Ухвала суду № 37116084, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року м. Київ К/9991/48357/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - Крижопільська МДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011

у справі № 2-а-459/10/0270

за позовом сільськогосподарського приватного підприємства "Кісниця" (далі - Підприємство)

до Крижопільської МДПІ

про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, уточнені позовні вимоги задоволено частково; визнано неправомірними дії Крижопільської МДПІ щодо нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб за актом виїзної позапланової перевірки Підприємства з питань правильності утримання, повноти і своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб від 10.09.2007 № 17/17/30896498; визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 12.09.2007 № 5383; визнано неправомірними дії відповідача, які полягали у нарахування пені з вказаного податку в сумі 25401,45 грн. по особовому рахунку Підприємства; в частині позовних вимог зобов'язати податкову інспекцію виключити з особового рахунку позивача оспорюваного донарахування відмовлено у зв'язку з їх передчасністю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Крижопільська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про факт сплати позивачем оспорюваної суми пені в добровільному порядку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог відповідача виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення податковою інспекцією виїзної позапланової перевірки Підприємства з питань правильності утримання, повноти і своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, оформленої актом від 10.09.2007 № 17/17/30896498, було виявлено факт несвоєчасної сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб, що стало підставою для нарахування Підприємству пені в сумі 25401,45 грн.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції послалися на обставини, встановлені в адміністративній справі № 2-а-3192/08 за позовом прокурора Крижопільського району в інтересах держави в особі Крижопільської МДПІ до Підприємства про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у сумі 86327,12 грн. (у тому числі й 25401,45 грн. пені). Так, судовим рішенням у цій справі (яке набрало законної сили) було встановлено, зокрема, незаконність донарахування Підприємству зазначеної пені.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Слід наголосити, що зазначене звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Однак для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС.

Втім податковим органом не подано будь-яких доказів, що могли б слугувати належним спростуванням преюдиційних обставин, які встановлені в адміністративній справі № 2-а-3192/08 та які мають вирішальне значення для розв'язання даного спору.

Посилання Крижопільської МДПІ на факт сплати позивачем зазначеної пені в добровільному порядку не можуть слугувати таким спростуванням, позаяк зазначені дії платника не є підтвердженням об'єктивного існування податкової заборгованості.

А відтак суди цілком правомірно задовольнили позовні вимоги Підприємства у відповідній частині.

В частині відмови у позові судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального та\або процесуального права, на які не було посилань у поданій скарзі.

Отже, оскаржувані постанова та ухвала судів першої і апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області відхилити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2-а-459/10/0270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько