Постанова № 37111511, 11.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р.

Справа № 915/1689/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Гладишевої Т.Я

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду № 02 від 10.02.2014 р. – суддю Колоколова С.І. замінено суддею Гладишевою Т.Я.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

від відповідача: не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Миконт”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.12.2013 р.

по справі № 915/1689/13

за позовом державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Миконт”

про стягнення 2 719 670,92 грн.

В С Т А Н О В И В :

19.09.2013р. Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” (далі по тексту ДП «Миколаївський МТП») звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миконт" (далі по тексту ТОВ «Миконт») заборгованості в розмірі 2719670,92 грн., з яких 2494822,33 грн. – основного боргу за надані у січні-квітні 2013 р. послуги по договору №33/08 від 09.12.08 р., 185526,84 грн. – пені, 39321,75 грн. – 3% річних за прострочення оплати основного боргу, які нараховані за період з першого дня прострочення по кожному виставленому позивачем рахунку і по 19.09.13 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.13 р. (суддя Семенчук Н.О.) позов ДП «Миколаївський МТП» задоволено частково, з ТОВ «Миконт» на користь ДП «Миколаївський МТП» стягнуто 2494822,33 грн. – основного боргу, 185363,83 грн. – пені, 39321,75 грн. – 3% річних та 53849,49 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та розстрочення виконання судового рішення залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги ДП «Миколаївський МТП», суд 1 інстанції виходив з того, що позивач довів належними доказами факт надання відповідачу послуг у січні-квітні 2013р. по договору №33/08 від 09.12.08 р. на загальну суму 2494822,33 грн. та прострочення її оплати. У стягненні 163,01 грн. пені судом 1 інстанції відмовлено з огляду на те, що позивач неправильно визначив розмір пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та розстрочення виконання судового рішення, то воно залишено без задоволення із врахуванням майнового стану сторін, які беруть участь у зобов’язанні та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, та відсутності жодної сплати на погашення заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Миконт» через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить змінити рішення господарського суду Миколаївської області від 03.12.13 р. в частині стягнення пені, зменшивши її розмір до 100 грн., оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Миконт» посилається на те, що суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення проігнорував вимоги ст. 233 ГК України, а саме не врахував сезонний характер роботи відповідача, загальний спад у економіці, викликаний світовою фінансовою кризою, негативний майновий стан товариства та відсутність збитків у інших учасників господарських відносин.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, хоча згідно із поштовими повідомленнями були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, тобто без поважних причин не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю представників сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього ДП «Миколаївський МТП» просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

09 грудня 2008 року між ДП «Миколаївський МТП» та ТОВ «Миконт» було укладено договір № 33/08 (далі по тексту Договір) (а.с. 20-22) та додаткові угоди до нього № 1 від 23.12.2008 року (а.с. 23), № 2 від 15.01.2009 року (а.с. 24), № 3 від 22.12.2009 року (а.с. 25), № 4 від 23.12.2009 року (а.с. 23 зв. б.), № 5 від 29.12.2010 року (а.с. 26), № 6 від 20.12.2011 року (а.с. 26 зв. б.), № 7 від 26.09.2012 року (а.с. 27), № 8 від 21.12.2012 року (а.с. 27 зв. б.), № 9 від 19.06.2013 року (а.с. 28).

Згідно із предметом зазначеного Договору, позивач за наявності можливості надає послуги з організації робіт з перевалки та відвантаження силами та засобами відповідача експортного, імпортного, транзитного та каботажного вантажу згідно з пунктом 1 Додатку №1 (який є невід'ємною частиною Договору), а відповідач приймає ці послуги та оплачує їх згідно рахунків позивача. Прийом вантажу здійснюється тільки після підтвердження його позивачем.

У відповідності до вимог п. 3.1 Договору, - відповідач сплачує позивачеві вартість послуг, що вказані у Додатку № 1. Відповідач на підставі наданих позивачем рахунків та актів виконаних робіт, проводить розрахунки за фактично надані послуги позивачем, а саме: плату за використання причалів на території порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт та вартість робіт пожежних машин згідно часу вказаному у заявці протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку і акту наданих послуг сторонами (п. 3.2 Договору).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач на виконання вимог Договору в січні–квітні 2013 року були надані відповідачеві послуги на загальну суму 2494822,33 грн., що підтверджується актами наданих послуг (виконаних робіт) № 00042488 від 14.01.2013 року (а.с. 44), № 00232488 від 08.01.2013 року (а.с. 47), № 01362488 від 23.01.2013 року (а.с. 50), № 0153488 від 24.01.2013 року (а.с. 56), № 07432488 від 12.02.2013 року (а.с. 59), № 07882488 від 13.02.2013 року (а.с. 64), № 13722488 від 05.03.2013 року (а.с. 69), № 13952488 від 05.03.2013 року (а.с. 72), № 13942488 від 05.03.2013 року (а.с. 75), № 13732488 від 06.03.2013 року (а.с. 80), № 15232488 від 26.03.2013 року (а.с. 83), № 20262488 від 05.04.2013 року (а.с. 91), № 20292488 від 05.04.2013 року (а.с. 94), № 20962488 від 12.04.2013 року (а.с. 99), № 20782488 від 12.04.2013 року (а.с. 102), № 22012488 від 25.04.2013 року (а.с. 109), відомостями-розрахунками (а.с. 41, 53, 61, 66, 77, 84, 87, 96, 106, 111), дорученнями (а.с. 42-43, 54-55, 67-68, 78-79, 88-90, 97-98, 107-108, 113), приймально-здавальними актами (а.с. 46, 49, 58, 71, 74, 82, 93, 101, 104, 115),

Факт виконання позивачем вищезазначених послуг на загальну суму 2494822,33 грн. не заперечується і відповідачем.

З метою отримання оплати вартості наданих відповідачеві у січні–квітні 2013 року по Договору послуг, позивачем були виставлені відповідачеві рахунки:

від 14.01.2013 № 00042488 на суму 344714,64 грн. (а.с. 40);

від 08.01.2013 № 00232488 на суму 7293,08 грн. (а.с. 45);

від 23.01.2013 № 01362488 на суму 6638,57 грн. (а.с. 48);

від 24.01.2013 № 01532488 на суму 312878,98 грн. (а.с. 51);

від 12.02.2013 № 07432488 на суму 9473,52 грн. (а.с. 57);

від 13.02.2013 № 07882488 на суму 335698,57 грн. (а.с. 60);

від 05.03.2013 № 13722488 на суму 336258,34 грн. (а.с. 65);

від 05.03.2013 № 13942488 на суму 6421,64 грн. (а.с. 73);

від 05.03.2013 № 13952488 на суму 7854,08 грн. (а.с. 70);

від 06.03.2013 № 13732488 на суму 339735,96 грн. (а.с. 76);

від 26.03.2013 № 15232488 на суму 6294,49 грн. (а.с. 81);

від 27.03.2013 № 15642488 на суму 33085,48 грн. (а.с. 84);

від 05.04.2013 № 20262488 на суму 306040,84 грн. (а.с. 86);

від 05.04.2013 № 20292488 на суму 6358,07 грн. (а.с. 92);

від 12.04.2013 № 20962488 на суму 33470,69 грн. (а.с. 95);

від 12.04.2013 № 20782488 на суму 6294,49 грн. (а.с. 100);

від 24.04.2013 № 21952488 на суму 6294,49 грн. (а.с. 103);

від 25.04.2013 № 22012488 на суму 33190,36 грн. (а.с. 105);

від 30.04.2013 № 22942488 на суму 349282,38 грн. (а.с. 110);

від 30.04.2013 № 23712488 на суму 7543,66 грн. (а.с. 114), які були отримані відповідачем що не заперечується останнім.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору, за надані позивачем послуги не розрахувався, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2494822,33 грн. за надані позивачем у січні–квітні 2013 року послуги з організації робіт з перевалки та відвантаження силами та засобами відповідача експортного, імпортного, транзитного та каботажного вантажу по Договору.

Відповідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав доказів на підтвердження того, що належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо сплати позивачеві вартості наданих позивачем у січні–квітні 2013 року послуг в розмірі 2494822,33 грн., судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно стягнув з відповідача вказаний основний борг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату рахунків позивача відповідач сплачує:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми недоплати за кожний день прострочення до дня сплати заборгованості;

- суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми згідно чинного законодавства України.

З врахуванням вищенаведеного, позивач за несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості в сумі 2494822,33 грн. за надані позивачем у січні–квітні 2013 року послуги нарахував та просить суд стягнути з відповідача 185526,84 грн. пені за період з 23.01.2013 року по 19.09.2013 року згідно наданого розрахунку, який не суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Однак, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції перевіривши розрахунок позивача, правильно визначив розмір пені, який підлягає стягненню і правомірно стягнув з відповідача 185363,83 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання за вимогою кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості в сумі 2494822,33 грн. суд 1 інстанції на підставі ст. 625 ЦК України правомірно стягнув з відповідача 3% річних нарахованих з 23.01.2013 року по 19.09.2013 року в сумі 39321,75 грн., що не заперечується і відповідачем.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем пені та розстрочення виконання судового рішення, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції обґрунтовано залишив його без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається із змісту клопотання відповідача, останній просить зменшити розмір пені до 100 грн. та розстрочити виконання судового рішення з огляду на тяжкий фінансовий стан його підприємства.

Однак, наявні матеріали справи свідчать про те, що ДП „Миколаївський морський торговельний порт" знаходиться в більш скрутному фінансовому становищі ніж відповідач. Так, згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 року позивач має збиток в розмірі 12362 тис. грн., в той час як збитковість відповідача становить 6752 тис. грн. Судом 1 інстанції також взято до уваги, що відповідачем не доведено здійснення ним заходів з метою погашення існуючої перед позивачем заборгованості, та що станом на день розгляду справи в суді відповідач не здійснив жодної сплати на погашення заборгованості, яка виникла з січня 2013 року.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції надав правильну оцінку майновому стану обох сторін і з врахуванням інших інтересів сторін та вищенаведених обставин справи, дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача виняткового випадку, який би надав можливість суду зменшити розмір заявленої до стягнення пені та розстрочення виконання судового рішення.

Посилання скаржника на те, що суд 1 інстанції не врахував сезонний характер роботи відповідача, загальний спад у економіці, викликаний світовою фінансовою кризою, негативний майновий стан товариства та відсутність збитків у інших учасників господарських відносин, судова колегія до уваги не приймає, оскільки як зазначалося вище суд 1 інстанції при розгляді клопотання відповідача надавав оцінку майновому стану обох сторін, а світова криза впливає не тільки на відповідача, а й на позивача, який здійснює свою діяльність як і відповідач в Україні. Відсутність збитків у інших учасників господарської діяльності не є тим винятковим випадком для зменшення розміру пені до 100 грн. і розстрочення виконання судового рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «Миконт» підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 03.12.13 р. – без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миконт» залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 03.12.13 р. – без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 12.02.2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Гладишева Т.Я.