Постанова № 37111496, 05.02.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 906/1556/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.13 р.

у справі № 906/1556/13 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 6999,97 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Остапенка В.М. (представника, довіреність в справі)

відповідача - Кучерук М.Г. (представника, довіреність в справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2013 року у справі № 906/1556/13 (суддя Терлецькі-Байдюк Н.Я.)позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення 6999,97 грн. задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 6999,97грн., з яких: 4175,38грн. - пеня, 1974,71грн. - штраф, 835,08грн. - 3% річних, 14,80грн. - інфляційні, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

Задовольняючи позов та застосовуючи положення ст.193, Господарського кодексу України, ст..ст.526, ч.1 ст. 530, 549, 611, 655 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що вартість отриманого природного газу відповідачем сплачувалась з порушенням строків, встановлених умовами Договору № 35/19-В від 30.03.12 р., а відтак є підстави для стягнення пені , штрафу, інфляційних та 3% річних.

Відмовляючи в задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій на 98% суд вказав, що збитковість підприємства та наявність у відповідача дебіторської заборгованості не є підставою для зменшення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань.

Не погодившись з постановленим рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції являється необґрунтованим, безпідставним, ухваленим на неповному з'ясуванні судом обставин справи та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.

Зазначає, що станом на 19 грудня 2012 року покупець здійснив повний розрахунок за одержаний від продавця природний газ, про що свідчить Заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 18 грудня 2012 року № 7983/12.

Зауважує, що при нарахуванні пені, 3% річних та штрафу позивачем в розрахунку невірно вказано кількість днів прострочки, оскільки день проплати не входить в прострочення зобов'язання.

Також, при винесенні рішення господарським судом Житомирської області було взято до уваги тільки майновий стан позивача, а клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних нарахувань суд до уваги не взяв.

Вважає такий висновок суду хибним, оскільки на сьогоднішній день ПАТ "Житомиргаз" знаходиться у скрутному фінансовому становищі, про що свідчить наявність дебіторської заборгованості Споживачів природного газу, зокрема, населення (38 005 918,00 грн.), бюджетних установ та організацій ( 3 186 102,00 грн.), промислових і комунально-побутових споживачів ( 3 819 973,00 грн.), в т.ч. осіб, визнаних банкрутами та щодо завданих підприємству відповідача збитків, а також значної кредиторської заборгованості в розмірі 11 776 103,11 грн. Внаслідок великої дебіторської та кредиторської заборгованості вже на сьогоднішній день діяльність ПАТ "Житомиргаз" частково блокована шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та рухомого майна.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2013 року по справі № 906/1556/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Житомиргаз" про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань за поставлений природний газ.

Крім того, представником апелянта подано заяву щодо уточнення розміру вимог, згідно якої зазначають, що не погоджуються з нарахуванням пені та 3% річних, оскільки при їх нарахуванні позивачем невірно вказано кількість днів прострочки, оскільки день проплати не входить в прострочення зобов'язання. Просять скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.13р. по справі № 906/1556/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в частині позовних вимог( пені в розмірі 438,75 грн., 3% річних в розмірі 87,75 грн.) як необґрунтовано нарахованих. Зменшити розмір пені в розмірі 3 736, 63 грн., штрафу в розмірі 1974,70 грн. на 98% (а.с. 139-140).

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а з апеляційною скаргою не погоджується з наступних підстав.

В спростування твердження апелянта про невірність розрахунку пені, штрафу, 3% річних вказує наступне.

Щодо нарахування штрафу - відповідно до умов договору, нарахування штрафу здійснюється за умови за прострочення понад 30 днів, а не на кожен день построчки. Відтак, доводи Відповідача є такими, що суперечать матеріалам справи та спробою ввести в оману суд.

Щодо нарахування пені та 3% річних зазначає ,що відповідно до положення ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. А відтак, нарахування 3% річних від простроченої суми як компенсація за утримання коштів має бути по день сплати цих коштів кредитору, тобто - по цей день включно .

Стаття 232 ГК України включена до глави 26 "Штрафні та оперативно-господарські санкції", має назву "Порядок застосування штрафних санкцій". За таких обставин, вважає, що встановлене законодавцем положення ч.4 ст.232 ГК України регулюють порядок стягнення відсотків не лише стосовно 3% річних, а й щодо стягнення пені як виду штрафних санкцій, встановленої у відсотках, відповідно до ч.6 ст.231 ГК України.

Так,положенням ч.6 ст.231 ГК України встановлено стягнення штрафних санкцій за весь час користування чужими коштами. Положенням ч.4 ст.232 ГК України встановлено стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами по день сплати цих коштів кредитору. Отже, неправомірним користуванням чужими коштами є строк по день сплати включно. А відтак, і штрафні санкції (за весь час користування чужими коштами) мають бути нараховані також по день оплати включно.

В спростування твердження про неврахування судом першої інстанції майнового стану ПАТ "Житомиргаз", його статусу, соціальної значущості, ступеня виконання зобов'язань, врахування лише майнового стану позивача та відмови у зменшенні розміру штрафних санкцій на 98 % звертає увагу на наступне.

Зменшення розміру неустойки це є право ,а не обов'язок суду, яким він може скористатись за своїм внутрішнім переконанням на підставі оцінки доказів наданих сторонами. Законодавством встановлена безумовна вимога - зменшення неустойки лише у виняткових випадках. Вважає, що Відповідачем не було надано жодного доказу винятковості обставин щодо даної справи.

Посилання на неврахування судом першої інстанції його майнового стану, статусу не відповідає дійсності. У зазначеному рішенні суд навів обґрунтування відхилення клопотання щодо зменшення розміру пені та штрафу. Зокрема, суд зазначив, що наявність збитків підприємства та дебіторської заборгованості не є підставою для застосування ст.83 ГПК України. Також суд вказує, що ПАТ "Житомиргаз" не надано доказів щодо відсутності коштів на його рахунках на час слухання справи.

Зауважує, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перебуває у тяжкому фінансовому стані, наведені обставини підтверджуються звітом про фінансові результати за перше півріччя 2013 року, згідно якого збиток Позивача становить 10 012 568 тис. грн.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.13 року у справі №906/1556/13 залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній та згідно заяви про уточнення розміру вимог просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.13р. по справі № 906/1556/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в частині позовних вимог. Відмовити в нарахуванні пені в розмірі 438,75 грн., 3% річних в розмірі 87,75 грн. як необґрунтовано нарахованих. Зменшити розмір пені в розмірі 3 736, 63 грн., штрафу в розмірі 1974,70 грн. на 98%.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві. Крім того заперечував проти зміни прохальної частини апеляційної скарги, зазначеної в заяві про уточнення позовних вимог. Просив залишити рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2013 року у справі № 906/1556/13 без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.03.2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець/відповідач) було укладено договір №35/19-В на купівлю-продаж природного газу (а.с.10-16).

Крім того, до вищезазначеного договору було укладено додаткову угоду №1 від 31.05.12р. та додаткову угоду №2 від 06.07.12р. якими були внесені зміни щодо ціни природного газу, обсягів та періодів його передачі (а.с.17-20).

Відповідно п.1.1 вищезазначеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (п.1.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом березня - липня 2012 року природний газ на загальну суму 760227,10грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу у обсязі: 133,458 тис.куб.м. від 31 березня 2012 року на суму 485021,06 грн.; 63,758 тис.куб.м. від 30 квітня 2012 року на суму 231 713,15 грн.; 4,202 тис.куб.м. від 31 травня 2012 року на суму 15 282,76 грн.; 3,686 тис.куб.м. від 30 червня 2012 року на суму 13 406,06 грн.; 3,401 тис.куб.м. від 31 липня 2012 року на суму 14 804,07 грн.(а.с.21-25).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця (п.6.2 договору).

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідач на момент подачі позову здійснив повний розрахунок за одержаний від позивача природний газ, що не заперечують сторони та вбачається з заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18 грудня 2012 року .(а.с.108-110)

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, оскільки сплачував вартість природного газу з порушенням строків, встановлених умовами п.6.2 договору.

Зазначене вбачається, зокрема, із реєстру прийнятих платежів на користь позивача (а.с.27).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивач звернувся до суду про стягнення на його користь з відповідача пені в сумі 4 175,38грн., 7% штрафу в сумі 1 974,71 грн., три відсотки річних в сумі 835,08 грн., інфляційних нарахувань в сумі 14,80 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства .

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, оплатив поставлений природний газ з порушенням строку оплати, який встановлений п. 6.2 договору, що ним не заперечується .

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустройка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пп.6.1., 6.2 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу ,а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того,апеляційним судом встановлено, що 20 грудня 2012 року позивач отримав від ПАТ по газопостачанню та газифікації " Житомиргаз" заяву про зарахування зустрічних обднорідних вимог,в т.ч. і по договору № 35/19-В від 30.03.2012р.

Судом перевірено розрахунки пені, 3 % річних, 7% штрафу та інфляційних ,виконані позивачем та відповідачем, і встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку неправомірно враховано дні фактичної сплати заборгованості відповідачем. При цьому, розрахунок відповідача, згідно якого розмір пені становить 3 736,63 грн., 3 % річних - 747, 33 грн. , 7% штрафу -1 974, 70грн., інфляційні - 14, 80 грн. визнано колегією суддів вірним.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із твердженням апелянта про неправомірність нарахування пені та 3% річних, оскільки день проплати не входить в період часу ,за який стягується інфляція та пеня та станом на 19 грудня 2012 року покупець здійснив повний розріхунок за отриманий природний газ з продавцем ( з урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог,отриманої позивачем 20 грудня 2012 року ).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2013 року представником відповідача подано клопотання, в якому останній, в порядку статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, просив зменшити суми штрафних санкцій на 98% (а.с. 56- 57).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення пені на 98% з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, пеня нарахована відповідачу на заборгованість, яка виникла в наслідок несвоєчасної оплати за поставлений природний газ згідно договору.

Посилання апелянта на важкий фінансовий стан підприємства судова колегія також вважає безпідставним, оскільки ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ст. 218 ГК України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарської діяльності. В цій же статті зазначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є обставинами, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне наголосити на тому, що зменшення розміру санкцій, заявлених до стягнення є правом, а не обов'язком суду і можливе лише у разі наявності підстав, які б вказували на необхідність застосування вказаної норми.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та зміні рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2013 р. у справі № 906/1556/13 в частині стягнення пені, 3% річних та судового збору на підставі п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи , що позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1591,12 грн.

Крім того, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 64,69 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,п.4ч.1ст. 104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.13р. у справі №906/1556/13 змінити в частині стягнення пені, 3% відсотків річних та судового збору, виклавши його в такій редакції:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", 10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського 35, ідентифікаційний код 03344071 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, ідентифікаційний код 20077720 - 3736, 63 грн. (три тисячі сімсот тридцять шість грн. 63 коп. ) - пені, 747,33 (сімсот сорок сім грн. 33 коп.) - 3% річних, 14,80 грн. (чотирнадцять грн. 80 коп.) - інфляційних, 1974, 70 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят чотири грн. 70 коп.) - 7% штрафу нарахованих по договору № 35/19-В на купівлю - продаж природного газу від 30.03.12р.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", 10002, м. Житомир, вул.Фещенка-Чопівського 35, ідентифікаційний код 03344071 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, ідентифікаційний код 20077720 1591, 12 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну грн. 12 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"(10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського 35, ідентифікаційний код 03344071 ) судовий збір в розмірі 64, 69 грн. (шістдесят чотири грн. 69 коп.) за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Житомирської області на виконання даної постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.