Ухвала суду № 37117527, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/39991/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року

у справі №826/4558/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (далі по тексту ТОВ «Астеліт») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області (далі по тексту Інспекція ДАБК), яким просило визнати протиправними та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів №2 н/к від 25.01.2013 року та Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державним будівельним нормам, стандартів і правил від 25.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року у справі №826/4558/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано Припис Інспекції ДАБК №2 н/к від 25.01.2013 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості позивачем своїх вимог в частині прийняття відповідачем припису без врахування вимог діючого законодавства України, оскільки будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв'язку за адресою м.Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул.Першого Травня, 4 здійснено на даху будівлі без зміни її геометричних розмірів та висотою не більше 30 м.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція ДАБК звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією ДАБК проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ТОВ «Астеліт» при будівництві мережі стільникового радіотелефонного зв'язку стандарту GSM-900/DCS-1800. Базова станція оператора ТОВ «Астеліт», пусковий комплекс - KN0101 за адресою м.Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул. Першого Травня, 4.

В ході проведення перевірки відповідачем були виявлені порушення та складено акт від 25 січня 2013 року № 5 н/к, із змісту якого вбачається, що на підставі запиту виконавчого комітету Дніпрянської селищної ради до Інспекції ДАБК, замовник ТОВ «Астеліт» не зверталось до органів виконавчої влади про наміри будівництва вищезазначеного об'єкта для отримання вихідних даних для проектування. Відповідно, проектна організація ТОВ «Будівельна компанія «Партнери» розробила проектну документацію з порушенням вимог пункту 20 Наказу № 109 від 07.07.2011 року та статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно припису Інспекції ДАБК № 2 н/к від 25.01.2013 року зобов'язано ТОВ «Астеліт» привести проекту документацію у відповідність до п. 20 наказу Мінрегіону №109 від 07.07.2011 року - в термін до 01.03.2013 року.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Згідно статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Разом з тим, у відповідності з пунктом 20 Наказу Міністерства Регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 року, яким затверджено «Перелік об'єктів будівництва, для будування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 22.07.2011року за № 913/19651, до об'єктів будівництва, які не потребують містобудівних умов та обмежень, відносяться об'єкти, що будуються в існуючих пристосованих, вбудовано-прибудованих приміщеннях та приміщеннях контейнерного типу із встановленням обладнання зв'язку, з використанням легких трубостійок для кріплення антенно-фідерних пристроїв, встановлених на існуючих будівлях, виробничих спорудах, металевих і цегляних трубах; а також те саме, із встановленням на існуючих будівлях малогабаритних (до 30 м) щогл полегшеної конструкції для кріплення антенно-фідерних пристроїв.

Крім того, частиною 6 статті 31 Закону України «Про телекомунікації» суб'єктам господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, надано право встановлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору оренди з власником приміщення.

Відповідно пункту 11 статті 38 Закону України «Про телекомунікації» операторам телекомунікації надано право встановлювати телекомунікаційне обладнання в приміщеннях, що належать їм на правах найму, з дозволу власника приміщення.

Також судами було досліджено погодження місця розташування радіотехнічного об'єкта Центральною санітарно-епідеміологічною станцією Міністерства охорони здоров'я України, відповідно до якого існуюча забудова знаходиться за межами санітарно - захисних зон та зон обмеження забудови.

Враховуючи наведені вище норми та приймаючи до уваги обставину техніко-економічних показників об'єкта будівництва: категорія складності - І, несучі конструкції - щогла Н = 20 м., огороджувальні конструкції - не має, фасади - не має, перелік інженерного обладнання об'єкта - обладнання базової станції, антенно-фідерне обладнання, загальна площа будівлі - не має, колегія суддів вважає обґрунтованими та законними висновки судів щодо протиправності прийняття відповідачем оскарженого припису.

Позивачем забудова земельної ділянки не проводилась, а для будівництва об'єкту зв'язку використовувалась частина даху нежитлової будівлі, відносно якої укладений договір оренди.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що окружний та апеляційний адміністративні суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі №826/4558/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: