Ухвала суду № 37113864, 05.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р.справа № 2а-8006/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання:Алтуховій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровоград

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. у справі № 2а-8006/09/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данай"

до Державної податкової інспекції у м.Кіровоград

про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНАЙ» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Кіровограді (далі - ДПІ у м.Кіровограді, відповідач, податковий орган) №0006431520/0 від 31.08.2009р. та №0006431520/1 від 13.11.2009р., якими позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 279,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1164,00 грн. При цьому позивач вказує, що чинне законодавство не обмежує право платників податків на віднесення в звітному податковому періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) за податковими накладними, виписаними постачальниками в попередніх податкових періодах, але отриманими покупцями в звітному періоді, а тому висновки податкового органу про неправомірність такого включення суперечать нормам пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

Також позивач звертає увагу, що Закон України «Про податок на додану вартість» не покладає на Кабінет Міністрів України обов'язку встановлювати правила податкового обліку та декларування податкового кредиту з ПДВ, а тому посилання ДПІ у м.Кіровограді на порушення позивачем вимог Розпорядження КМУ від 17.07.2009 р. №838-р. є безпідставними.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд з посиланням на п.5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-11 зазначив, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. А якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову. Апелянт зазначає про невірне застосування судом норм матеріального права. На думку відповідача, ТОВ «ДАНАЙ» в порушення пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.3 та 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та вимог п.2 Розпорядження КМУ від 01.07.2009р. №757-р, Розпорядження КМУ від 17.07.2009р. №838-р, задекларовано суму податкового кредиту не в період виникнення податкового зобов'язання у постачальника. Зокрема, в додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р. ТОВ «ДАНАИ» включило до складу податкового кредиту податкові накладні виписані контрагентами в січні 2009 року та жовтні 2008 року в сумі 23279,45грн. Відповідач вказує, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. При цьому відповідач вважає, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит, платник таким правом не скористався, то вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

З посиланням на пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону відповідач стверджує, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (п.7.2 ст.7 Закону), а у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сумм цього податку до податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 18 серпня 2009 року Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНАИ» за червень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНАИ» в перевіряємому періоді мало статус платника податку на додану вартість (а.с.16).

За результатами перевірки складено акт №903/1520/32513989 від 18.08.2009 року (а.с. 17-18), в якому зазначається, що до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ (а.с.32-34) у червні 2009 року позивачем включено суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами в січні 2009 року та жовтні 2008 року в загальній сумі 23279,45грн.

Податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, що призвело, на думку відповідача, до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за червень 2009 року (додаток № 5 «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за червень 2009 року) в розмірі 23279,00грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Кіровограді винесено податкове повідомлення- рішення №0006431520/0 від 31.08.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23279,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1164,00 грн., а всього - 24443,00 грн. (а.с. 19,20). За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарга залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.30); податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0006431520/1 від 13.11.2009р.

На підтвердження правомірності заявленого податкового кредиту позивачем до суду надано копії податкових накладних (а.с.35-37), на підтвердження отримання товару - копії видаткових накладних (а.с.38,76,77), а також копії відповідних договорів (а.с.51-52, 53-61) та докази оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей (а.с.63-75). Обставини реальності і товарності господарських операцій, оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідачем не заперечувались, спір щодо правильності оформлення податкових накладних та щодо арифметичних обрахунків між сторонами відсутній.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

У відповідності до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За нормами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із змісту вищезазначених норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості платника податку на його використання. Натомість будь-якого обов'язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов'язку для платника закон не містить, а тому суд не прийняв посилання відповідача на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

В судовому засіданні відповідач послався на те, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник податків таким правом не скористався, то вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Така позиція податкового органу суперечить нормам пп.7.2.3 та пп.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд дійшов обґрунтованого висновку щодо помилковості позиції податкового органу, відповідно до якої якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник податків таким правом не скористався, то вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку, - помилкова. Така позиція відповідача суперечить пп.7.2.3 та 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до п.5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-11, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, податковим органом не доведено факт порушення позивачем норм податкового законодавства при включенні до складу податкового кредиту у червні 2009 року даних податкових накладних за попередні звітні періоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає; судове рішення слід залишити без змін.

Відповідач також посилається на те, що позивачем задекларовано суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 23 279,00 грн. не в період виникнення податкового зобов'язання продавця, в тому числі, і в порушення Розпорядження КМУ від 17.07.2009 р. №838-р.

Згідно Розпорядження КМУ від 17.07.2009 р. №838-р, чинного на момент складання акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з метою реалізації положень Закону України «Про податок на додану вартість» Державній податковій адміністрації Кабінетом Міністрів України доведена необхідність під час адміністрування податку на додану вартість при проведенні камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період (далі - коригування або уточнення декларації) є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації.

З урахуванням ст.9 КАС України суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання податкового органу на невиконання ТОВ «ДАНАИ» Розпорядження КМУ від 17.07.2009 р. №838-р, оскільки вказаний підзаконний нормативно-правовий акт не роз'яснює, а фактично змінює та доповнює положення Закону України «Про податок на додану вартість». В даному випадку суд застосував принцип пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає; судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196, 198, 200, 205 , 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровоград на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. у справі № 2а-8006/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. у справі № 2а-8006/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник