Ухвала суду № 37117317, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Київ К/800/33177/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року

у справі № 820/1749/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Техпроект»

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Техпроект» (позивач) до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000872223 від 11 грудня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Дергачівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ НВФ «Техпроект», відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність № 493 від 24 березня 2004 року, укладеного з Газопромисловим управлінням «Шебелинкагазвидобування» Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством Науково-виробнича фірма «СПЕЦРЕМБУДНАЛАДКА», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт № 692/22-204/455860319 від 28 листопада 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872223 від 11 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 359 875,50 грн. (239 917,00 грн. - основний платіж, 119 958,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 185, 188, 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП НВФ «СПЕЦРЕМБУДНАЛАДКА», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів, укладених між ТОВ НВФ «Техпроект» та вказаним контрагентом.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на акт № 681/22-4/25613560 від 25 жовтня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП НВФ «СПЕЦРЕМБУДНАЛАДКА» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року, яким зафіксовано відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій вказаним підприємством у серпні 2012 року.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, зокрема, податковими накладними, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ПП НВФ «СПЕЦРЕМБУДНАЛАДКА» робіт з розробки проектної документації та будівельно-монтажних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних господарських операцій підтверджується дослідженими судами належним чином складеними первинними та платіжними документами.

Крім того, судами встановлено факт використання ТОВ НВФ «Техпроект» придбаних у контрагента робіт у власній господарській діяльності, що, зокрема, відповідачем не спростовано.

Згідно з пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, (далі - Порядок) акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, в розглядуваній ситуації під час проведення документальної перевірки відповідачем залишено поза увагою надані позивачем листом № 26/10-1 від 26 жовтня 2012 року первинні документи, які стали підставою для формування ним даних податкового обліку, а всі висновки щодо порушення ТОВ НВФ «Техпроект» податкової дисципліни, викладені в акті, ґрунтуються виключно на даних акту № 681/22-4/25613560 від 25 жовтня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП НВФ «СПЕЦРЕМБУДНАЛАДКА» та висновку № 157/26-046 від 22 жовтня 2012 року відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, які, в свою чергу, не можуть бути беззаперечним підтвердженням порушення позивачем вимог Закону № 168/97-ВР.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Цвіркун Ю.І.