.03.2008 № К-03032 та від 04.01.2011 № К04013, за умовами яких ТОВ "Консоль Плюс" зобов'язалось надати позивачу завантажувально-розвантажувальні послуги.

04.01.2011 між позивачем та ТОВ "Маркетингова група "Ексмаркет" укладено договір № Е04012, за умовами якого ТОВ "МГ "Ексмаркет" прийняло на себе зобов'язання надати позивачу рекламні послуги по розповсюдженню листівок, а 01.02.2011 - договір № ЕМО 0102-07, за умовами якого ТОВ "МГ "Ексмаркет" зобов'язалось провести маркетингові дослідження за напрямками, попередньо визначеними позивачем у письмовій або усній формах.

05.01.2011 та 01.02.2011 між позивачем та первинною профспілковою організацією "Радник" укладено договори № 0501/02 та № 102101 про надання інформаційно-консультаційних послуг, а 25.07.2011 - договір № 2507/01 про надання юридичних послуг.

01.02.2011 між позивачем та ТОВ "Світ-Формат" укладено агентський договір № СФ/0102/04, за умовами якого ТОВ "Світ-Формат" за агентську винагороду прийняло на себе зобов'язання надати позивачу послуги по організації і проведенню кава-брейків та фуршету за вимогою позивача, від його імені та за його рахунок, а 25.04.2011 - договір № СФ/2504/01, за умовами якого ТОВ "Світ-Формат" зобов'язалось провести маркетингові дослідження за тематикою, визначеною позивачем шляхом усного або письмового замовлення та оформленого окремими додатками до договору.

Також, 30.07.2011 року між позивачем та ТОВ "Охоронне агентство "Едельвейс" було укладено договір б/н про надання юридичних послуг, а 01.08.2011 - договір б/н про організацію перевезення вантажу.

Крім того, в акті перевірки зазначено про врахування позивачем до валових витрат вартості послуг, наданих ТОВ "Єва Плюс", а саме виготовлення рекламних буклетів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача наявні усі належні докази на підтвердження здійснення його контрагентами господарських операцій за вказаними договорами. Оформлені належним чином первинні документи є належним доказом підтвердження здійснення господарської операції, а тому твердження відповідача щодо фактичного невиконання позивачем та його контрагентами господарських операцій за укладеними між ними договорами є безпідставними.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Аналогічне закріплене і в п. 138.2 ст. 138 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, позивач не відобразив у графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» Таблиці 1 «Розрахунок приросту/убутку балансової вартості запасів» Додатку К1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік вартість ТМЦ, використаних підприємством протягом 4 кварталу 2010 року не в межах його господарської діяльності, на загальну суму 431 416,00 грн., про що свідчать дані бухгалтерського обліку підприємства.

Вищезазначена операція відображена в головній книзі по рахунку 281 за грудень 2011 року наступними бухгалтерськими проводками: Д-т 701 К-т 281 на суму 431 416,00 грн.

Акти списання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей, до перевірки не надані, внаслідок чого було встановлено їх заниження на загальну суму 431 416,87 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємство врахувало до складу валових витрат (та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) витрати на послуги з маркетингового дослідження, рекламні послуги, юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, щодо яких до перевірки не надано документи, які б підтверджували виконання вищезазначених робіт та послуг на загальну суму 1 914 968,00 грн.

Також, в результаті зафіксованих порушень в п.3.1.2 акта перевірки, встановлено, що підприємство протягом грудня 2010 року використало товарно-матеріальні цінності не в межах його господарської діяльності на загальну суму 431 415,87 грн., про що свідчать дані бухгалтерського обліку підприємства.

Вищезазначена операція відображена в головній книзі по рахунку 281 за грудень 2011 року наступними бухгалтерськими проводками: Д-т 701 К-т 281 на суму 431 415,87 грн.

Акти списання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 431 415,87 грн. до перевірки не надані.

Перевіркою встановлено, що позивачем враховано до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені з вартості вантажно-розвантажувальних робіт, послуг з маркетингового дослідження, рекламних послуг, юридичних послуг та консультаційних послуг, щодо яких до перевірки не надано документи які б підтверджували виконання вищезазначених робіт та послуг, на загальну суму 349 356,67 грн.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль