Ухвала суду № 37113548, 20.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2011 р.справа № 2а-3214/09/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання:Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2009р. у справі №2а-3214/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУМКАР"

до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Думкар» (далі - ТОВ «Думкар», позивач) звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Запоріжжя (далі - ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя, відповідач, податковий орган), від 14.05.2009р. №0001622302/0, яким позивачу визначено суду податкового зобов'язання на суму 30930грн. та від 14.05.2009 року №0001612302/0 щодо нарахування суми 35073,40грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що в період з травня 2008 року до липня 2008 року ДПІ Жовтневого району м.Запоріжжя було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Думкар» з питань дотримання останнім податкового та іншого законодавства, результати якої сталі підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Проте, позивач вважає безпідставними висновки податкового органу щодо виявлених порушень та зазначає, що суми, включені до податкового кредиту підтверджуються податковими накладними, а відсутність звітів Виконавця про надання транспортно-експедиційних послуг, актів прийому-передачі товару, накладних, дорожніх листів та інших документів при здійсненні ТОВ «Думкар» не є порушенням здійснення господарської діяльності, оскільки документами, які підтверджують правомірне віднесення ТОВ «Думкар» до складу валових витрат грошових коштів та правомірне включення сум податку на додану вартість до складу дозволеного податкового кредиту є квитанції залізниці та акти, складені на підставі договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ессентрік» на транспортно-експедиторське обслуговування №02/1.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що надані до суду та досліджені акти прийому транспортно-експедиторських робіт слід вважати первинними документами бухгалтерського обліку та документами, що підтверджують ведення господарської діяльності ТОВ «Думкар», а також документами, які є свідченням першої з подій, про які йдеться у пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР. Аналогічна позиція суду першої інстанції і щодо оцінки обставин, з якими пов'язано визначення податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог стверджує, що позивачем порушено пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: допущено неправомірне віднесення до валових витрат ТОВ «Думкар» за 2008 рік витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності у сумі 103101 грн. Висновок податкового органу пов'язаний з відсутністю звітів Виконавця про надані позивачу транспортно-експедиційні послуги, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, письмової заявки на транспортно-експедиторське обслуговування ТОВ «Думкар» з узгодженими тарифами та вартістю послуг (яка є невід'ємною частиною договору), в актах виконаних робіт не зазначено повної інформації щодо наданої та отриманої послуги, не надано підтвердження щодо передачі вантажу уповноваженій особі одержувача, зазначеного у супровідних документах. Також виявлені порушення п.1.3, п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірне включення до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ в травні 2008 року у сумі 12526 грн. 80 коп. та в липні 2008 року у сумі 8093 грн. 33 коп. з аналогічних підстав.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, в період з травня 2008 року до липня 2008 року ДПІ Жовтневого району м.Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Думкар» з питань дотримання останнім податкового та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт від 29.04.2009 року №51/23-2/33795170, в якому зазначається про порушення позивачем як платником податку вимог пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме неправомірне внесення до складу валових витрат за 2008 рік витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності у сумі 103101 грн. В акті перевірки також зазначається про порушення позивачем п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ в травні 2008 року у сумі 12526 грн. 80 коп. та в липні 2008 року у сумі 8093 грн. 33 коп. підстави неправомірного включення за аналогічними підставами неправомірного внесення до валових витрат ТОВ «Думкар» за 2008 рік витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. Податковим органом зазначені наступні причини неправомірного внесення вищезазначеної суми: при використанні позивачем транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Думкар» відсутні звіти Виконавця про надані транспортно-експедиційних послуги, акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні, або дорожні листи вантажного автомобіля, письмової заявки на транспортно- експедиторське обслуговування ТОВ «Думкар» з узгодженими тарифами та вартістю послуг (яка є невід'ємною частиною договору), в актах виконаних робіт не зазначено від якого постачальника було проведено завантаження щебеню та відсіву, в який саме вид транспортного засобу, від якого міста завантаження до якої станції, кому було передано щебінь та відсів, по якому маршруту було проведено експедирування вантажу, до якого покупця, до якої станції розвантажування, найменування транспортного засобу (назва, модель, реєстраційний номер), яким супроводжувався вантаж, не надано підтвердження щодо передачі вантажу уповноваженій особі одержувача, зазначеного у супровідних документах.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені: податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009 року №0001622302/0, яким ТОВ «Думкар» нараховано суму зобов'язанні в розмірі 30930 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009 року №0001612302/0, згідно з яким позивачу нараховано суму 35 073 грн. 40 коп.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

В акті перевірки відповідач посилається на ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що ТОВ «Думкар» здійснювало перевезення вантажу і укладення договору перевезення вантажу повинні підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Крім того, відповідач стверджує, що підставою для складання податкових накладних є наявність транспортних накладних, відсудність яких спричинила неправомірне віднесення ТОВ «Думкар» до складу валових витрат грошових коштів та неправомірне включення позивачем сум податку на додану вартість до складу дозволеного податкового кредиту.

Оцінюючи документи позивача, які надавалися останнім під час перевірки податковому органу, відповідач посилається на норми цивільного законодавства.

Згідно зі ст.908 Цивільного кодексу України (ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Поряд з цим ст.929 ЦК України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

При цьому умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Проте законодавець не визначає обов'язковою наявність в договорі зобов'язань щодо укладання договору перевезення. Тобто, відсутність в договорі зобов'язань по організації перевезення, укладенню договору перевезення і ін., не змінює характеру договору, якщо в ньому будуть передбачені зобов'язання по виконанню або організації виконання експедитором однієї з послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що договір №02/1, укладений 10.02.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Думкар» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ессентрік» є договором на транспортно-експедиторське обслуговування, а не договором перевезення, як про це зазначає відповідач. В п.5.3 договору зазначено, що остаточний розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводиться замовником на підставі рахунка-фактури Експедитора та Акта про виконання транспоргно-експедиторських послуг.

На підтвердження виконання договору позивачем до суду надані всі копії відповідних рахунків-фактур та Актів про виконання гранспортно-експедиторських послуг. Також надані копії реєстрів залізничних квитанцій, які також підтверджують факт перевезення. На підставі цих документів ТОВ «Думкар» були складені та подані відповідні податкові накладні.

Суд вірно визначився, що інших документів, які б підтверджували факт надання транспортно-експедиторських послуг, в договорі між позивачем та ТОВ «Ессентрік» не передбачено.

За приписами пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею З та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надано визначення господарської діяльності, відповідно до якого господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та поняття первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А згідно зі ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з тим, що надані до суду акти прийому транспортно-експедиторських робіт поряд з дослідженими копіями реєстрів залізничних квитанцій, які також підтверджують факт перевезення, можна вважати первинними документами бухгалтерського обліку та документами, що підтверджують ведення господарської діяльності ТОВ «Думкар».

За таких обставин, суд першої інстанції вірно визначився щодо безпідставності висновків податкового органу.

Таким чином доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає; судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2009р. у справі №2а-3214/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2009р. у справі №2а-3214/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник