Постанова № 37111483, 11.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р.Справа № 915/2008/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Гладишевої Т.Я

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду № 04 від 10.02.2014 р. - суддю Колоколова С.І. замінено суддею Гладишевою Т.Я.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Тонконог В.В., довіреність № 78 від 04.10.2013р.

від відповідача: Лушников В.П., довіреність № б/н від 10.01.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 р.

по справі № 915/2008/13

за позовом державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"

до публічного акціонерного товариства „Баштанська сільськогосподарська машино-технологічна станція"

про стягнення 101660,30 грн.

В С Т А Н О В И В :

04.11.2013р. Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі по тексту Фонд) звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (далі по тексту ПАТ „Баштанська СМТС" про стягнення заборгованості у розмірі 101 660,30 грн., з яких: 78 200,23 грн. - сума основного боргу за поставлене насіння, 23460,07 грн. - штрафу за несвоєчасну оплату основного боргу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.13 р. (суддя Коваль С.М.) позов Фонду задоволено, з ПАТ „Баштанська СМТС" на користь Фонду стягнуто 78200,23 грн. основного боргу, 23460,07 грн. штрафу, 2033,21 грн. судового збору. Виконання вказаного рішення за заявою відповідача відстрочено до 01.09.2014р.

Задовольняючи позов щодо стягнення основного боргу та штрафу, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач довів належними доказами факт поставки позивачем насіння на загальну суму 13300,15 грн., вартість якого відповідач погасив у сумі 41799,92 грн. шляхом поставки озимої пшениці та сплатив грошовими коштами суму у розмірі 13000 грн., а відповідно із цим з відповідача підлягає стягненню залишок несплаченого боргу у сумі 78200,23 грн. та 23460,07 грн. штрафу.

Виконання даного рішення суду місцевим господарським судом відстрочено з огляду на те, що боржник не уникає від виконання своїх зобов'язань за договором поставки, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, а саме планує кошти отримані з продажу майбутнього (2014 року) врожаю озимих направити на погашення існуючої перед позивачем заборгованості. При цьому частина боргу відповідачем погашена незважаючи на форс-мажорні обставини. Негайне виконання рішення призведе до продажу тракторів підприємства та обладнання до них, неможливості здійснення основного виду діяльності підприємства - вирощування та реалізація сільгосппродукції, що в свою чергу може призвести до банкрутства відповідача та суттєво утруднить в подальшому виконання рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фонд, через господарський суд Миколаївської області, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині відстрочення виконання цього рішення до 01.09.14р., оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Фонд посилається на те, що суд 1 інстанції відстрочивши виконання оскарженого рішення не врахував тієї обставини, що врожай відповідача у 2012 році був пошкоджений на 60% і у відповідача була можливість розрахуватися за рахунок непошкодженого врожаю пшениці, ячменю, ріпаку та інших сільгоспкультур.

Скаржник також зазначає на те, що він вже укладав із відповідачем 23.10.12 р. додаткову угоду до договору поставки, якою строки оплати поставленого насіння були перенесені на більш пізніші строки ніж було встановлено договором.

Відстрочення виконання рішення суду призведе до порушення майнових інтересів Фонду та завдасть шкоди економічним інтересам держави, оскільки Фонд є державним підприємством.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.13 р. - без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

12.01.2012 року між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Публічним акціонерним товариством "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" був укладений договір поставки насіння № 7-04 (далі по тексту Договір), за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача насіння сільськогосподарських рослин, а відповідач зобов'язався прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у п.1.1 цього Договору.

Розділом 3 Договору сторонами встановлена вартість договору та порядок розрахунків, а саме:

3.1 Загальна вартість цього Договору становить 133 000,15 грн., сума без ПДВ 110833,46 грн., ПДВ - 22166,69 грн.

3.2. Розрахунок проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача поетапно:

3.2.1. Суму в розмірі 41799,92 грн., розраховується шляхом поставки насіння озимої пшениці сорту "Писанка" 1 репродукції в кількості 19 тон, по ціні 2200,00 грн./т з урахуванням ПДВ.

3.2.2. Суму заборгованості у розмірі 91200,23 грн., відповідач сплачує наступним чином:

- 1000,00 грн. до 25.03.2012р.; 1000,00 грн. до 25.04.2012р.; 1000,00 грн. до 25.05.2012р.; 1000,00 грн. до 25.06.2012р.; 1000,00 грн. до 25.07.2012р.; 86200,23 грн. до 01.09.2012р.

3.3. У разі невиконання відповідачем затвердженого графіку погашення заборгованості (в тому числі і за кожним строком окремо) позивач має право стягнути, а відповідач зобов'язаний достроково сплатити весь залишок заборгованості протягом 7(семи) днів з моменту надходження на адресу відповідача письмової вимоги про це, якщо інший строк не вказано у письмовій вимозі.

Так, на виконання вимог Договору позивач передав відповідачеві товар - насіння ячменю сорту "Достойний" еліта у кількості 18 т. на загальну суму 63000,07 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7-44 від 28.03.2012 року (а.с.9). Вказаний товар був отриманий повноважним представником відповідача на підставі довіреності № 12 від 28.03.2012 року (а.с. 11). Також позивач передав - насіння ячменю сорту "Командор" еліта у кількості 10 т. та насіння ячменю сорту "Еней" еліта у кількості 10 т. на загальну суму 70000,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7-45 від 28.03.2012 року (а.с.10). Вказаний товар був отриманий повноважним представником відповідача на підставі довіреності № 11 від 28.03.2012 року (а.с. 11).

Таким чином, позивач поставив відповідачу насіння на загальну суму 133000,15 грн., як це і передбачено умовами Договору.

28.03.2012 р. сторонами була укладена додаткова угода № 01 до договору поставки насіння № 07-04 від 12.01.2012 р., згідно до якої п.3.2.1. викладено в наступній редакції: Суму в розмірі 41799,92 грн., розраховується шляхом поставки насіння озимої пшениці сорту "Писанка" 1 репродукції в кількості 19 тон, по ціні 2200,00 грн./т з урахуванням ПДВ. до 30.04.2012 р.

23.10.2012 року сторонами була укладена додаткова угода №02 до Договору поставки насіння № 7-04 від 12.01.2012 року, якою сторони зокрема визначили, що позивач та відповідач прийшли до згоди, що суму заборгованості по Договору поставки насіння № 7-04 від 12.01.2012 року, з урахуванням додаткової угоди № 01 від 28.03.2012 р. у розмірі - 88200,23 грн. відповідач сплатить наступним чином: - 1000,00 грн. до 25.11.2012р.; 1000,00 грн. до 25.12.2012р.; 1000,00 грн. до 25.01.2013р.; 1000,00 грн. до 25.02.2013р.; 1000,00 грн. до 25.03.2013р.; 1000,00 грн. до 25.04.2013р.; 1000,00 грн. до 25.05.2013р.; 1000,00 грн. до 25.06.2013р.; 1000,00 грн. до 25.07.2013р.; 79200,23 грн. до 01.09.2013р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи станом відповідач свої зобов'язання відповідно до умов Договору та Додаткової угоди до Договору виконав частково, а саме сплатив на розрахунковий рахунок ДП "Держрезервнасінфонд" суму у розмірі 13000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 60-71), а також розрахувалось шляхом поставки насіння озимої пшениці сорту "Писанка" на загальну вартість 41 799,92 грн. Враховуючи часткову оплату відповідачем суми заборгованості, залишок суми боргу перед позивачем становить 78 200,23 грн. Наявність вказаного боргу не оскаржується і відповідачем.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 78200,23 грн. за поставлений товар.

Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 4 Договору відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання будь-яких положень цього Договору, якщо не спричинено діями сил, що є за межами контролю Сторони, яка не виконала своїх обов'язків, а саме стихійне лихо, вкрай несприятливі погодні умови, пожежі, війни, воєнні дії, страйки, громадські безпорядки, втручання влади, далі обставини непереборної сили. Даний перелік не є вичерпним. Сторона, що постраждала від обставин дії непереборної сили повинна негайно, але не пізніше 5 днів з моменту їх виникнення, сповістити іншу сторону телеграмою, факсом чи цінним листом з описом вкладення про настання ті обставин, вказати їх тип, можливу тривалість та причинно-наслідковий зв'язок неможливості виконання п. 3.2 з виникненням обставин непереборної сили. Якщо сторона вчасно не сповістить іншу сторону про вищевикладені обставини, то вона не має права на них посилатися в майбутньому, крім випадку, коли сама обставина непереборної сили перешкоджає такому повідомленню (п. 5.2 Договору).

У відповідності до вимог п. 5.3 Договору, - документом, який підтверджує факт наявності обставин непереборної сили, є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на те органом державної влади України, яка має бути направлена на адресу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" протягом 30 днів з дня виникнення обставин непереборної сили. Дія обставин непереборної сили не є підставою для повного або часткового невиконання зобов'язань за цим Договором (п. 5.7 Договору).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору на підставі п. 4.2 Договору позивач обґрунтовано нарахував, а суд 1 інстанції правомірно стягнув з відповідача штраф в розмірі 23460,07 грн., оскільки відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлене насіння.

Місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача про відмову в стягненні з підприємства штрафу, тому що умовами Договору (п. 4.2) чітко визначена відповідальність відповідача за несвоєчасне проведення розрахунків за отримане від позивача насіння. Посилання відповідача на обставини непереборної сили, визначені п. 5.1 Договору не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не доведено належними засобами доказування факт повідомлення позивача про виникнення обставин дії непереборної сили, як то визначено п. 5.2 Договору та факт направлення на адресу позивача в строк визначений п. 5.3 Договору - висновку Торгово-промислової палати України № 1522/05-4 від 16.07.2013 року про форс-мажорні обставини (а.с. 56). Крім того, як погоджено сторонами в п. 5.7 Договору, - обставини непереборної сили не звільняють відповідача від повного або часткового невиконання зобов'язань за Договором, тобто обов'язку відповідача щодо розрахунку з позивачем на умовах Договору та Додаткової угоди до Договору.

Задовольняючи заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно дійшов до такого висновку з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, - господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно положень п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, - підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з наявних матеріалів справи і про це зазначалося вище відповідач більше половини боргу за поставлене позивачем насіння розрахувався. При чому затримка відповідача з оплатою вартості поставленого йому насіння була пов'язана із тим, що на весні 2013р. на площах відповідача в наслідок засухи були пошкоджені 60% посівів озимої пшениці, ячменю та ріпаку, що підтверджується висновком торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 1522/05-4 від 16 липня 2013р.

Крім того, незважаючи на те, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, основним та єдиним джерелом доходів якого є вирощування та реалізація сільгосппродукції, 09 серпня 2008 р. слідчим СВ Печерського РВ ГУ МВС України частину збиральної техніки було вилучено, що суттєво обмежило діяльність підприємства та можливість отримувати дохід, який міг би бути отриманий шляхом надання послуг по обробітку землі іншим особам і який не був отриманий в зв'язку з загибеллю значної кількості врожаю.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості пов'язана із об'єктивними труднощами та незважаючи на це відповідач намагається розрахуватися із боргом і зберегти своє підприємство, не довести його до банкрутства.

Негайне виконання рішення суду буде можливе лише за рахунок продажу основних фондів відповідача, які безпосередньо використовуються в господарській діяльності та спрямувати всі кошти на виконання рішення суду, що може призвести до припинення діяльності підприємства і його ліквідації внаслідок банкрутства.

З огляду на те, що відповідач поступово розраховувався із позивачем, він зміг у 2013 році засіяти частину земель озимими культурами, що підтверджується довідкою статуправління № 29-сг від 01.12.2013р. (а.с.46-59), а відповідно із цим у відповідача є реальна можливість виконати рішення суду з майбутнього врожаю 2014р., кошти від якого як правило надходять у вересні місяці. За таких обставин відстрочка виконання судового рішення зможе зберегти основні фонди відповідача та надасть можливість йому не припиняти виробничу діяльність.

При цьому слід зазначити, що в ході розгляду справи позивач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан його підприємства і негативний вплив відстрочення виконання судового рішення. Крім того, позивач укладаючи Договір поставки із відповідачем забезпечив свої ризики в якості компенсації від несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати поставленого насіння досить значним 30 - відсотковим штрафом, який судом 1 інстанції стягнутий з відповідача у сумі 23460,07 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд 1 інстанції, відстрочивши виконання свого рішення, на підставі наданих сторонами доказів, врахував матеріальні інтереси обох сторін, скрутний фінансовий стан відповідача (позивач не надав документів щодо свого фінансового стану), ступінь вини відповідача у виникненні спору, сплату відповідачем більше половини вартості поставленого насіння та враховуючи, що негайне виконання рішення призведе до продажу основних фондів, що позбавить відповідача можливості здійснення основного виду діяльності підприємства - вирощування та реалізація сільгосппродукції, що в свою чергу може призвести до банкрутства відповідача та суттєво утруднить в подальшому виконання рішення суду, а тому правомірно відстрочив виконання рішення суду по даній справі до 01.09.2014 року.

Доводи скаржника про те, що суд 1 інстанції не врахував ту обставину, що у 2012 році у відповідача в результаті засухи було пошкоджено лише 60% посівів, а інші залишилися неушкодженими, судова колегія до уваги не приймає, оскільки саме за рахунок непошкоджених посівів відповідач сплатив більше 50% боргу і це судом 1 інстанції враховувалося при наданні відстрочки.

Посилання позивача на те, що сторонами додатковою угодою вже змінювалися строки оплати поставленого насіння підтверджуються наявними матеріалами справи, однак саме це фактично надало можливість відповідачу сплатити 50% боргу, що додатково свідчить про правильність висновку суду 1 інстанції щодо надання відстрочки виконання судового рішення.

Інші доводи скаржника судова колегія не приймає до уваги з огляду на обставини, які наведені в мотивувальній частини цієї постанови.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" пілягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013р. - без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.

Згідно із п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Як вбачається з платіжного доручення №2082 від 26.12.2013р. про сплату судового збору скаржником внесено судовий збір на 407,61 грн. більше ніж встановлено законом, а тому вказану суму слід повернути скаржнику з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 р. - без змін.

2. Повернути Державному підприємству „Державний резервний насіннєвий фонд України" з Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) 407,61 грн. судового збору на підставі ч.1 п.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 12.02.2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Гладишева Т.Я.