Рішення № 37112687, 04.02.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/12795/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Антипової Л.О.

при секретарі Філімоновій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 09.10.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 5 000 грн., зі сплатою 30% річних, терміном до 09.10.2008 р. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09.10.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед кредитором за порушення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору. Відповідачі свої зобов'язання не виконали, в зв'язку з чим станом на 23.11.2011 року у них виникла заборгованість в розмірі 16 006,77 грн., яку позивач просить стягнути. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 214,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання надав заперечення на позов та пояснив, що договір поруки, в якому він виступив поручителем, згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України вважається припиненим і у нього немає обов'язку сплачувати на користь позивача розмір заборгованості та штрафних санкцій перед позивачем, в зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього боргу за даним договором поруки, крім того заперечив взагалі укладання з ним оспорюваного договору поруки, оскільки на ньому не його підпис, а крім цього, як вбачається з самого договору, його було нібито укладено між ним та позивачем не в момент отримання кредиту, а в момент закінчення його дії, тобто не « 09.10.2007 року», а « 09.10.2008 року», а дія його закінчувалася « 09.10.2008 року». Ніяких виправлень до цього договору не існує, що підтвердив представник позивача.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 09.10.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 5 000 грн., зі сплатою 30% річних, терміном до 09.10.2008 р. (а.с. 5-6)

Відповідно до п. 3.1.1 повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1.2.2. у випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п. 3.1.1. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов'язання частково виконані позичальником) у розмірі 30% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором, між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 09.10.2008 року було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору 427/ЕМК/08/2007-980 від 09.10.2007 року, укладеного між кредитором та боржником.

Згідно з п.1.1 Договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору від 09.10.2008 року.

Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п. 1.2 Договору поруки).

Згідно зі статтею 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Таким чином, станом на 23.11.2011 року заборгованість відповідачів по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені становить 16 006,77 грн., з яких:

- непогашений кредит - 4 287,42 грн.

- несплачені відсотки - 4 870,06 грн.

- несплачена пеня - 4 559,92 грн.

- штраф за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків - 2 289,37 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до пункту 24 постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

За таких обставин позивач мав право вимагати у поручителя виконання зобов'язань за Договором поруки в період з 09.10.2008 року до 09.10.2008 року. Таку вимогу шляхом направлення на адресу ОСОБА_2 позовної заяви позивач пред'явив лише 06.06.2012 року, тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

У такому випадку Договір поруки з 09.10.2008 року вважається припиненим і у ОСОБА_2 немає обов'язку сплачувати на користь позивача розмір заборгованості та штрафних санкцій ОСОБА_1 перед Банком.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не надав жодного доказу того, що ним виконуються зобов'язання за кредитним договором належним чином, тому суд позбавлений врахувати інші докази ніж ті, які є в матеріалах справи.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору на загальну суму 16 006,77 грн., в іншій частині позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 526, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10,11, 58, 60, 208, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 006,77 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 214,60 грн., а всього на загальну суму 16 221,37 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: