Рішення № 37109130, 11.02.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 р. Справа № 909/105/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. ,

при секретарі судового засідання Феденько Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Афіна",

провулок Шмідта, 2, м. Харцизьк, Донецька область, 86700

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк"

вул. Вітовського, 32А,м. Галич, Івано-Франківська область, 77100

про стягнення 20004,81грн. заборгованості за договором поставки, з яких: 19675,00грн. -

основний борг, 329,81 грн. - сума неустойки

за участю представників сторін:

Від позивача: Гузенко В'ячеслав Іванович - представник, (довіреність №б/н від 05.01.14);

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Афіна", звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" про стягнення 20004,81грн. заборгованості за договором поставки, з яких: 19675,00грн. - основний борг, 329,81 грн. - сума неустойки .

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.14 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 11.02.14.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити;

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

09.07.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Афіна" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" (далі відповідач) укладено договір №09/07-13 на поставку вугілля.

Відповідно до розділу 1 п. 1.1 даного договору позивач на умовах, передбачених договором, зобов'язувався передати відповідачу вугільну продукцію, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити вугільну продукцію в строки і на умовах, встановленим договором.

Згідно п. 2.1 договору ціна товару, що продається встановлюється угодою сторін і вказується у специфікаціях.

Відповідно до п. 4.1 перевезення, розвантаження товару та інші витрати, пов'язані з розвантаженням, здійснюється за рахунок покупця.

Згідно до п. 3.2 договору умови поставки вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

В межах виконання умов договору позивач передав у власність відповідача вугілля сорту АМ у кількості 34,54 тон по ціні 1250,00 грн. з ПДВ на загальну суму 43175,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000046 від 10.07.13р., актом приймання - передачі б/н від 10.07.13р. Вугілля було вивезене транспортом відповідача. Згідно акту приймання - передачі вугілля відповідач претензій за кількістю та якістю не мав.

Сума сплачених грошових коштів відповідачем склала 23000,00 грн. У т.ч. 10.07.13р. - 10000,00 грн., 06.08.13р. -5000,00 грн., 08.08.13р. - 5000,00 грн., 15.08.13р. - 3500, грн., а тому на день подання позову загальна сума заборгованості становить 19675,00 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань позивачем нараховано 329,81 грн. неустойки.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частинами 2 та 6 статті 306 вказаного Кодексу, суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав та доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань вимога щодо стягнення 19675,00грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. З аналізу укладеної між сторонами у справі договору №09/07-13 від 09.07.13р. на поставку вугілля вбачається, що сторони не передбачили відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено ст.547 Цивільного кодексу України, тому вимога щодо стягнення 329,81 грн. неустойки задоволенню не підлягає.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України,ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 908 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Афіна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" про стягнення 20004,81грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Галтехнопарк" вул. Вітовського, 32А, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100 (код 34659000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Афіна" провулок Шмідта, 2, м. Харцизьк, Донецька область, 86700 (код 36431774) 19 675,00 ( дев'ятнадцять тисяч шісот сімдесят п'ять грн. 00 коп.) основного боргу та 1 827, 00 грн. ( одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.02.14

Суддя Шкіндер П. А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кучма І. І. 12.02.14